Читати книгу - "Останній дон"

Точилися й балачки навколо їхнього можливого одруження. Та це була неможлива річ. Атена втішалася пригодою, але завжди бачила її кумедний бік. Хоч як професійна актриса вона заповзялася вдавати, ніби її кохання дужче за Стівенове, їй було майже несила тамувати сміх. Стівен був такий щирий, такий досконалий як палкий і чуйний коханець, що вона б залюбки пішла в один з його фільмів.

Стівенова врода тішила, та нею годі було захоплюватись постійно. Він повсякчас уживав наркотики та алкоголь, але так добре контролював себе, що до нього не можна було присікатись. Кокаїн він уважав за прописані йому ліки, алкоголь додавав йому чару. Навіть успіх не зробив його свавільним чи примхливим.

Тож для Атени була велика несподіванка, коли Стівен запропонував їй побратися. Вона лагідно відмовила йому. Вона знала, що Стівен злягається з усім, що ворушиться, і то на знімальному майданчику, в Голлівуді й навіть у реабілітаційній клініці, коли його проблеми з наркотиками вийшли з-під контролю. Він був не той чоловік, якого вона хотіла б мати за напівпостійного супутника життя.

Стівен сприйняв Атенину відмову задовільно. Адже його пропозиція була тільки миттєвою слабкістю, породженою надміром спожитого кокаїну. Він відчув майже полегшу.

Наступні п'ять років, поки Атена топтала собі стежку до надхмарних висот кінозірки, Стівен підупадав. Він і далі ще був кумиром для своїх прихильників, надто жінок, проте йому не щастило в доборі ролей, можливо, бракувало кмітливості. Наркотики й алкоголь допровадили його до недбальства в роботі. Через Мело Стюарта Стівен попросив Атену дати йому головну чоловічу роль у фільмі «Мессаліна». Бо ж тепер ситуація змінилась. Атена дістала згоду від своєї зірки-партнера й дала Стівенові ту роль. Вона погодилася з дивного навіть для неї самої чуття вдячності, а ще й тому, що Стівен був найпридатніший для тієї ролі, проте застерегла, що спати з нею йому тепер зась.

Протягом останніх п'яти років Атені траплялися коротенькі любовні пригоди. Одна з них пов'язала її з молодим режисером Кевіном Мерріоном, єдиним сином Елі Мерріона.

Кевін Мерріон був її одноліток, але встиг уже стати ветераном кінобізнесу. Свій перший великий фільм він зробив, коли йому виповнився двадцять один рік, і той фільм став справжнісіньким хітом, переконавши режисера, що він кіногеній. Відтоді він створив три невдалі картини, і тепер лише батько вірив у творчі спроможності свого сина.

Кевін Мерріон був напрочуд гарненький, бо, зрештою, за першу дружину Елі Мерріон узяв собі одну з найвродливіших жінок, що коли-небудь приходили в кінобізнес. На жаль, погляд Кевіна застигав у камері і всі його кінопроби скінчилися невдачею. Тож стати великим митцем він міг тільки як режисер.

Атена і Кевін зустрілися, коли він запросив її на провідну роль у своєму новому фільмі. Атена слухала його з захватом, радістю і жахом. Він переконував з такою простодушністю, що годі було сумніватись у поважності його намірів.

— Це найкращий кіносценарій, який мені доводилось читати, — казав Кевін. — Як бути щирим, я вам мушу признатися, що допомагав переписувати його. Атено, ви єдина актриса, що заслуговує на цю роль. Я міг би запросити будь-яку кіноактрису, але я хочу вас, — дививсь їй у вічі Кевін, аби переконати в своїй щирості.

Атена була зачарована тим, як він вихваляє сценарій. То була розповідь про безпритульну жінку, що жила на вулиці й досягла спасіння завдяки покинутій дитині, знайденій у сміттєвому бачку, а згодом стала лідером усіх безпритульних Америки. Десь половину фільму вона мала пхати перед собою крамничного купівельного візка з усіма своїми манатками. Переживши пияцтво, наркоманію, життя надголодь, згвалтування і спробу урядовців відібрати у неї знайду, вона виставляє свою кандидатуру на посаду президента Сполучених Штатів як незалежний кандидат, але не виграє, — отаким був той сценарій.

Атенин захват насправді приховував переляк. Сценарій вимагав від неї бути безпритульною, зневіреною жінкою, тинятися серед мотлоху та руїн у старому дранті. З суто візуального боку це катастрофа. Крім того, тхне огидним сентименталізмом, рівень драматичного задуму ідіотський. Химерна, безпорадна мішанина.

— Якщо ви гратимете цю роль, я помру щасливий, — докинув Кевін.

«Цей хлопець дурний чи божевільний?» — питала себе подумки Атена. Але ж він впливовий режисер. І вочевидь щирий, це, безперечно, чоловік, що свого домагається. Атена розпачливо подивилась на Мело Стюарта, і той підбадьорливо всміхнувся. Говорити їй було просто несила.

— Чудово, прегарний задум, — похвалив Мело. — Класичний. Злет і падіння. Падіння і злет. Драма в усій своїй голій сутності. Але, Кевіне, ти знаєш, як важливо для Атени після її прориву правильно добирати наступні фільми? Дай нам почитати сценарій, і ми знову зустрінемось із тобою.

— Гаразд, — кивнув Кевін і дав кожному примірник сценарію. — Я певен, він вам сподобається.

Мело повів Атену до невеличкого тайського ресторану на Мелроуз. Вони замовили страви й почали гортати сценарій.

— Я скорше втоплюся, — промовила Атена. — Кевін що, недоумок?

— Ти ще досі не розумієш кінобізнесу, — відповів Мело. — Кевін якраз тямковитий. Просто він узявся за те, що йому не під силу. Я бачив ще гірші сценарії.

— Де? Коли? — запитала Атена.

— Я не можу відмовити йому прямо, — провадив далі Мело. — Ти досить велика зірка, щоб сказати йому «ні», але не досить велика, щоб наживати непотрібних ворогів.

— Елі Мерріон надто тямущий і не підтримає сина в роботі над цим сценарієм, — заперечила Атена. — Він мусить знати, яке це жахіття.

— Атож, — погодився Мело. — Він навіть жартує, каже, що має сина, який провалює комерційні картини, і доньку, що ставить поважні фільми, які не дають прибутку. Проте Елі хоче зробити своїх дітей щасливими. А ми не дамо йому, приміром, скажемо цій картині «ні». Але тут є підводний камінь. Компанія «Лоддстоун» купила права на великий роман, де є для тебе грандіозна роль. Відмовивши Кевінові, ти не матимеш цієї другої ролі.

— Цього разу я зачекаю, — стенула плечима Атена.

— А чом не взяти зразу обидві ролі? Застерігши, щоб знімали спершу роман? А тоді ми вже доберемо способу відкрутитися від Кевінової стрічки.

— І це означає не наживати ворогів? — усміхнулась Атена.

— Перша картина матиме величезний успіх,