Читати книгу - "Терези"

Герой її снів не звертав на неї жодної уваги, його дівчиною була класна довгонога студентка. Ще з десяток дівчат, які відпочивали в той день на озері на Малій Швейцарії, не проти були зайняти її місце, якщо вона кудись раптом подінеться.

Від неможливості щось зробити зі своїми почуттями Олеся якоїсь миті зірвалася з місця, перебігла через місток на другий берег озера і заглибилася в ліс. Щоб постраждати на самоті.

Але невдовзі її наздогнала та сама довгонога студентка Марта, пасія Максима.

– А чого це іменинниця втекла так далеко від усіх?.. Ей, а чого це в іменинниці очі на мокрому місці?

Олеся не втрималася і розплакалася. Марта обійняла її й, заколисуючи в обіймах, наче немовля, дала можливість виплакатись і заспокоїтися.

– Ну все добре, на, витри сльози, хочеш вгадаю, що сталося?

Олеся завмерла.

– Хлопчик один не зателефонував і не привітав, так? Ти думаєш, що це кінець світу, а знаєш, скільки ще в тебе буде тих хлопчиків? Повір навченій досвідом жінці: вони не вартують наших сліз…

Я приїхав до неї уночі, коли всі порядні люди вже мали б спати. Її квартира була незамкнена. Я знайшов її у спальні на ліжку, вона напилася і робила вигляд, що помирає. Щось белькотіла про безконечність і про нас із нею у ній.

З того часу вони з Мартою потоваришували, ходили одна до одної в гості, на дискотеки і по шмотки, Олеся просто всотувала в себе інформацію, якою щедро ділилася Марта щодо модного вбрання, стосунків між хлопцями і дівчатами та між батьками і дітьми. Мама ніколи з нею про такі речі не розмовляла, а інтернет і однолітки давали занадто суперечливі поради.

В Олесі навіть завівся хлопець – для підняття самооцінки, як радила Марта. Перший інтимний досвід не порадував її, але й не засмутив, вона зважилася на нього свідомо, знаючи про контрацепцію все, і хлопець той був дуже здивований, коли в найромантичніший момент вона спитала в нього про презерватив.

Потрапити у спільну компанію Олеся більше не прагнула, але, наче за іронією, це траплялося дедалі частіше, Марта жалілася, що ті мужики здатні говорити тільки про дві речі: про секс і про секс, і тягала її всюди за собою, щоб не так нудно було.

Герой її снів здавався тепер Олесі зверхнім і самозакоханим, його поведінка дратувала її, вона дивувалася, як Марта витримує стільки повсякчасної жіночої уваги до його персони, а подруга знизувала плечами: «Любов – зла, і козли цим користуються!» Й Олеся вкотре давала собі слово більше не з’являтися у їхній компанії…

Три роки промайнули, як дим від невдалих шашликів на Малій Швейцарії. Щойно вона отримала свій червоний диплом, Лешек згадав про свою обіцянку й урочисто запросив Олесю у Карпати на відпочинкову базу під Славським.

От тепер ти спокійно втреш носа усім цим провізорам!

…Олеся повернулася на бік, але очі вперто не бажали закриватися.

Лешек завжди оберігав свою молодшу сестру від небезпек. А того разу не зміг…

– Ей, відчиніть! – неголосно викрикнув Максим у порожнечу складу, торсаючи замкненими з того боку дверима. Усе ще сподіваючись, що це – чийсь злий жарт. Слабко на це сподіваючись… – Відчиніть – і ви залишитесь живими!

Порожнеча складу не відповіла.

Максим потягнувся до кишені, але мобільного там не було.

Мабуть, залишив у роздягалці. Разом із фірмовою синьою курткою, яку видавали всім працівникам складу, але яку Максим надягав тільки у крайньому разі.

Тому був зараз у джинсах і кофті з довгим рукавом. На плюс десять – якраз.

У холодильнику було плюс два, і за якийсь час Максим зрозумів, що починає замерзати.

Думай, друже, думай, – засіло в голові, але від злості та образи він ніяк не міг зосередитися. Нарешті згадав, що десь тут були відеокамери.

І коли вони кому допомогли?..

В афері з крадіжками медикаментів був замішаний хтось із охорони. Отже, цей хтось зараз сидів і спостерігав за ним. Стовідсотково.

Далі – склад. Хтось зі змінних, мабуть, бо від простих працівників мало що залежить. Завершив роботу – і стежить тепер за ним через вічко відеокамери.

А керівники? Хтось же їх усіх прикриває? Хто? Якщо абстрагуватися від чужих характеристик і зосередитися тільки на власних враженнях, то з усіх, кого він прямо чи непрямо опитав, підозру викликає…

Максим кілька разів стрімко перетнув холодильник, активно махаючи руками і ногами.

Думай, Максе, думай! Хто тобі брехав найзавзятіше, і та його брехня була дуже схожа на правду?

– Ти правий, Володю, – сказав він, різко зупинившись перед вічком камери. – Час закруглятись.

Вічко відеокамери мовчало, але Макс був упевнений, що з того боку його уважно слухають.

– Протягом одного дня і ти, Володю, і Любомир, тобто Зорян, розповіли мені дві версії бойкоту проти мене. Твоя мені більше сподобалась, але реальнішою виглядала його. Ти тішився, коли мені це розповідав, а йому було неприємно це говорити. Я його ледве не побив. У відповідь він міг усім розпатякати, як пошив мене в дурні з тими зниклими грішми, але не розпатякав. Тому з того боку сидиш найпевніше ти, а не він.

А можливо, й ні, але краще розповісти зараз порожнечі складу, ніж закоцюбнути і вже нікому нічого не розповісти.

– Ви, Степане, знали про розіграш, організований шефом. Але били мене по-справжньому. І забрати машину теж була, напевно, ваша ідея. Ви дуже хотіли, щоб я наклав у штани і розрахувався з фірми, й не сподівалися, що я погоджуся продати машину і віддати гроші. Чому ви цього так хотіли? Гм… Поміркуймо разом. Ви маєте можливість переглядати відео з камер, чи не так? Ви, мабуть, засікли злодюжку і, замість того щоб боротися з контрабандою, вирішили її очолити? Металошукачі, відеокамери – все це працює, тільки коли є добра воля людей. А з вашого боку такої волі не було.

Максим уявив себе героєм бойовика, який, помираючи на руках у коханої, розкриває їй задуми злочинців. Ефектний ракурс, як у кіно, навряд чи вийде: лампи денного світла разили очі й без того подразнені після безсонних ночей, а костюмери не спромоглися принести йому теплий одяг.

– Спочатку я гадав, що треба шукати тих, хто має зв’язки зі складом, а насправді треба було шукати тих, хто пов’язаний