Читати книгу - "Меллорі"

Коррідон знизав плечима.

— Атож, — погодився він, — гадаю, те, що Меллорі вважають мертвим, лише грає йому на руку. Що ж, сходжу перемовлюся словом з Енн. Перш за все треба знайти той острів. — Коррідон підвівся та продовжив: — І, якщо вже ми почали обговорювати долю Меллорі, дозвольте мені нагадати вам, що ви мусите змінити свій задум. Якщо ми колись і спіймаємо Браяна Меллорі, то маємо передати його до рук поліції. Вам це зрозуміло? Тепер його розшукують за вбивство, і він має зняти з мене провину за смерть Рити. Його повісять. Ви отримаєте свою помсту, однак ані ви, ані Ян його і пальцем не зачепите. Віднині він — мій. Вам зрозуміло?

Вона обдарувала його холодною, глузливою посмішкою.

— Ми його ще не спіймали. І, можливо, ніколи й не спіймаємо. Почекаймо, і тоді побачимо, що буде.

За поведінкою Жанни Коррідон зрозумів, що покладатися на неї не можна. Вони з Яном замірялися вбити Меллорі, коли той потрапить їм до рук. Це було очевидно. Те, що станеться з Коррідоном, їх анітрохи не обходило. Йому доведеться їх випередити. Він мусить упіймати Меллорі, а упіймавши, подбати, аби до нього не дісталися ці двоє, допоки він передасть його в руки поліції. Що ж, то буде мудрована операція.

Не маючи наміру сперечатися далі, Коррідон увійшов до спальні. Час на суперечки буде згодом. Енн і Голройд сиділи на стільцях, а їхні руки були зв'язані за спинками. Ян простягнувся на ліжку та курив, маузер лежав коло нього. Він підвів на Коррідона пильний погляд. Ув очах поляка з'явився лиховісний вираз.

— Забери звідси Голройда і сам забирайся, — різко сказав Коррідон.

Ян зісковзнув з ліжка.

— Чого ви хочете?

— Я збираюся з нею поговорити, — мовив Коррідон і кивнув у бік Енн.

— Гей, ти, ходімо, — наказав Ян Голройдові, вказуючи на нього пістолетом.

Голройдове обличчя зблідло так, що набрало кольору лою. Коли він підвівся зі стільця, його ноги так тремтіли та підгиналися, що він упав би, якби Коррідон не підхопив його та не допоміг утримати рівновагу.

— Тримайтеся, — сказав Коррідон. — З вами нічого не станеться. За кілька годин нас тут уже не буде. Подумайте лишень, які історії ви зможете розповідати. Таж ви станете місцевим героєм.

І він підштовхнув чолов'ягу, що весь тремтів, до дверей.

3

— Без цього ви почуватиметеся зручніше, — сказав Коррідон, розв'язуючи пасок і звільняючи зап'ястки Енн. — Саме час нам з вами поговорити, еге ж?

Вона заходилася терти свої зап'ястки, відновлюючи кровообіг, але нічого не сказала.

— Я хочу, щоби ви зрозуміли усе правильно, — почав Коррідон, трохи збентежений її прямим і спокійним поглядом. — Той поляк — справжній убивця. Не помиляйтеся щодо цього. Дівчина страждає на якийсь невроз; можливо, що вона трохи схиблена. Ренлі доволі милий, проте слабкий і боїться тих двох. Усіх трьох поліція розшукує за вбивство. Той Ян тільки про вбивство й думає. Він застрелив двох поліціянтів і типа на ім'я Крю, який став йому на шляху. Якщо Ян вирішить, що хтось із нас завдаватиме клопоту, то завиграшки прибере і нас. Я кажу вам це тому, що хочу, аби у вас склалося враження про те, як небезпечно буде намагатися втекти.

— Якщо це правда, — сказала Енн, — то як так сталося, що ви опинилися в їхньому товаристві?

— Як я вже казав, Ян застрелив такого собі Крю. Сталося так, що я був з Крю за кілька хвилин до того, як його застрелили. Мене бачили, коли я виходив з його квартири. Поліція вважає, що стріляв я. Не марнуватиму часу, вдаючись у деталі, та якщо мене спіймають, мені буде складно довести свою невинуватість. А можливо, мені це взагалі не вдасться. Саме тому я наразі з ними. Я сподіваюся довести, що Крю застрелив саме Ян, а не я.

Бона недовірливо поглянула на нього та продовжила розтирати собі зап'ястки.

— Я нічогісінько не зрозуміла зі сказаного, не кажучи вже про те, щоб у це вірити. Усе це — щось геть фантастичне. Ну як я можу повірити в те, що ви сказали?

— Зачекайте тут, — сказав Коррідон. — Не намагайтеся тікати. — Він увійшов до студії, де Жанна з Яном саме пошепки про щось перемовлялися, а Голройд нажахано за ними спостерігав. Не звертаючи на них уваги, Коррідон підійшов до столу, на якому неохайною купою громадилися старі газети, вибрав із того безладдя одну та повернувся до спальні.

— Ось, прочитайте самі, — сказав він, вручаючи Енн газету. — Це стаття про вбивство Крю. Прочитавши її, ви пересвідчитеся, що поліція має мій опис.

Вона поквапливо проглянула статтю та поклала газету. Коррідон помітив, що Енн уже не була така спокійна.

— Але як я можу знати, що це не ви його вбили? — запитала вона.

— Я не прошу вас вірити у мою невинуватість. Щиро кажучи, навіть якщо ви думаєте, що це я його вбив, — то мене від того ні знобить, ні гріє. Усе, що мене турбує, — це щоби поліція так не думала.

— Розумію, — сказала вона, зашарівшись. А тоді зненацька запитала: — А яким чином до всього цього причетний мій брат?

— Я ніколи й не казав, що він бодай якось до цього причетний, хіба ні?

— Тоді чому ви прийшли до мене? Чому ставили стільки запитань про Браяна? Я не вірю у те, що ви — його друг. І чому той чоловік назвав його зрадником? Що він мав на увазі?

— Ваш брат мертвий. Не вплутуйте його у все це.

— А вони також думають, що Браян мертвий? — різко запитала вона.

— Ні, але це геть несуттєво.

— І ви самі так не думаєте; і Рита Аллен казала, що він живий. — Її дихання прискорилось, а в очах з'явився переляканий вираз. — То Браян мертвий чи ні? Це тому ви прийшли сюди? Він їм щось заподіяв? Вони його переслідують? Будь ласка, скажіть мені. Він живий?

— Вони думають, що живий, — обережно сказав Коррідон.

— То вони більше не його друзі?

— Власне кажучи, ні.

— Чому? Якщо мій брат