Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

- Вона мені не здалася такою простакуватою, - не здавався герцог, розглядаючи бордову рідину в келиху. – До того ж дівчина привертає надто багато уваги. Навіть Гордор Гунігель вшанував Палац своєю високою присутністю.

- Він одружений! – відрізав третій принц із досадою. - Наложницею її не посміє взяти, все ж таки вона дочка генерала.

Крегаст сердився, тому що кожне слово герцога знаходило відгук і в його розумі. Він був незадоволений обстановкою, що склалася. Можливо, надто рано привіз дівчину. Тепер можуть піти чутки, що він шукає прихильності дочки генерала, бажаючи отримати силу армії сім'ї Белтрам. Якщо ці чутки дійдуть до імператора, його багаторічній ретельно виконаній роботі прийде кінець.

- Не посміє! – погодився Домінік, але тут же з легкістю кинув свого опонента в зневіру. – Але якщо сам імператор захоче посилити позицію спадкоємця армією Белтрам, ніхто не наважиться заперечити.

Перед третім принцом постала дилема. Якщо зараз одружитися з дочкою генерала, він передчасно розкриє свої карти. Але й тягнути не можна, адже її можуть забрати інші.

Його Високість ніяк не очікував, що така пересічна дівчина приверне стільки уваги.

Цю місію він уже вважав за виконану. Зачарувати юну наївну простушку, що може бути легшим? Чому така легка справа раптом стала головним болем?

- Нікуди вона від мене не дінеться! – все ж таки видав він зарозуміло. - Пара ласкавих слів, і прив'яжеться до мене як песик!

Він посміхнувся і спокійно опустився в крісло, недбало налив собі вина.

- А Белтрам Лемус у своїй дочці душі не чує, потурає всім її бажанням. Вважай, наш шлюб справа вирішена! Імператор, щоб не задумав, не стане сваритися з генералом.

Герцог від його слів навіть із задуму вийшов.

- Все ж таки Вашій Високості краще поквапитися, здається мені, дівчина не така проста.

Допивши вино одним ковтком, Домінік зістрибнув зі свого насидженого місця. Широким кроком вирушив на вихід, по дорозі поставивши порожній келих на стіл і недбало попрощавшись із третім принцом.

Його чуття підказувало, що пані Белтрам ще завдасть їм неприємностей. А своїм інстинктам він вірив більше, аніж Крегаст.

Його Високість сердито подивився молодому герцогу вслід. Йому так і не вдалося отримати відданість цієї людини. Ні грошима, ні жінками його не захопити. Навпаки, тому було достатньо погляду, щоб красуні самі падали до його ніг.

Підловити на чомусь цього хитруна третій принц побоювався. Собі дорожче обійдеться. Мерзотник завжди чинив так, як йому заманеться, не рахуючись ні з ким і ні з чим, сам імператор був йому не указ.

І все ж, йому конче потрібна була ця людина! З його спритним розумом і підступністю, з його визначними здібностями та інтелектом, що виходили за рамки розуміння принца.

Величезний успіх, що герцог Лабонт вже за третього принца. Але як довго триватиме його прихильність?

***

Того ж вечора в будиночку Белтрам Ліннеї гості змінювалися один за одним. Після того, як брат пані Лейф залишив їх, до неї один за одним почали з'являтися посланці Мудрого Лиса.

Пані Нію довелося відвести подалі, щоб вона менше знала.

Баселар, як і обіцяв, відрядив до неї найкращих своїх людей. Четверо, отримавши завдання від нової господині, розчинилися в темряві саду, наче їх і не було.

А ось п'ятого Ліннея впізнала одразу. Андеш був той самий чоловік, якого до неї старий приставив і в минулому житті. Знаючи про його визначні бойові здібності, дівчина залишила при собі охоронцем.

Після відвідувачів із книжкової крамниці несподівано нагрянули гості, на які вона зовсім не очікувала.

- Пані! - вбігла захекана Улла. – До вас леді…

Вона не домовила, бо ті леді вже входили у двері.

– Просимо вибачити нас за пізній візит! - на чолі групи йшла Таліта Фаріас, лідер місцевих красунь. – Ми не могли як слід привітати новеньку в Палаці Наречених. Тому виправляємо свою помилку. Нехай ці подарунки будуть вам замість слів вибачення. Ласкаво просимо, пані Белтрам, до нашої родини!

Все це вона сказала, поки слуги вносили всілякі коробки та згортки.

- Тут найкращі тканини та прикраси! – пояснювала, з невинним обличчям святої благодійниці.

В тому житті Ліна все прийняла за чисту монету, та зараз гарно знала її зміїне нутро.

Ліннея весь цей час лише мовчки спостерігала навалу дівчат. До чого вони виглядали кумедно. Зрозуміло, що це було лише приводом її відвідати.

– А це особисто від мене! - Таліта вийняла з рукава витончений флакон. – Це запашна вода, дуже рідкісна. Її дістав батько, коли був у подорожі на Заході.