Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

— Ні, — чесно хитнув я головою. — Через місяць, мабуть. Щось із статистичним полем. Ти як?

— Гм… Дивно, але добре… — здивовано прислухався Петрович. — І голова боліти перестала. Точно, щось із енергетикою. Заходь. Сьорбнемо чогось по ковточку… раз уже приперся.

— Дякую, — відмовився я. — Іншим разом.

— А чого приходив?

— Сказати, що сьогодні теж не вийде… у шахи.

— Соцзабез?.. — хмикнув сусід.

— Типу того.

— Ну-ну… Казанова… — підморгнув Петрович і зачинив двері.

«Вітаємо! Вами знищено демонічну сутність четвертого рівня. Нагорода — 100 пунктів досвіду. Вітаємо, разом ви набрали достатньо досвіду, щоб перейти на другий рівень. «150/100». Підтверджуєте перехід? Та ні?»

Про всяк випадок я спустився нижче, сів на підвіконня і тільки потім подумки натиснув «Так».

Нічого. Жодних візуальних чи інших відчуттів. Я навіть повторив спробу згоди. Потім вивів подумки перед очима інтерфейс і відкрив вкладку «Персонаж». Зміни були. Насамперед, у квадратику поруч із правою рукою з'явився малюнок тростини. Дуже якісний та докладний.

А ще змінилося і щось у цифрах.

Рябошапка Михайло Йосипович

Раса — людина, землянин

Клас — Вартовий

Досвід — 150/300

Рівень — 2

Життєва енергія — 84

Статура — 0,84 (міцний, високий чоловік)

Сила — 0,65 (втрата фізичних кондицій через вік)

Спритність — 0,42 (надмірна вага, хронічні хвороби)

Витривалість — 0,53 (вікові проблеми, сидячий спосіб життя)

Інтелект — 0,81 (освіта, начитаність, творча особистість)

Мудрість — 0,62 (життєвий досвід)

Мана — 81

Особливі вміння:

Очисний дотик 1-го рівня

Доступно вивчення вміння «Оцінка» 1-го рівня

Доступно 5 очок постійного покращення характеристик

Поліпшення — це чудово. Я ще не забув тих відчуттів бадьорості та припливу сил, коли Тихто бафнув мене на кілька годин. Немов десяток років відразу з плечей упало. І ось зараз, я вперше можу починати покращувати себе. Причому якщо я правильно зрозумів — це не на пару годин, а ммм… на завжди.

Одне погано. Система розщедрилася лише на п'ять очок. А ними, як не тужся, всі дірки не закриєш. Ну, та нічого. Як то кажуть, лиха біда початок. Важливим є сам факт можливості. А я вже постараюся заради такої справи набити побільше демонів.

Критично ще раз пробіг поглядом по характеристиках. Ну, що сказати, не супермен, звісно. Але, для свого віку, цілком ще міцний живчик. «Пояс безпеки» лише надмірно широкий. Сидячо-лежачий спосіб життя... Значить, з нього і почнемо побудову нового тіла і нових можливостей. Смерть надмірній вазі, нехай живе струнка талія. Ну, чи хоч би, привіт талія… для початку.

Вирішено… Вкладаю всі пункти у спритність. Угу ... Було «0,42» стало «0,47». Тобто, одне очко покращує мене лише на одну соту. Не швидкий процес. Хоча… Я притримав рукою штани, що сповзали, потім розстебнув ремінь і затягнув його відразу на дві додаткові дірки. Та я б такого результату не досяг і за три тижні дієти помноженої на підвищене фізичне навантаження. А тут — лише кілька демонів нейтралізував. Ні, що не кажіть, а обмінний курс мені подобається.

А це значить нічого прохолоджуватися. Вперед, маестро... на вас чекають великі справи. Залишилося розібратися із новим умінням, але це, я думаю, не горить. Потім вивчу та обдумаю. Не на ходу, не на сходовій клітці.

І почнемо ми, мабуть, із магазину. Ідеальне місце, якщо тобі потрібна середня щільність натовпу і можливість поштовхатися без того, аби нарватися на грубість. Друге — після громадського транспорту.

Приголомшливий писк і шелест крил. Вулиця буквально приголомшила, щойно я переступив поріг під'їзду. Від несподіванки навіть голову в плечі втяг, і тільки потім обережно глянув угору. Стрижі… Вони ж — щурики. Свято якесь або ярмаркова тусовка у них сьогодні, але такої кількості сірих блискавок, що носяться в повітрі, я давненько не бачив. В інший снігопад сніжинок менше висить у повітрі, ніж зараз шастає птахів.

Підвернися хтось із камерою — можна знімати ілюстрацію до Броунівського руху і потім показувати на уроках фізики… чи хімії? Не суть… Сотні птахів носилися в небі, виписуючи такі хитромудрі траєкторії, що не те що диспетчер — комп'ютер збожеволів би, намагаючись упорядкувати їхнє переміщення. А ці, хоч би хни. Носяться, як ошалілі, і жодного разу не стикаються. Оце реакція.

До речі. У дитинстві з пацанами неодноразово намагалися підстрелити стрижів та ластівок із рогатки. Виключно, з цікавості: вдасться чи ні? І ніхто жодного разу не влучив. А свинцева кулька, між іншим, випущена зі джгута, летить зі швидкістю від двадцяти п'яти до тридцяти метрів на секунду. А навіть чиркнути по хвості чи крилі не вдавалося. Блискавична реакція.