Читати книгу - "Лисичка , Тіна Вітовт"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Коли розібрався з Кірою, навіть на душі легше стало. А її слова були бальзамом.
- Лисику, шкода правда, що у нас нічого не вийшло, але дякую за вигідне знайомство. Всеодно з тобою тільки час втрачаю. Щасливо залишатись.
І поскакала задоволена новою здобиччю. Ну-ну, і тобі щасливої дороги, надіюсь більше не буде прилипати, як п'явка до не очікуваних місць.
А тепер найважче та найважливіше, потрібно знову налагодити стосунки з моєю норовливою лисичкою. Звичайно, злий за вчорашню витівку, але я також гарний, так все запороти. Зараз мої притензії до неї ніщо в порівнянні з її обуренням. Так які квіти вона любить? От нечистий, я навіть у таких дрібницях не обізнаний, як все запущено, потрібно терміново ближче знайомитися, та пізнавати її. Тоді візьмемо різних, буду дивувати свою дівчинку, щоб ні про яких барсів, навіть і не намагалася думати. Докладу максимум зусиль, щоб бачила і думала тільки про мене.
Заставив всю кімнату квітами. Краса. Аппччхх... лілії взяти була мабуть помилка, хоча я ж не знаю, можливо це саме ті квіти, що вона любить. Наскільки пам'ятаю, Мілана повинна була зустрітися сьогодні з барсом. Цей факт бісив неймовірно, але потрібно тримати себе в руках, я маю їй довіряти, та надати вільний простір, як же це важко.
Закінчуючи сервірувати стіл, чекав свою лисичку. Знаю, що вони вже повернулися додому. Надіюсь сподобались квіти. І вона прийде мені подякувати.
Та тільки я неочікував метеора, що ввірвався до мене в кімнату з ліліями, та завзято чхав. Все ж таки лілії не наш варіант.
- Дан, це що за клумба у мене в кімнаті? Аппччхх... - вона намагалася здаватися грізною, але вдавалося так собі.
- Сподобалося? - посміхнувся у відповідь.
- Особливо лілії, - відповіла з сарказмом, - а це що? - нарешті побачила стіл на двох зі свічками.
- Наша вечеря, давай ми цей букет десь винесемо, чи він тобі подобається? - у мене в самого ніс ледве витримував аромат тих квітів, так що не чекаючи підтвердження забрав лілії та виніс, а перед тим вказав на стілець, - ти сідай, а я зараз, тільки з цим розберуся.
Виніс злощасний букет на двір швидко, нема чого в будинку робити цим ароматам. Повернувся також досить швидко, хто її знає може де втече. Але ні вже сиділа за столом, чекала, правильно всеодно якби втікла назад приволік.
- Я так розумію, ти вирішив зробити мені сюрприз? - почала вона.
- Так, і разом попросити пробачення за свою поведінку, я був не правий.
- Це коли з коханкою зустрічався, за моєю спиною, та по благодійних вечорах з нею розходжував? Хто знає, що ще ти робив, - ревнує, яка ж вона гарна, коли злиться.
- Мені подобається, що ти мене ревнуєш, - з посмішкою відповів, тому як і справді цей факт грів душу.
- І зовсім я не ревную, - червоніючи почала виправдовуватися, - просто неприємно.
- А ось я тебе ревную, навіть дуже, знаєш мабуть я в тебе закохався.
- Ха-ха, дуже смішно, ти та кохання. Дан, ти сам мені говорив, що не віриш у кохання, - обурюється, - та й не ходив би ти по коханках якби кохав мене, тому що знав би що таким чином приносиш мені біль.
- Все ще злишся. Я дурень, визнаю...
- Ну нарешті...
- Не перебивай, так дурень, але я справді закохався у тебе, і з Кірою у мене нічого не було, і бути не може, я повністю порвав з нею всі зв'язки, вона більше нам не докучатиме.
- Я за тебе рада, - сидить набуньдючена, склала руки на грудях, і дивиться прискіпливо, - і що ти від мене хочеш?
- Дай нашим стосункам ще один шанс.
- А якщо і цього разу нічого не вийде?
- Вийде, цього разу все у нас вийде.
- Чому ти такий впевнений, я от не поділяю твоєї впевненості, може ну їх, ті заручини, візьмемо знайдемо спосіб розірвати цей магічний зв'язок, маєш бути якийсь спосіб? - дурненька, вже немає шляху назад.
- Був спосіб, але вже немає.
- Як це був? І чому це вже немає? - аж на стільці підскочила.
- А так, доки не було почуттів ще можна було щось зробити, а я вже тобі сказав, я тебе кохаю, - вона тільки очима кліпає.
- Капець, - ну нарешті відійшла, а то вже думав штучне дихання робити, - і що тепер?
- Одружуватися, кохати, життю радіти, - посмішка не сходить з лиця, от сам не знаю чому так радісно.
- У тебе все так просто.
- У мене подарунок для тебе, - дістав оксамитову коробочку, - давно купив, мав учора подарувати.
Мілана дивиться на мене ошелешено, а я став на одне коліно перед нею і розкрив коробочку.
- Я тебе кохаю, Мілана. Ти вийдеш за мене заміж?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лисичка , Тіна Вітовт», після закриття браузера.