Читати книгу - "Беззаперечна правда"

заявив я журналістам. Наступною моєю метою був Реджі Гросс. Він був крутим бійцем, його називали Спойлером[13], тому що він попсував настрій деяким хорошим бійцям, включаючи Берта Купера і Джиммі Кларка, який був великим американським олімпійцем. Цей матч опинився на межі зриву, тому що я тяжко захворів на бронхіт того тижня. Я страждав бронхітами все життя і вже звик до них, але того разу то був серйозний випадок. У день бою мене відвели до лікаря, і він провів мені огляд.

– Боюся, мені доведеться відкласти цей бій. Він дуже хворий, – сказав доктор.

– Сер, чи можу я, будь ласка, поговорити з вами хвилинку, – запитав Джиммі. Я побачив блиск в очах Джиммі, і вже наступної миті я боровся на ринзі.

У першому раунді я накинувся на Гросса зі шквалом ударів, а він просто прикривався. Потім він раптово вирішив обмінюватися зі мною ударами – мене це цілком влаштовувало. Він накинувся на мене з несамовитими атаками, від яких я успішно ухилився, а потім я збив його з ніг могутнім лівим хуком, потім я одразу ж збив його з ніг вдруге кількома послідовними ударами. Попри протести мого суперника, рефері зупинив бійку, адже Грос ледве тримався на ногах і його погляд став просто скляним. «Ти навіть ходити не можеш, а хочеш битися? – сказав рефері.

Мої наступні два противника, здавалося, були гіршого сорту. Можливо, Джиммі й Кейтон просто хотіли, щоб я виграв ще кілька боїв нокаутом у першому раунді після цих двох технічних перемог. Я був вдячний їм за Вільямса Осію, але мені знадобилося два раунди, щоб нокаутувати Лоренцо Бойда. Проте мій блискавичний удар у грудну клітину з правої, й наступний за ним могутній аперкот, нанесений зліва, змусив натовп вибухнути схвальними криками. За два тижні я привернув увагу публіки, знищивши за тридцять секунд Марвіса Фрейзера, сина Джо. Я загнав його в кут, де він не міг протистояти моїм ударам, а потім прикінчив своїм улюбленим правим аперкотом. Він виглядав серйозно пораненим, тому я поспішив допомогти йому піднятися. Марвіс мені подобається – він чудова людина.

Лише кілька тижнів до того мені виповнилося двадцять, і я планував стати наймолодшим чемпіоном у надважкій вазі до кінця 1986 року. Джиммі і Кейтон поки вели переговори із цього приводу, а поки у серпні мені потрібно було битися в Атлантік-Сіті з Хосе Рібальтою.

Рібальта був міцним горішком, і на відміну від Гріна чи Тілліса він завдав мені клопоту. І у нього, схоже, було достатньо сили волі, щоб не дати мені його нокаутувати. Я збив його з ніг у другому і ще раз у восьмому раундах, але він підводився знову й знову. У десятому він впав втретє, а коли піднявся, я знову повалив його на канати, і рефері зупинив бій.

Рібальті вдалося завоювати повагу натовпу та коментаторів, але, крім того, він ще й зіпсував мій вечір. Після бою у мене було побачення з красивою юною студенткою з Університету штату Пенсільванія, з якою я познайомився на столітній річниці Статуї Свободи. Ця дівчина провела мене до самої моєї кімнати і почала вже торкатися мене, але я відсахнувся від болю.

«Гей! Будь ласка, не чіпай мене. Нічого особистого, але ти повинна піти просто зараз. Мені просто потрібно трохи спокою», – сказав я їй. Вона все зрозуміла і поїхала назад до свого університету, але ми надолужили згаяне, коли я побачив її наступного разу.

Вона була на тому бою і бачила, як мене добряче відлупцювали. Мені ніколи раніше не доводилося стикатися з чимось подібним. Мене нудило від усіх тих ударів Рибальті навіть за кілька годин після бою. Рібалта і Тілліс були єдиними хлопцями, яким вдалося примусити мене почуватися ось так після матчу. Ніколи потім моє тіло так не боліло після поєдинку. Проте я пригадую, що читав, як інші відомі бійці описували схожі почуття після бою – як розколювалась голова, так ніби вона вже не належить тілу, тож я вирішив, що це просто частина того шляху, який мені належить пройти.

Переговори про титульний бій були у самому розпалі, і Джиммі вирішив, що я повинен битися у Вегасі, щоб звикнути до нього, перш ніж буду битися там за титул. Ми зупинилися в будинку доктора Брюса Гендельмана, друга Джиммі. Я почав тренуватися в тренажерному залі Джонні Токко, напредиво запущеному олдскульному спортзалі без жодних зручностей, там навіть не було кондиціонера. Токко був чудовим хлопцем, який дружив із Сонні Лістоном. На стінах висіли фотографії Джонні й інших відомих бійців минулого.

Одного разу я був у роздягальні, готуючись до спарингу, коли на мене накотило. Я сказав Кевіну, що мені не подобається у Вегасі і я хочу повернутися додому. Насправді, я занадто хвилювався через майбутній бій. Якщо я не виграю бій із Ретліфом, то не зможу претендувати на бій із Тревором Бербіком.

Кевін вийшов і сказав про це Стіву Лотту. Тож Стів став перебирати в голові можливі опції того, що сказав би на його місці Кас? Стів увійшов до роздягальні і постарався триматися на позитиві. «Ти зірка цього шоу. Ти нокаутуєш цього хлопця за два раунди. Усе буде просто фантастично. Якщо тобі тут не сподобається, то ми більше ніколи сюди не повернемося, як тобі це?»

У Стіва завжди була чарівна манера справлятися з різними ситуаціями. Звичайно, я не збирався все кидати, мені просто було необхідно випустити пар. Проте він не вмів діяти так, як діяв би на його місці Кас. Кас подивився б на мене і сказав: «Що? Ти боїшся цього хлопця? Цей хлопець просто ніщо. Я поб’ю його замість тебе».

Отже, шостого вересня я бився з Альфонзо Ретліфом, колишнім чемпіоном світу у надважкій вазі. Я не думав, що він буде кращим за Рібальту, і він виявився не простим суперником; він був жорстким противником. Вегаські букмекери, схоже, були іншої думки про це. Вони не приймали ставки на сам бій, а тільки на перевагу в п’ять раундів. Можна подумати, що я сприяв винайденню нового способу робити ставки. До мене такого не існувало. Я вивів букмекерську гру на новий рівень.

Прозвучав дзвінок до початку бою, і Ретлів просто взлетів. Як порівняти з ним, Мітч Грін виглядав одним із тих пауер волкерів[14]. Усе було настільки швидко, що навіть хлопці з HBO жартували. «Цікаво, чи буде він використовувати свій десяти- або дванадцятишвидкісний велосипед у другому раунді», – сказав Ларрі Мерчант.

Він намагався боротися в