Читати книгу - "Завдання Героїв"

“Друзі”, – відказав він.

“Я не кидаюсь словами просто так”, – сказав Елден. – “Ти завжди можеш розраховувати, що я тебе прикрию. Адже я у тебе в боргу”.

З цими словами він повернувся і поспішив назад до юрби.

Тор не знав, що з цим робити. Він був вражений тим, як швидко все змінилося.

“Я думаю, він все-таки не покидьок”, – сказав О’Коннор. – “Можливо, він і непоганий хлопець, зрештою”.

Вони підійшли до будинку зброї. Величезні двері відчинились, і Тор зайшов, відчуваючи трепет. Він йшов, витягнувши шию, намагаючись поглядом охопити все. На стінах висіли сотні видів зброї, деякі з них він навіть ніколи не бачив. Інші хлопчаки поспішили вперед у збудженому пориві, підбігаючи до зброї і вивчаючи її. Тор за їх прикладом зробив те ж саме. Він почувався, наче дитина у кондитерській.

Він поспішив до великої алебарди, підняв древко обома руками і відчув вагу зброї. Вона була масивна і добре змащена. Лезо було зношеним і щербатим. Тор задумався, чи вбила ця зброя когось у бою.

Він поставив алебарду на місце і взяв шиповану металеву кулю, прикріплену до короткого древка довгим ланцюгом. Він тримав древко і відчував, як куля бовтається на кінці ланцюга. Поруч з ним Ріс перевіряв бойову сокиру, а О’Коннор тренувався з довгим списом, вдаряючи уявного супротивника.

“Всім слухати!” – крикнув Колк, і всі вони обернулись.

“Сьогодні ми дізнаємося про боротьбу з ворогом на відстані. Може хто-небудь скаже мені, яка зброя може бути для цього використана? Що може вбити людину на відстані тридцяти кроків?”

“Лук і стріли”, – викрикнув хтось.

“Так”, – відповів Колк. – “Що ще?”

“Спис!” – викрикнув хтось.

“Що ще? Є багато інших видів зброї. Давайте послухаємо про них”.

“Праща”, – додав Тор.

“Що ще?”

Тор ламав голову, але не міг знайти відповіді.

“Метальні ножі”, – вигукнув Ріс.

“Що ще?”

Хлопці хвилювались. Ніхто не мав ніяких ідей.

“Ще є метальні молоти”, – кричав Колк, – “і метальні сокири. Є арбалет. Піку також можна кинути. Метати можна і меч”.

Колк ходив по кімнаті, вдивляючись у обличчя хлопців, які пильно на нього дивились.

“Це ще не все. Простий камінь з землі може стати вашим кращим другом. Я бачив чоловіка, великого, як бик, військового героя. Він загинув на місці від камінця, який кинув хитріший солдат. Часто новобранці не розуміють, що навіть обладунки можуть бути використані в якості зброї. Рукавичка може бути знята і кинута в обличчя ворога. Це вразить його у декількох футах від вас. У цей час ворога можна вбити. Ваш щит також можна кинути”.

Колк перевів подих.

“Дуже важливо, щоб ви навчились битись із супротивником на відстані. Ви повинні намагатись збільшувати відстані, на яких відбувається бій. Більшість людей б’ється на відстані до трьох кроків. Хороший воїн буде битись з тридцяти. Зрозуміли?”

“Так, сер!” – пролунав хор вигуків.

“Добре. Сьогодні ви будете відточувати свої метальні навички. Обійдіть кімнату і візьміть зброю, придатну для кидання. Кожен має схопити один екземпляр і бути на вулиці через тридцять секунд. Почали!”

Всі почали бігати по кімнаті. Тор зробив те ж саме, шукаючи, що б схопити. Його штовхали з різних боків інші хлопці, які теж підбирали зброю. Нарешті Тор побачив те, що хотів, і схопив це. Це була невелика метальна сокира. О’Коннор схопив кинджал, Ріс – меч, всі троє вибігли з іншими хлопчаками на поле.

Вони побігли за Колком на дальню сторону поля, де на стовпах висіла дюжина щитів.

Всі хлопці, тримаючи зброю, зібрались навколо Колка і уважно дивились на нього.

“Ви будете стояти тут”, – прогримів він, вказуючи на лінію у багнюці, – “і метати зброю в ці щити. Далі, необхідно підбігти до щита, взяти іншу зброю і метати вже її. Ніколи не вибирайте одну і ту ж саму зброю. Завжди цільтесь в щит. Хто з вас промахнеться, повинен буде пробігти одне коло навколо поля. Починайте!”

Хлопці вишикувались на лінії, плечем до плеча, і почали кидати зброю в щити. Відстань до них була добрих 30 ярдів. Тор стояв в одному ряду з іншими. Хлопець, що був поряд, потягнувся і метнув свій спис, але промазав.

Хлопець повернувся і побіг по полю навколо арени. Член Королівської гвардії підбіг до нього і поклав йому на плечі важку кольчугу, від якої хлопець аж присів.

“Побігай з цим, хлопче!” – наказав гвардієць.

Хлопець важко біг під палючим сонцем і пітнів.

Тор не хотів промазати. Він відхилився назад, сконцентрувався, витягнув метальну сокиру і кинув її. Тор закрив очі, сподіваючись, що влучить у ціль. Він відчув полегшення, коли почув звук, з яким сокира вдарилась у шкіряний щит. Він потрапив у самісінький кут, але, принаймні, не промазав. Декілька хлопців біля Тора промазали і були вимушені бігти коло. Інші побігли до щитів, щоб взяти нову зброю.

Тор підбіг до щитів і побачив довгий, тонкий метальний кинджал, який він витягнув, а потім побіг назад до лінії.

Вони продовжували метати зброю протягом декількох годин, поки рука Тора не втомилась. Він змушений був пробігти декілька кіл, з хлопця капав піт, як і з інших. Це була цікава вправа – метати різноманітні види зброї, звикати до відчуття їх різних форм і мас. Тор відчував, що з кожним кидком його майстерність зростає. Дуже заважала спека, яка була просто гнітючою, і Тор відчував велику втому. Близько дюжини хлопців продовжували вправлятись у метанні, але більшість з них змушені були бігати навкруги поля. Було занадто важко потрапити стільки разів у таку кількість мішеней з різних видів зброї. Тор задихався, не знаючи, як довго це ще буде продовжуватись. Коли він відчув, що ось-ось впаде, раптом Колк зробив крок вперед.

“Досить”, – викрикнув він.

Хлопчаки перестали бігти і попадали на траву. Вони лежали, важко дихаючи, і знімали важкі кольчуги, які на них понавішували. Тор теж сів на траву, його руки скажено боліли, хлопець обливався потом. Декілька гвардійців короля принесли відра з водою і кинули їх на траву. Ріс потягнувся, вхопив одне, попив і передав його О’Коннору, який зробив те ж саме і передав його далі Тору. Тор жадібно пив, вода стікала по його підборіддю і грудях. У рідини був напрочуд чудовий смак. Тяжко дихаючи, Тор повернув відро Рісу.

“Як довго це може тривати?” – запитав він.

Ріс похитав головою, намагаючись віддихатись: “Я не знаю”.

“Я присягаюсь, що вони намагаються вбити нас”, – почувся голос. Тор повернувся і побачив Елдена, який підійшов і сів поруч з ними. Тор був здивований, побачивши його знову. Він повірив, що Елден дійсно хоче дружити. Було дивно бачити таку зміну у його поведінці.

“Хлопці!” – крикнув Колк, повільно проходячи між ними. – “Зараз, під кінець дня, ви частіше промахуєтесь. Як ви самі побачили, бути точним важче, коли ти втомлений. Під час бою у вас не буде багато сил. Ви будете виснажені. Деякі бої можуть тривати декілька днів. Особливо, коли ви атакуєте замок. І саме в той час, коли вам буде здаватись, що ви втомились і більше нічого не можете зробити, вам знадобиться зробити точний кидок. Часто ви будете змушені використовувати будь-яку зброю, яка буде у вашому розпорядженні. Ви повинні бути експертом у всіх її різновидах, на будь якій стадії виснаження. Це зрозуміло?”

“ТАК, СЕР!” – закричали вони.

“Деякі з вас можуть метати ніж або спис. Але та ж сама людина не вміє метати молот або сокиру. Як ви думаєте, ви зможете вижити, володіючи однією зброєю?”

“НІ, СЕР!”

“Як ви думаєте, це просто