read-books.club » Детективи » Вбивство на 31-му поверсі, Пер Валє 📚 - Українською

Читати книгу - "Вбивство на 31-му поверсі, Пер Валє"

181
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вбивство на 31-му поверсі" автора Пер Валє. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 43 44
Перейти на сторінку:
йому відмовити.

— Розумію.

Начальник поліції відкашлявся.

— Єнсене!

— Слухаю.

— Вам нема потреби їхати туди особисто. По-перше, тому, що ви й так мали тяжкий тиждень, а по-друге, тому, що це вже випадок буденний. А крім того…

Коротка мовчанка

— Крім того, директор видавництва аж ніяк не прагне знов зустрітися з вами. Не будемо з'ясовувати чому.

— Так.

— Пошліть ті самі сили, що й минулого разу. Ваш безпосередній помічник утаємничений в усе. Нехай він і командує.

— Ясно.

— Якщо хочете, то, звичайно, можете керувати операцією по радіо. Тут я даю вам цілковиту волю.

— Ясно.

— Я зовсім не хочу вас дезавуювати. Гадаю, що ви мене розумієте. Але нема причини не піти директорові назустріч, коли можна

— Розумію.

Даючи вказівки начальникові патруля, Єнсен ввімкнув гасло тривоги.

— Тримайтеся не на очах. Не привертайте до себе уваги.

— Слухаю, комісаре.

Єнсен поклав трубку і прислухався до дзвінків у вартівні.

Через одну хвилину тридцять секунд машини виїхали з подвір'я. Годинник показував 13.12.

Єнсен посидів кілька хвилин, намагаючись зосередитися. Тоді підвівся й спустивсь до апаратної. Черговий поліцай схопився з-за контрольного столика й козирнув. Комісар сів на його місце.

— Де ви тепер?

— За два квартали від майдану Профспілок.

— Вимкніть сирени, коли переїдете майдан.

— Зрозумів.

Голос у Єнсена був спокійний, як завжди. На годинника він не дивився, бо й так міг вирахувати час до секунди. До Дому начальник патруля під'їде о 13.26.

— Минаємо майдан. Я вже бачу Дім.

— Жоден поліцай у формі не повинен заходити в Дім або наближатися до нього.

— Зрозумів.

— Збільшіть відстань між машинами.

— Слухаю.

— Далі робіть те саме, що минулого тижня.

— Зрозумів.

— Повідомте мене, як тільки оціните обстановку. Я чекатиму тут.

Єнсен лишився сидіти, мовчки дивлячись на пульт.

Дім належав до найвищих будівель у країні, та ще й стояв на такій верховині, що його видно було з усіх кінців міста. Він завжди бовванів перед очима, і хоч би звідки хто їхав, здавалося, що Дім стоїть у кінці шляху. Він мав квадратову основу і тридцять поверхів. На кожній стіні було чотириста п'ятдесят вікон і білі дзиґарі з червоними стрілками. Облицьований Дім був глазурованими плитками, синіми від основи, а що вище, то яснішими. Крізь вітрову шибку начальникові патруля Дім видавався велетенською колоною, що виростає з землі просто в холодне, по-весняному безхмарне небо. Дім розростався, заслоняючи собою обрій.

— Я приїхав. У мене все.

— У мене також.

Комісар Єнсен глянув на годинника: 13.27.

Радист повернув важілець.

Єнсен не повернувся й не відвів очей від годинника Стрілка швидкими порухами відзначала секунди.

У кімнаті було зовсім тихо. Обличчя в Єнсена напружилося, зіниці звузились, а навколо очей зібралися мереживом зморшки. Радист допитливо дивився на свого начальника 13.34… 13.35… 13.36… 13.37…

В апараті затріщало. Єнсен не поворухнувся.

— Комісар?

— Так.

— Я бачив листа. Безперечно, його склала та сама людина. Такі самі літери і все таке саме. Тільки папір інший.

— Далі.

— Той, із ким я розмовляв, директор видавництва, дуже нервусться. Певне, тремтить зі страху, аби чогось не сталося, поки шефів нема.

— Ну?

— Вони евакуюють будинок, так самісінько, як і минулого разу. Чотири тисячі сто чоловік. Уже почали.

— Де ви тепер?

— Перед головним входом. Ну й люду пре.

— Пожежники?

— Викликані. Одна машина. Гадаю, що досить. Перепрошую… Треба перекрити вулицю. Потім доповім.

Єнсен чув, як начальник патруля давав комусь наказ. Потім стало тихо.

13.46.

Єнсен і далі сидів у тій самій позі. На виду він теж не

змінився.

Радист здвигнув плечима й ледве стримався, щоб не

позіхнути.

13.52. В апараті знов затріщало.

— Комісар?

— Так.

— Натовп порідшав. Цього разу вони впоралися швидше. Уже виходять останні.

— Яка обстановка?

— Усе гаразд. Під'їзди до будинку перекриті на сто відсотків. Пожежна машина вже прибула. Одне слово, порядок.

Начальник патруля здавався спокійним і впевненим. Голос його бринів розважно, майже заспокійливо.

— Господи, скільки того люду! Як маку. Тепер уже всі вийшли.

Єнсен стежив за секундною стрілкою, що бігала кружка.

13.55.

Радист позіхнув.

— Щастя, що нема дощу, — зауважив начальник патруля.

— Не вдавайтесь до…

Єнсен здригнувся й трохи підвівся зі стільця. __ Усі вийшли з будинку? Кажіть негайно!

— Так, крім невеличкого спеціального відділу. їм там нічого не загрожує, та й не виведеш їх за такий короткий…

Перед Єнсеном постало інше видиво. Він побачив усе так ясно, ніби в спалаху магнієвої блискавки. Не дослухавши, що каже начальник патруля, він опустився на стілець.

— Де ви?

— І далі перед…

— Негайно до вестибюля! Чуєте?

Блискавка не гасла. Єнсен уже знав, яка думка сяйнула йому на коротку мить, коли сьогодні вранці він розплющив очі.

— Я у вестибюлі…

— Мерщій до будки сторожа. До телефону. Наберіть номер тридцять першого відділу. Там є список усіх телефонів.

Тиша. 13.56.

— Телефон… він не працює. Номер…

— А ліфти?

— Електричний струм скрізь вимкнено. І телефони, і все…

1 ... 43 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вбивство на 31-му поверсі, Пер Валє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вбивство на 31-му поверсі, Пер Валє"