Читати книгу - "Гарун і море оповідок"

Настала мить остаточного й безповоротного краху Хаттам-Шуда. Коли ж Боло й Воїн Тіні дісталися вже майже розм’яклого від сонця серця Цитаделі, від криків принца «Бачет!» стіни й вежі завалилися. І тут, коли вони вже почали переживати за життя принцеси Бачет, вона постала перед ними — з тим самим носом (у чорній чупвальській носогрійці), з тими самими зубами… проте тут не потрібно вдаватися в деталі. Давайте просто скажемо: ніхто не мав сумнівів, що це справді Бачет, а слідом за нею по балюстраді сходів з’їжджали ще й її фрейліни, оскільки сходинки на той час вже встигли розтанути. Боло чекав унизу, а Бачет злетіла з балюстради просто йому на руки. Він похитнувся, проте не впав.

Згори лунали страхітливі стогони. Боло, Бачет, Мудра й фрейліни бігли донизу — через розталі двори і по в’язких сходах, а коли вони обзирнулися, то побачили високо над собою, у найвищому місці Цитаделі, велетенську статую з криги — крижаного ідола з без’язикою багатозубою посмішкою — Безабана, який хитався, як п’яний, і нарешті впав.

Так, наче гора впала. Те, що лишалося від залів і дворів Цитаделі Чуп, статуя Безабана розтрощила на друзки. Від шиї статуї відкололася величезна голова і котилася, підстрибуючи, терасами Цитаделі донизу, до найнижчого двору, де тепер біля Цитадельної брами стояли Боло, Мудра, Бачет і фрейліни, зачаровано спостерігаючи за цим видовищем. Одразу за ними стояли Рашид Халіфа, генерал Фоліант і велика юрма ґупізирян і чупвалів.

А голова, підстрибуючи, котилася далі, її вуха і її ніс відламалися від ударів об землю, зуби повипадали з рота. Вона скочувалася все нижче й нижче.

 — Дивіться! — закричав Рашид Халіфа, кудись показуючи. І за якусь мить: — Обережно! — тому що побачив невиразну маленьку фіґуру в плащі з каптуром, яка метушливо спускалася до найнижчого двора Цитаделі. Цим сухим, кістлявим, зашмарканим, слинявим, скупим, скнарим, нікчемним, негідним, схожим на клерка був чолов’яга, що не мав тіні, але сам скидався більше на тінь, ніж на людину. Це був Культмайстер Хаттам-Шуд, який рятував свою шкуру. Рашидів крик він почув надто пізно, тож, обернувшись, він не по-людському зойкнув, коли побачив величезну голову гігантського Безабана, що за мить ударила його просто в ніс. Він розлетівся на друзки, й від нього не залишилося навіть мокрого місця. Голова ж, беззубо скалячись, зупинилася у дворі й продовжувала танути.

Розпочалося мирне життя.

Новий уряд країни Чуп, очолюваний Мудрою, заявив про своє бажання укласти міцний і довготривалий мир з країною Ґуп — мир, відповідно до якого скасовувалися Смуги Сутінків і усілякі Мури, а також поділ на Ніч і День, Мовлення й Мовчання.

Мудра запропонував панні Плетусі залишитися в його країні для вивчення мови жестів абгіная, щоб вона могла виступати як посередник між властями країни Ґуп й країни Чуп. Лепетуха охоче пристала на таку пропозицію.

А тим часом ґупізирянських Джинів Води на механічних летючих птахах відрядили в пошукову експедицію на терени Океану, й невдовзі вони виявили трьох виснажених, але щасливих «шпигунів» на спині виведеного з ладу Алежа-Одуда, якого Ґупі й Баґа тягли на буксирі.

Гарун зустрівся з татом і Лепетухою, яка почувалася в його присутності якось дуже ніяково й соромливо, до речі, майже так само, як почував себе у її присутності Гарун. Зустрілися вони на узбережжі країни Чуп, там, де раніше проходила Смуга Сутінків. Потім усі вирушили до Ґуп-Сіті, де вже повним ходом ішли приготування до весілля.

Після повернення до Ґуп-Сіті спікер Говорильні оголосив про певні переміщення на службі: Якщоба було призначено Головним Джином Води; Малі став Старшим Плавучим Городником, а Ґупі та Баґа очолили всіх Багатопащевих Риб у Морі. На цю четвірку поклали відповідальність за проведення широкомасштабної операції з Очищення, що розпочиналася негайно по всій довжині й широті Океану Оповідних Потоків. Вони заявили про своє прагнення якнайшвидше відновити Стару Зону, аби старі казки знову змогли бути свіжими й новими.

Рашиду Халіфі відновили постачання Оповідної Води й нагородили найвищою нагородою країни Ґуп

 — Орденом Відкритого Рота, визнавши таким чином його виняткові заслуги під час війни. Новопризначений Головний Джин Води погодився особисто відновити постачання оповідної води Рашидові.

Алежа-Одуда полагодили, вставивши новий мозок на Ґупізирянській Сервісній Станції.

А як же принцеса Бачет? Ув’язнення вона пережила без якихось видимих наслідків, але через страх перед перспективою мати зашитий рот зненавиділа голки на все життя. В день свого одруження з принцом Боло обоє вони, вітаючи з балкона палацу юрби ґупізирян і гостей з країни Чуп, мали настільки щасливий і закоханий вигляд, що всі одностайно погодилися забути, передовсім, про те, якою дурепою мусила бути Бачет, коли потрапила в полон, і якою дурнуватою була поведінка Боло під час війни, що потім через це розпочалася.

 — Зрештою, — прошепотів на балконі Головний Джин Води на вухо Гарунові, стоячи недалеко від щасливої пари, — здається, і ми доклали до цього зусиль.

 — Ми здобули велику перемогу, — з такими словами старий король Торохтій звернувся до присутніх. — Перемога над Ворогом Океану заради Океану, а також перемога над колишньою Ворожістю й Підозрінням заради нової Дружби й Відкритости між чупвалами й ґаупізирянами. Розпочався діалог і, щоб відсвяткувати цю подію, а також це весілля, давайте заспіваємо.

 — А не ліпше буде, — запропонував Боло, — якщо заспіває Бачет? Нумо послухаємо її золотий голос!

На мить запанувала тиша. А тоді юрба загорланила на повен голос:

 — Ні, тільки не це, не треба!

Після вигуків натовпу Бачет і Боло мали надто вже ображений вигляд, тому старому королю Торохтію довелося втручатися й рятувати ситуацію: