Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"

— Чому Марго хотіла, щоб Вілма пішла від чоловіка?

— Добре, що ти спитала,— відповів Страйк і перейшов до іншого аркуша — ксерокопії крихітної замітки, до якої Страйковим гострим і нерозбірливим почерком було додано дату: 6 листопада 1972.

Ґвалтівник у в’язниці

Сьогодні Королівський суд Центрального Лондона засудив тридцятишестирічного Джулза Бейліса, який проживав на Аезер-лейн у Клеркенвеллі, на п’ять років ув’язнення за два зґвалтування. Бейліс, який раніше відбув дворічний термін у Брикстоні за завдання тяжких тілесних ушкоджень, заявляє про свою невинуватість.

— А,— сказала Робін,— розумію.

Вона зробила ще один ковток вина.

— Кумедно,— додала вона зовсім не веселим тоном,— що Крід теж отримав п’ять років за друге зґвалтування. А коли його випустили, то почав не тільки ґвалтувати, а ще й убивати жінок.

— Так,— кивнув Страйк,— я знаю.

Йому вдруге спало на думку порадити Робін не читати «Демона з Райського парку», але він вирішив промовчати.

— Я поки що нічого не дізнався про подальшу долю Джулза Бейліса,— сказав він,— а в поліційних записах про нього немає повної інформації, тож не відомо, чи він ще перебував за ґратами, коли зникла Марго. Нам важливо те, що Лосону Вілма дала не такі свідчення, як Талботові,— хоча стверджувала, що сказала Талботові те саме, а він просто не записав... що цілком можливо, бо, як сама бачиш, його звіти лишають бажати кращого. Зокрема, вона сказала, що в день зникнення Марго витирала з ковроліну кров. Також вона повідомила, що бачила Роя в саду, коли він мав би лежати в ліжку. Також вона сказала Лосонові, що не бачила Роя в ліжку — тільки чула його голос із великої спальні.

— Це, м’яко кажучи, все змінює.

— Як я вже казав, Вілма стояла на тому, що не міняла версії, а просто Талбот не записав її свідчень як слід. Але Лосон, здається, напосівся за це на Вілму, а тоді у світлі нових свідчень ще раз допитав Роя. Однак Рой і досі мав алібі в особі няні Синтії, яка заприсяглася, що він цілий день лежав, а вона багато разів приносила йому чай до спальні.

Робін звела брови.

— Знаю,— кивнув Страйк.— Лосонові, здається, спав на думку той самий бруд, що й нам. Він розпитав Фіппса про характер його стосунків із Синтією, на що Рой розсердився і заявив, що Синтія на дванадцять років молодша і, власне, дальня родичка.

Тут Страйкові й Робін водночас спало на думку, що й між ними десять років різниці. Обидва відкинули це непрохане й недоречне спостереження.

— Рой вважав, що різниця у віці та кровна спорідненість виключають усяку можливість зв’язку в очах пристойних людей. Та як нам відомо, за сім років він уже подолав ці сумніви. Лосон також спитав у Роя про той факт, що за три тижні до своєї смерті Марго зустрічалася з колишнім коханим. Талбот так поспішав виправдати Роя, що не зважив на свідчення Уни Кеннеді...

— Це подруга, з якою Марго мала тут зустрітися? — уточнила Робін.

— Саме так. Уна розповіла Талботові й Лосонові, що Рой розлютився, дізнавшись, що Марго ходила до пабу з колишнім, і на той час, коли Марго зникла, Рой і Марго не розмовляли одне з одним. Лосон відзначає, що Рой не зрадів, коли було піднято цю тему...

— Не дивно...

— ...і що зреагував він дуже агресивно. Однак після розмови з лікарями Роя Лосон удовольнився тим фактом, що Рой справді мав серйозну кровотечу по тому, як упав на стоянці, і справді не був здатний того вечора сісти за кермо, а тим паче вбити чи викрасти власну дружину.

— Він міг когось найняти,— припустила Робін.

— Його банківський рахунок перевірили й не виявили жодних підозрілих платежів, але це не значить, що Рой не міг вигадати чогось іншого. Він гематолог; відповідно, він не дурний.

Страйк випив пива.

— Отже, це чоловік,— сказав він, відкладаючи чотири сторінки свідчень.— А тепер про колишнього.

— Боже милостивий,— промовила Робін, глянувши на друге фото з газети.

Густі кучері чоловіка спадали йому на плечі. Поклавши руки на вузькі стегна, він без усмішки стояв біля картини, на якій наче спліталася закохана пара. Сорочка розстебнута майже до пупа, джинси — дуже тісні на стегнах і широкі в холошах.

— Я так і думав, що тобі сподобається,— вишкірився Страйк на реакцію Робін.— Це Пол Сатчвелл, художник — але не дуже високого класу. Коли преса знайшла його, він саме розмальовував нічний клуб. Це і є колишній коханець Марго.

— Як на мене, вона вчинила правильно,— пробурчала Робін.

— Не суди її занадто суворо. Вони познайомилися, коли Марго працювала в «Плейбої» і мала дев’ятнадцять чи двадцять років.

Сатчвелл був на шість років старший і тоді, мабуть, здавався їй вишуканим.

— Ти бачив ту сорочку?

— Це рекламне фото до його виставки,— пояснив Страйк.— Внизу є примітка про це. Не думаю, що він отак виставляв рослинність на грудях у звичайному житті. Преса дуже зраділа перспективі приплести до історії ще й колишнього коханця, і ніде правди діти: такий персонаж — то просто подарунок для таблоїдів.

Страйк перегорнув сторінку й показав ще один зразок хаотичних записів Талбота. Аркуш знову був пересипаний п’ятикутними зірками й містив той самий перелік дат, поруч з якими були примітки.

— Як бачиш, Талбот вирішив не розмінюватися на дрібниці й не став питати, де Сатчвелл був за чверть шоста в день, коли