Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

в Україні і визначені Законом України «Про дипломатичну службу», і є дер­жавними службовцями згідно із Законом України «Про державну службу».

11. Система класних чинів для працівників органів прокуратури закріпле­на у Положенні про класні чини працівників органів прокуратури України, яке було затверджено Постановою Верховної ради України від 6 листопада 1991 р. № 1795-ХІІ. Зокрема, п. 2 Положення передбачено встановлення деся­ти класних чинів працівників органів прокуратури: державний радник юстиції України, державний радник юстиції першого класу, державний радник юсти­ції другого класу, державний радник юстиції третього класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист першого класу, юрист другого класу, юрист третього класу. Як зазначається у п. 3 Положення, присвоєння класного чину провадиться в послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він обіймає, та стажу роботи.

12. Стаття 40 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. встановлює, що залежно від посади, стажу, досвіду роботи і рівня професій­них знань для суддів встановлюється шість кваліфікаційних класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий та п’ятий, а суддям, які мають кваліфіка­ційні класи, встановлюються доплати до посадових окладів у розмірах, перед­бачених законодавством України.

13. Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеці­ального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу регламентується ст. 29 КВК України і здійснюється у два етапи.

На першому етапі з метою реалізації призначеного покарання суд, який постановив вирок про позбавлення відповідного звання, рангу, чину або ква­ліфікаційного класу, після набрання вироком законної сили направляє копію вироку органу чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин або ква­ліфікаційний клас. Для виконання цього виду покарання стосовно військово­службовців запасу копія вироку надсилається до військового комісаріату за місцем проживання засудженого (частини 1 та 3 ст. 29 КВК).

На другому етапі орган чи посадова особа, які присвоїли засудженому звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, отримавши копію вироку суду, яким засудженого його позбавлено, вносять до відповідних документів запис про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і вживають заходів щодо позбавлення його всіх прав і пільг, пов’язаних з цим званням, рангом або кваліфікаційним класом (ч. 2 ст. 29 КВК).

14. Згідно з ч. 4 ст. 29 КВК України, відповідний орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання копії вироку повинні сповістити суд, який постановив вирок, про його виконання.

15. У разі зміни компетенції органу відносно присвоєння спеціальних звань або класних чинів копія вироку суду направляється тій посадовій особі, що при­своювала відповідне звання або чин, а у разі відсутності такої посадової осо­би — особі, що має право присвоювати подібні звання або чин в даний час.

16. Оскільки позбавлення винного відповідного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу може потягнути за собою відміну наявних пільг і прав, пов’язаних з наявністю такого звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, відповідні органи та посадові особи, на яких покладається виконання пока­рання даного виду, мають поінформувати про це організації, що надають такі пільги і права (органи охорони здоров’я, соціального забезпечення, житлово-комунальні підприємства тощо).

Глава 7 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Стаття 30. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

1. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а та­кож як додаткове до основних покарань, покладається на кримінально-вико­навчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за міс­цем проживання засудженого — на органи внутрішніх справ.

2. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службовців або позбавлення волі на певний строк, під час відбування основ­ного покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально- виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону.

3. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої установи, ко­мандування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гар­нізону, де відбуває покарання особа, засуджена до додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю, не може використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому заборонено згідно з вироком.

4. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої установи, ко­мандування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно- дострокового звільнення чи заміни покарання більш м’яким надсилає копію вироку суду до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засу­дженого або до військової частини за місцем служби засудженого.

1. До покарань, що можуть застосовуватись і як основні, і як додаткові, на­лежить позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю (ч. 3 ст. 52 КК).

Основні покарання є найбільш суворими обмеженнями прав і свобод, що застосовуються тільки самостійно і не можуть приєднуватись одне до іншого або поєднуватися. У свою чергу, додаткові покарання не можуть застосовува­тися самостійно, вони приєднуються до основного.

Виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для за­побігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими осо­бами, суди при постановленні вироку вирішують питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому, якщо су­дом призначено покарання, яке передбачено законом як основне і додаткове (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю), то застосовувати додатково до засудженого це покарання суд не вправі. Разом з тим, позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначено судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже була позбавлена такого права в порядку