Читати книгу - "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"

-Послухай, Еріне. Я звичайно розумію, що зарозумілість у тебе пре з усіх щілин, тому що вже просто не мже вміститись, але я нікого не приворожувала, і навіть у планах не було.
  Міцні чоловічі руки сильніше стиснулися на моїх плечах, гарні губи зігнулися в холодній усмішці.
-Моя зарозумілість тут не до чого.
  Він хотів ще щось додати, але в цей момент пролунав особливо гучний крик однієї з адепток, і добірний мат викладача, навіть не думала що можна так хитромудро і барвисто висловлювати свої думки.
-Всі в портал, швидко. - почула гучний наказ, і вдалині, прямо біля болота, мигнув спалах порталу.
  Я вже було зробила крок у напрямку манливої свободи, але деякі блондинисті вирішили інакше.
-Ти нікуди не підеш, поки не відповиш на всі мої запитання.
-А не пішов би ти? - прошипіла крізь зуби, роблячи марні спроби вирватися.
-Удвох підемо.
  Ерін підхопив мене на руки і перекинув через плече, несучи в протилежному від порталу напрямку.
-Ти з глузду з'їхав? Вони ж зараз підуть, як ми повертатимемося.
-Вони пізніше обов'язково когосьпришлють за нами, як тільки помітять нашу відсутність. - відповідь пролунала спокійно, навіть надто спокійно.
-Припини. - забарабанила кулаками по широкій спині, але Ерін цього ніби не помічав, продовжуючи заглиблюватися в непривітний ліс, саме туди, звідки й прийшли всі мерці.
-Ти зараз мені все розповіси, і ми повернемося. - пролунало зловісно
  Через якийсь час Ерін нарешті поставив мене на землю, топку, м'яку, вкриту товстим шаром моху. Відпускати не поспішав, не без причини побоюючись, що я втечу.
-Хто твій господар, Кетрін?
  Знову це ідіотське питання.
-Шоколадний торт. - назвала свої улюблені ласощі, від яких не могла відмовитись.
  Хлопець насупився.
-Це шифр?
-Так, тришаровий, жирний та шкідливий. І тільки він владний наді мною, і наказу моїм нижніми дев'яносто, саме під його гнітом, іноді ці дев'яносто перевищують допустиму норму.
  Мені було не те щоб страшно, просто якось не по собі.
-Про що ти? - Ерін нарешті зрозумів що я зухвало знущаюся, і практично не приховую цього.
-Ти запитав про господаря я відповіла, інших власників не маю, і взагалі рабство як таке вважаю величезною трагедією людства.
-Тоді як ти пов'язана з лічем?
  А ось це питаня вже було складнішим. хоча б тому, що я не знала як на нього відповісти.
-Він мені допоміг. - вирішила раз не можу нічого збрехати, говоритиму правду, ну або майже правду.
-Ліч? Допоміг? - і стільки скепсису було в голсі Еріна, що я навіть сама засумнівалася.
-Так, допоміг. Я потрапила в вельми непросту ситуацію, можна сказати смертельну, і він мені допоміг вийти з цієї ситуації.
  Ерін дивився вже не так вороже, скоріше з жалем.
-І ти по своїй дурості пов'язала себе з вищою нежиттю? При цьому навіть не знаючи, хто її господар?
-В мене не було вибору.
  Не стала додавати що знову б так вчинила.
-Повірю тобі на слово.
  По всьму виходило що це було найвищою милістю, обличчя хлопця про це просто таки кричало.
-Будь такий люб'язний. Тепер ми можемо повернутися до болота, де нас напевно шукатимуть?
-Як тільки відповіси як ти мене приворожила.
  Він непробивний, або настільки пихатий, що не припускає думки що я банально могла йому сподобатися.
-Та ніяк. - вигукнула у пориві не найсвітліших почуттів, навіть очі закотила.
- Тобто, якщо я пройду перевірку на магічний вплив, то нічого не знайдуть?
  Було в цьому питанні щось зловісне, мабуть перевірка була не така проста, але мені бояться нічого.
-Не знайдуть. – твердо відповіла я.
- Ти ж розумієш, що таку перевірку має схвалити рада вищих, і покарання за вплив на сина голови ради буде вельми болісне.
-Мені боятися нема чого. - промовила, дивлячись у примруженні очі.
  Наш зоровий контакт тривав довго, настільки, що у мене затекла шия, але я нізащо перша не відведу погляду. Ще мить. і помітила як Ерін почав повльно схилятися до мене, так само не відриваючи погляду, даючи час усвідомити що він збирається зробити.
-Відійди від неї. - сухий, практично неживий наказ змусив нас здригнутися.
-Ар? - зірвався з моїх губ здивоване. - Що ти тут робиш?
-Складно знаєш залишатися на місці, коли вся академія на вухах через зникнення двох алептів, одна з яких моя наречена - протягнув він з натяком, буравлячи поглядом руки Еріна, які все ще стискали мої плечі. – Цей умілець. - Він кивнув у бік хлопця. - Нікинув на вас полог невидомості, так що шукати довелося б довго,
  Ерін стояв, стиснувши губи в тонку нитку.
-Навіщо? - я тут чекаю на порятунок, а виявляється він рятуватися не збирався.
-Нам треба було поговорити.
-Розмова завершена.
  Ар підійшов ближче, і Ерін з неохоче відступив, чудово розуміючи що розклад сил не на його користь.
-Настійно рекомендую більше не наближатися до моєї нареченої. - останній слова він виділив, щоб світлий маг вже напевно зрозумів.
-Наречена ще не дружина. - кинув Ерін з викликом, і розвернувшись розгонистим кроком пішов геть, залишаючи мене наодинці з розгніваним псевдонареченим.