Читати книгу - "Спецназ"

пересувну базу. Тому вона може діяти вночі, не обтяжена важкою ношею, в той час як охоронці перевозять важке спорядження групи за іншим маршрутом. Щоранку група зустрічається зі своєю мобільною базою. Група поповнює свої запаси, а потім відпочиває або відправляється на іншу операцію, тоді як база рухається в інше місце. Безліч несподіваних місць може використовуватися мобільними базами. Одного разу я бачив базу, яка виглядала просто як купа трави, кинута посередині поля. Солдатські в'юки і спорядження було ретельно замасковані, а людина, що охороняла цю базу, знаходилася за кілометр від неї, також на полі, замаскована травою. Навколо було безліч лощин, зарослих молодими деревцями і кущами. Це було тоді, коли підрозділи КДБ і МВС шукали базу спецназу, а над головою кружляли вертольоти. Нікому не спало на думку, що база може розташовуватися прямо посеред відкритого поля.

В деяких випадках група спецназу може захопити транспортний засіб для перевезення своєї пересувної бази. Це може бути бронетранспортер, тягач або звичайна машина. Якщо ж група залучена в дуже інтенсивні бойові дії, що вимагають частої зміни місць локалізації, тоді ніякої бази не організовується. У разі переслідування група може позбутися всього важкого спорядження, попередньо знявши запобіжники з залишених мін.

Перше, що потрібно зробити при завданні знищити ціль - це виявити її. У переважній більшості випадків операція спецназу включає пошук цілі. Це й зрозуміло, оскільки об'єкти, чиє розташування відоме, і які нерухомі, можуть бути легко і швидко знищені ракетами й літаками. Але величезна кількість цілей в сучасному бою є рухомими. Напередодні війни або відразу ж після її початку урядові служби переїжджають зі столиці держави на таємні командні пункти, чиє розташування відоме дуже малій кількості людей. У дію вводяться нові комунікаційні центри і лінії. Авіацію прибирають зі стаціонарних аеродромів і розосереджують по обладнаних польових аеродромах, у місцях невідомих противнику. Безліч ракетних установок переміщаються в нові замасковані та з ретельною охороною місця. Війська і штаби також переміщуються.

У цій обстановці пошук цілей для спецназу набуває найголовнішого значення. Зуміти виявити об'єкт особливої важливості, ідентифікувати його, знати, як відрізнити справжню ціль від неправдивої, стають для спецназу найважливішими завданнями, навіть більш важливими, ніж знищення цих об'єктів. Будучи одного разу виявленою, ця ціль може бути знищена іншими силами - ракетами, авіацією, моряками, повітряно-десантними військами. Ціль же, яка не розкрита,- не може бути знищена ніким.

Оскільки розпізнавання цілей є найбільш важливим завданням спецназу, він не може бути окремою і незалежною організацією. Він може виконувати це завдання, тільки якщо спирається на всі ресурси ГРУ, і тільки якщо він може використовувати інформацію, отриману від агентів і від усіх самих різних видів розвідки - супутників, авіації, військово-морських сил, електронної розвідки тощо.

Кожен вид розвідки має свою гарну і погану сторони. Повна картина того, що відбувається, може бути отримана тільки при використанні всіх видів розвідки в тісній взаємодії одного виду з іншими, що компенсують слабкі сторони, з використанням переваг інших видів.

Кожен офіцер, який працює в розвідці, використовує спецназ тільки там, де його використання принесе найкращий результат. Посилаючи групу спецназу у ворожий тил, він вже знає досить багато про противника з інших джерел. Він точно знає, що потрібно шукати цьому підрозділу і приблизно де. Інформація отримана групами спецназу (іноді фрагментарна і неточна) може, в свою чергу, мати виняткову важливість для інших видів розвідки і бути відправною точкою для більш уважної роботи в цій галузі для агентів та інших служб.

Тільки при об'єднанні всіх сил і ресурсів можливо розкрити плани і наміри противника, силу та організацію його військ і нанести йому поразку.

Але давайте повернемося до командира групи спецназу, яка, прямуючи в конкретне місце, вже добре знає цю зону, особливо важливі об'єкти, які там можуть бути виявлені та навіть їх приблизне місце. Ця інформація (або той обсяг її, який має до нього відношення) повідомляється командиру групи і його заступнику. Група обережно висаджується, ховає свої сліди, обладнує базу і починає пошук. З чого слід почати?

Є різні надійні та апробовані методи. Кожен об'єкт особливої важливості повинен мати центр зв'язку та лінії комунікацій, що ведуть до нього. До групи можуть включити експертів з радіорозвідки. Давайте не будемо забувати, що спецназ - це 3-й Відділ, а радіорозвідка - це 5-й Відділ одного і того ж Управління (Другого) в штабі кожного фронту, флоту, групи сил і військового округу. Спецназ і радіорозвідка дуже тісно пов'язані і часто допомагають один одному, аж до включення експертів з радіорозвідки в групи спецназу. Стеження за радіопередачами в зоні розташування важливих об'єктів дає можливість досить точно визначити їх розташування.

Але можна виявити об'єкт і без допомоги радіорозвідки. Напрямок приймальних і передавальних антен тропосферного зв'язку, радіозв'язку та інших ліній зв'язку забезпечують величезною кількістю інформації щодо положення кінцевих точок цих ліній. Це, в свою чергу, веде нас прямо до командних пунктів та інших об'єктів величезної важливості.

Іноді перед початком пошуку командир групи буде вирішувати по карті, де, на його думку, найбільш ймовірно розташування даних об'єктів. Його група буде обстежувати ці зони перш за все.

Якщо цілі перемістили, то під спостереження потраплять дороги, мости, тунелі та гірські перевали.

Пошук конкретної цілі може виконуватися одночасно декількома групами. В цьому випадку командувач офіцер ділить територію пошуку на сектори, в кожному з яких діє одна група.

Кожна група, що досліджує сектор, зазвичай розходиться в довгу лінію з відстанню в десятки, а іноді й сотні метрів між кожною людиною. Кожна людина рухається за компасом, намагаючись триматися в межах видимості своїх сусідів. Вони просуваються в повному мовчанні. Вони вибирають відповідні точки для спостереження і ретельно обстежують площу перед собою, і якщо нічого не виявляють, то рухаються до наступного схрону. Таким способом відносно маленькі групки добре навчених солдатів можуть тримати під наглядом досить широкі простори. На відміну від розвідки, що проводиться з космосу чи з повітря, спецназ може вийти прямо на об'єкти і спостерігати за ними не згори, а з землі. Досвід показує, що обдурити спецназівця фальшивими об'єктами набагато важче, ніж людину, що працює на станції електронної розвідки чи експерта з розшифрування знімків, зроблених з повітря або з космосу.

Останнім часом групи спецназу почали більш широко використовувати електронні апарати для пошуку своїх цілей. Зараз вони носять кишенькові радари, інфрачервоне і акустичне обладнання, прилади нічного бачення тощо. Але які б нові електронні пристрої не винаходилися, вони ніколи не замінять найпростішого і найбільш випробуваного способу