read-books.club » Детективи » Червоне доміно 📚 - Українською

Читати книгу - "Червоне доміно"

216
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Червоне доміно" автора Фред Унгер. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 41 42 43 ... 59
Перейти на сторінку:
цікавлять.

— Не забувай, що там сидять доктор Райнгольдс і Зельхов. Доктор Райнгольдс твердить, нібито він майже годину просидів в архіві і нічого не чув про те, що трапилось за цей час.

— Це все я враховую, Гайнце. Але зараз мене цікавлять кімнати на протилежному боці, тобто ті, вікна яких виходять у двір заводу. Це…

— …кабінет доктора Козеля, секретаріат, кабінет Цибульки, кімната Карін Зоммер і Унбегау, нарешті креслярський зал.

— Це все, будь ласка, накресли на плані. Спочатку кабінет доктора Козеля: номер сто. Він має лише одні двері, що ведуть до секретаріату. Секретаріат…

— Має троє дверей: одні до кабінету доктора Козеля, одні до кабінету Цибульки і одні, що виходять у коридор.

Я позначив їх на плані. Вийшло це в мене не дуже вдало, архітектор, напевно, вжахнувся б, побачивши мої карлючки, але ми, в усякому разі, знали, що вони означають. І це було головне.

— Не забудь номер кімнати! — зауважив Вольфганг. — Секретаріат — це сто перша.

— Вже написав. А тепер іде кабінет Цибульки, номер сто другий.

— Він має двоє дверей: одні ведуть до секретаріату, а другі — до кімнати, в якій працюють Карін Зоммер і Унбегау.

— Яка кімната йде далі?

— Це і є сто третя: кабінет Зоммер І Унбегау.

— Тут маємо троє дверей: одні до кабінету Цибульки, одні у коридор і нарешті ще одні — до креслярського залу.

— Так, зараз іде креслярський зал, Це номер сто четвертий; двоє дверей, Гайнце: одні до коридору, а другі до кабінету Зоммер і Унбегау.

— Готово. Ти задоволений?

— Спасибі, — Вольфганг поклав аркуш перед собою. — Отже, маємо п’ять кімнат, і всі вони між собою зв’язані. Назвемо їх іще раз по черзі? доктор Козель, секретаріат, Цибулька, Зоммер і Унбегау, креслярський зал.

— А на протилежному боці коридоре — доктор Райнгольдс і Зельхов, не забувай про це, — закінчив я.

Вольфганг усе ще уважно розглядав аркуш.

— Обидві кімнати шефів не мають дверей до коридора. Решта кімнат мав вихід у коридор і, крім того, двері до сусідньої кімнати. Гм… А знаєш, це цікаво.

— Що?

— Що, наприклад, з кабінету доктора Козеля можна потрапити до креслярського залу, не користуючись коридором.

— Що ж ти вбачаєш у цьому такого цікавого?

— Зараз скажу. Уяви собі, що всі двері до коридора зачинені, Тоді доктор Козель, — палець Вольфганга пересувався по паперу, — міг би пройти з свого кабінету до креслярського залу і повернутися назад, не виходячи в коридор.

— Але двері між кабінетом Цибульки і секретаріатом були замкнені, Вольфганг!

— Зате ключ стирчав у дверях. Припустімо, що доктор Козель прямує до креслярського залу. Він міг би замкнути за собою двері на ключ, і тоді…

— Невже ти можеш припустити, що…

— Ні, я не роблю абсолютно ніяких припущень. Я лише аналізую, який шлях міг обрати вбивця, вийшовши з кабінету Цибульки. Вікна, як ми знаємо, були зачинені, а до того ж, вони ще й загратовані. Отже, цей шлях виключений. Виходить, залишаються… — сказав я, — залишаються тільки двері до сто третьої кімнати, до кабінету Унбегау і Карін Зоммер.

— Вірно, ця кімната якийсь час лишалася порожня, а ключ вони брали з собою.

— Так принаймні вони твердять. Крім того, треба мати на увазі також креслярський зал.

— В якому сиділо близько двадцяти креслярів. Скажи, а якої ти думки про Дітера Генце?

— Фізіономія у нього не дуже симпатична.

— А що ти скажеш про свою, Гайнце? Симпатична вона?

— Я… сподіваюся, що так.

Вольфганг посміхнувся.

— Я цим лише хочу сказати, що не можна робити висновок, нібито людина є вбивцею лише тому, що у неї на оці чорна пов'язка чи подзьобане віспою обличчя.

— А думка секретаря парторганізації?

— Навіть і це не є доказ, бо й секретар може помилятися. Його судження — це для нас серйозна допомога, але, на жаль, не більше. Думка партійного секретаря не є ще підставою для судового процесу.

— А чому ж, скажи тоді, ти запитав мене про Генце?

— Просто хотів почути твою думку.

— Ти почув її.

— На жаль, лише твою думку про його обличчя.

— А я більше й не можу нічого сказати. Я його не знаю.

— І я теж. Мені лише казали, що він іноді прогулюється вночі.

— Що, між іншим, теж не дає нам підстав вважати його вбивцею.

— Безперечно, — сказав Вольфганг, примружившись. — Та, крім того, він ще заходить до кімнат, у яких йому нічого шукати.

— Може, він був і в сто третій кімнаті?

— Угу.

— Хто це каже?

— Його колеги.

— А коли саме був?

— Та незадовго до пів на дев'яту.

Я схопив другий аркуш паперу.

— Послухай, а чи не записати нам це все? Я просто неспроможний запам'ятати прізвища всіх осіб, що побували у сто третій кімнаті протягом того ранку. Мені здається, що через неї пройшов увесь завод.

Вольфганг розкрив свою папку і витяг звідти аркуш.

— А я такий список склав іще вчора ввечері. З першого погляду начебто заплутано але насправді це не так. Слухай-но уважно: до чверті на дев'яту Штефен Унбегау і Карін Зоммер були в своєму кабінеті. Це підтверджує і Віра Горм, яка близько восьмої години ранку побувала в усіх кімнатах з обхідним листом. О восьмій годині п’ятнадцять хвилин обоє вони пішли на заводський двір, до крана, і ключ узяли з собою. О восьмій двадцять п'ять до кабінету заходить Дітер Генце.

— Навіщо?

— Він шукав одне креслення, яке дав Унбегау, Через три хвилини він знаходить креслення і

1 ... 41 42 43 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Червоне доміно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Червоне доміно"