Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

прояви. Спостерігають прискорене болісне сечовипускання, особливо останніх порцій сечі. Тварина приймає згорблену позу, у якій залишається тривалий час. Нерідко у хворих спостерігаються позиви до сечовипускання, але сеча не виходить або виділяється кілька крапель. Може підвищуватися температура тіла. Лабораторно в пробах сечі виявляють на початку захворювання кислий рН (рН < 7), потім лужний (рН = 7), білок, плоский епітелій, еритроцити й бактерії у великій кількості, а також, залежно від форми, гній або кров.

Гострий цистит закінчується зазвичай одужанням. Це захворювання може ускладнюватися перитонітом (запалення очеревини), утворенням сечових каменів, паралічем сечового міхура, пієлітом (запалення нирок).

Лікування. Необхідно дотримувати дієти з легкоперетравних кормів, багато пити, за лужного рН сечі дають сіль, хлоридну й бензойну кислоти, за кислого – внутрішньовенно гідрокарбонат натрію, уротропін. Під час гнійних процесів ветеринарний лікар може призначити промивання сечового міхура розчинами перманганату калію, риванолу, фурациліну після попереднього його спорожнення, а також сульфаніламіди та антибіотики.

Хвороби органів розмноження

До хвороб органів розмноження належать андрогенні (хвороби сечостатевих органів самців) та акушерсько-гінекологічні патології (патології самиць під час вагітності, упродовж і після пологів, а також невагітних особин), що супроводжуються витіканням зі статевих органів і зайвою увагою до них, хворобливістю, набряканням, почервонінням тощо.

Але не всі симптоми свідчать саме про хворобу статевих органів. Так, наприклад, у кіз є звичка висмоктувати молоко з власного вимені або одна в одної. Виявивши таке, слід надіти козі на вим’я повітропроникний мішок і закріпити на попереку. Проти самовисисання застосовують наголов’я з намордником, оснащене зубчиками. Гострі зубчики колють вим’я під час дотикання, спричиняють біль і не дають козі смоктати.

У козлів іноді зустрічається звичка висмоктувати власний еякулят, що робить племінну особину цілковито непридатною до запліднення. Козлу з такою звичкою надягають на шию колючий ошийник. Однак це не є симптомом захворювання.

Випадання піхви та матки

Етіологія. Спостерігається у другій половині вагітності, обумовлене розслабленням фіксувального апарату самиць у поєднанні з підвищенням внутрішньочеревного тиску. Хвороба виникає переважно через незадовільні умови утримання та неповноцінне годування вагітних особин.

Клінічні прояви. Розрізняють часткове і повне випадання піхви. У разі часткового випадання з вульви виступає червона, покрита слизовою оболонкою маса розміром від курячого до гусячого яйця (найбільш помітна в положенні особини лежачи). Повне випадання піхви може виникнути як ускладнення часткового, за стрімкого перебігу переймів та потуг тощо. З вульви виступає велика куляста маса, покрита яскраво-рожевою, а потім темно-синього кольору блискучою слизовою оболонкою. У тварини порушується дефекація і сечовипускання.

Випадання матки є ускладненням пологів у овець і кіз у разі перерозтягнення матки і в’ялості її м’язів, що відбувається через відсутність активного моціону в період вагітності. Із зовнішніх статевих органів виступає яскраво-рожева, потім синя грушоподібна маса, що опускається іноді до скакального суглоба.

Лікування. На початку захворювання тварину поміщають на щит із дощок – трамплін, у якого задня частина вища за передню на 20–30 см, що дозволить послабити внутрішньочеревний тиск. Піхву та матку, що випали, обмивають теплою водою з милом, потім слизову зрошують розчином фурациліну, марганцевокислого калію або іншими антисептиками, після чого наносять іхтіолову мазь або інші протимікробні та протизапальні мазі. Далі обережно кулаком вправляють піхву в тазову порожнину і фіксують оперативним способом. Шви знімають через 2–3 тижні.

Профілактика. Дотримання правил утримування тварин, повноцінне годування, активний моціон.

Вульвіт, вестибуліт, вагініт

Етіологія. Післяпологові захворювання статевих органів у самиць спричинені травмами, введенням у пологові шляхи і порожнину матки речовин, що подразнюють слизову оболонку, і занесенням інфекції руками та інструментами. У самиць злучного віку масове захворювання піхви спостерігається внаслідок вільного злучання з порушенням ветеринарно-санітарних правил.

Клінічні прояви. Хвора тварина стоїть, вигнувши спину, нервується. Спостерігається часте сечовипускання і дефекація зі стогонами. Зовнішні статеві органи набряклі й дуже болючі, коли їх промацують. Зі статевих органів виділяється рідкий, каламутний, жовтувато-рожевого кольору ексудат із неприємним запахом. Тварина часто махає хвостом (терка).

Лікування. Хвіст і шкіру зовнішніх статевих губ необхідно обмити розчинами дезінфікувальних та в’яжучих засобів – марганцевокислого калію, фурациліну, іхтіолу тощо. Зрошення необхідно чергувати із введенням антимікробних емульсій і мазей (лінімент синтоміцину, суспензія фуразолідону тощо). Розчини вводять у піхву за допомогою катетера або гумової груші, зафіксувавши тварину так, щоб задня частина тулуба була дещо нижчою за передню.

Профілактика. Заплановане, підконтрольне злучання самиць, дотримання гігієни утримування та обстеження тварин.

Ендометрит

Етіологія. Запалення слизової оболонки матки частіше реєструють у післяпологовий період внаслідок травмування та інфікування слизової під час допомоги породіллі, оперативного відділення посліду, випадання матки. Факторами є зниження загальної резистентності організму, неповноцінне годування, відсутність моціону в період вагітності.

Клінічні прояви. Проявляється на 2–5-й день після пологів. Зі статевих органів виділяється рідкий каламутний ексудат сірого кольору, нерідко з домішкою крові. Під час ендометриту, на відміну від вагініту, виділення з вульви більш істотні й посилюються, коли тварина лежить. Тварина часто стає в позу для сечовиділення, згинає спину. Загальний стан хворої особини особливо не змінюється, іноді спостерігається незначна лихоманка (підвищення температури тіла на 0,5–1,0 °С), зменшення або відсутність апетиту, зниження секреції молока.

Лікування. Для підвищення тонусу матки і видалення з неї ексудату застосовують питуїтрин, окситоцин, 1 %-й розчин синестролу внутрішньом’язово. Внутрішньом’язово призначають антибіотики, масаж матки через черевну стінку. У порожнину матки уводять комбінації антибіотиків, сульфаніламіди й нітрофуранові препарати у формі суспензій і розчинів, приготованих на олійній або водній основі.

Профілактика. Недопущення травмування під час допомоги породіллі, загальне зміцнення організму тварини, повноцінне харчування й моціон.

Мастит

Етіологія. Запалення молочної залози спостерігається у овець переважно в перші дні або тижні після пологів внаслідок грубого порушення правил машинного або ручного доїння, морфологічних і функціональних дефектів вимені, субінволюції та атонії матки, метритів, ендокринних та інших змін в організмі, а також травматизму (удари, рани, тріщини тощо) та інфікування вимені. Кози до цього захворювання не схильні.

Клінічні прояви. Спостерігається припухлість і почервоніння тканин молочної залози, підвищення місцевої температури. За катарального маститу молоко водянисте, з домішкою пластівців, нагадує кисле молоко або кефір; за гнійного виділяються зрідка краплі жовтуватої рідини або густої маси сіро-білого кольору, іноді з домішкою крові, можливе збільшення уражених часток вимені. Нерідко в молочних залозах утворюються абсцеси.

Хвороба супроводжується загальним нездужанням, зниженням і втратою апетиту, спрагою, занепокоєнням, атонією передшлунків.

Діагноз ставлять на підставі симптомів і дослідження проб молока. Для виявлення прихованого маститу вівцематок досліджують не рідше 1 разу на 3 місяці, наприклад, пробою з димастином.

Лікування. Обмежують водопій та згодовування соковитих кормів. Застосовують спочатку холодні, а потім гарячі водні або спиртові компреси, теплі укутування, розплавлений парафін, масаж і втирання злегка подразнюючих мазей і лініментів. Цистернально (всередину сосків) вводять розчини антибіотиків, сульфаніламідів, нітрофуранів промислового виробництва. Більш детальний курс лікування маститу призначає ветеринарний лікар залежно від перебігу хвороби.

Молоко в період лікування антибіотиками й протягом 3–5 діб після нього не вживають у їжу.

Профілактика. Необхідно створити належні умови утримання та годування самиць, правильно доглядати за ними, не допускати травмування, переохолодження та забруднення молочної залози, а також своєчасно лікувати післяпологові ускладнення.

Орхіт

Етіологія. Запалення насінників, що виникає внаслідок їх травмування або інфікування прилеглих тканин. При цьому знижується або зникає здатність самця до запліднення самиці.

Клінічні прояви. Проявляється загальним пригніченням тварини з рідкісними нападами неспокою, підвищенням температури тіла, набряком і збільшенням у розмірі мошонки та сильною болючістю одного або обох органів. Тазова кінцівка відведена назовні, винесення її утруднене.

Лікування. За гострої форми орхіту бажано забезпечити спокій барану або козлу,