Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

24

Глава 24. Елізабет

Дженні кидається до Елізи, розчепіривши пальці на яких так само, як і по всій її голові прилипло щось слизьке.

 - Матусюююю, змий це з мене!

 Ох, матінко Божа…

Мені насилу вдається стримати сміх. Міцно стискаю губи, вдячна вищим силам за те, що зараз сестриця відчуває майже те ж саме, що і я вчора.

 - Що це? - Еліза гидливо кривить ніс і утримує дочку на відстані витягнутих рук, - Обережно, Дженні, забрудниш мені плаття.

 - Це слайм, - дитячий голос лунає зовсім близько і ми всі втрьох переводимо погляд на симпатичну дівчину.

Це і є племінниця містера Мітчелла? Еліза говорила, що він збирався привезти її до нас і навіть хотіла попросити мене з нею посидіти, але Кевін наполіг на тому, щоб це зробила Дженні. Ймовірно вирішив перевірити її витримку і судячи з усього, іспит вона провалила.

На вигляд дівчинці років дев'ять або десять. Світловолосе чудо з дрібним вкрапленням веснянок на носі тримає в руках другу липку субстанцію, на цей раз менше тягучу, ніж на волоссі сестри.

 - Я попросила Дженні зробити мені слайм, але у нас нічого не вийшло.

 - Так, і тепер він у мене на голові! - тон з істеричними нотками попрямував в сторону дівчинки і мені стало незручно за свою ж сестру. Хіба можна так кричати на дитину?

 - Ти сама почала його в різні боки розтягувати, я говорила тобі, що він може прилипнути, якщо будеш так їм вертіти в різні боки, - спокійно потиснувши плічками відповідає малятко. Ось це витримка у дівчинки.

 - Ви час бачили? - праворуч лунає суворий голос містера Мітчелла суворо перериваючи безперервне ниття Дженні, - я здається просив укласти Люсі о десятій годині, Дженні.

Еліза помітно напружується, а Дженні під його поглядом спочатку соромиться, а потім показує справжню себе.

 - Та я намагалася, тільки вона, - тицяє пальцем в дівчинку, - спочатку попросила подивитися з нею блог на ютубі, потім сказала, що не лягає спати, поки їй не зроблять молочний коктейль ...

 - Який ти так і не зробила, тому що не закрила кришку на блендері і тепер все молоко на столі і підлозі, - як би ненароком додала малятко, викликаючи у мене посмішку. Це ж треба, такий янгол у плоті, але таке відчуття, що їй самій доставило задоволення познущатися над Дженні. Або це просто мені здається?

Сестричка гарчить від досади і тупотить ногою, в одну мить відкриваючи перед містером Мітчеллом справжню картину нашої сім'ї. Він уважно спостерігає за кожним персонажем, немов художник, вихоплюючи деталі нашого життя і мені стає соромно за всіх нас. Матуся замість того, щоб поставити примхливу доньку на місце, дивиться вовком саме на маленьку Люсі, хоча хіба може бути в чомусь винна дитина? Знаючи Дженні, можна з упевненістю стверджувати, що у всіх сьогоднішніх огріхи провина саме її.

 

- А потім ти захотіла слайм. Цей ідіотський слайм, навіщо він тобі на ніч? - запхикала Дженні, буквально вбиваючи дитину очима також, як і її мати, за що отримала у відповідь недобрий погляд блакитних очей.

 - Досить, - гаркнув Кевін, змушуючи всіх здригнутися , - Дженні, тобі скільки років? Ти що не могла сказати Люсі, що ви все зробите завтра, і укласти її спати? Що за ниття людини, яка апріорі вже повинна забути про подібну поведінку?

Сестра стиснула губи, і хотіла щось відповісти, але Еліза її перебила.  

 - Кевіне, не гнівайся на неї будь ласка, у неї був дуже важкий день. Я зараз допоможу відмити всю цю гидоту з її волосся, вона заспокоїться і завтра вибачиться. А зараз будь ласка, ходімо спати. Місіс Дей вже приготувала вам гостьові спальні. Еллі, а ти прибери на кухні.  

Я б навіть не звернула уваги на цей наказ, тому що в принципі і сама збиралася піти прибрати, і вже саме розвернулася, щоб піти на кухню, коли містер Мітчелл раптово схопив мене за зап'ястя.

 - Що значить прибери на кухні? На дворі ніч, яке може бути прибирання? Хіба у вас для цього немає прислуги? - запитав крижаним тоном, свердлячи Елізу питальним поглядом.

Вона, ймовірно, теж втратила орієнтири і забула, що в його присутності намагається ставитися до мене, як до дочки, а тут раптом таке одкровення. Я навіть подих затамувала. Погляд Елізи на мить став розгубленим і забігав, немов шестерінки в її голові активно крутилися, намагаючись придумати брехню, що вписувалася б у намальовану нею брехливу картину нашого життя.

 - Так, звичайно, є, - зібравшись заговорила мачуха, поки я просто стояла і відчувала як серце збивається з ритму від відчуття міцної руки навколо мого зап'ястя. Він так його і не випустив, - Просто подумала якщо вже Еллі йде на кухню, то чому б не прибрати, щоб не будити місіс Дей.

 - Дбайливо з твого боку по відношенню до прислуги, - холодно парирував містер Мітчелл, - Тоді нехай це зробить Дженні. Хто насмітив, тому і прибирати.

Очі Джен шокувало відчинилися, а її брудні пальці вчепилися в руку матері. Смішно. Адже вона навіть ганчірку в руках ніколи не тримала, про яке прибирання може йти мова?

 - Добре, ми розберемося, - швидко відповіла Еліза, міцно стискаючи губи і поперемінно переводячи погляд з Кевіна на мене і назад, - ми пішли купатися, поки ця погань не прилипла остаточно. На добраніч, Кевіне, Люсі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно