Читати книгу - "Іміджмейкер із Москви"

– Так. Слухаю вас, пане Сливка! Я також дещо здивований. Але не турбуйтеся – все під контролем!… Ні, я не в студії… і не в виборчкомі… Де? У барі… Ні, я в жодному разі не знущаюся над вами. Гаразд. Тільки вам, як патріот – патріоту, відкрию таємницю вашого майбутнього успіху. Зараз ми п'ємо за ваше здоров'я разом із головою Центрвиборчкому… І він вас також щиро вітає… Так-так! Завтра зранку ви йдете у виборчком за депутатським посвідченням, а ввечері відсвяткуємо вашу перемогу!… Шануймося!

Політтехнолог поклав мобільник у кишеню і зняв окуляри.

– Выходит, что я теперь – глава Центризбиркома? – іронічно зауважив Артурчик, пригублюючи вино.

Шеф загадково посміхнувся і, піднявши свій бокал, інтригуюче промовив:

– Ах, Артурчик, сегодня ведь ночь чудес. Ты готовься – то ли еще будет!

Тим часом по телевізору продовжувалося рейтинг-шоу Підвальського. Оркестр скінчив «Ріо-Ріту». Ведучий теребив у руках новий – ще невідкритий конверт, нагнітаючи нетерплячість та інтригу аудиторії. Нарешті Підвальський, цього разу дуже неголосно, але з майстерно награною таємничістю, повідомив:

– Щойно нам доставили із виборчкому свіжі дані…

Некваплячись, він розірвав конверт і, поступово збільшуючи силу голосу, речитативом виголосив:

Після підрахунку сімдесяти відсотків бюлетенів у лідери вийшов… – після цих слів Підвальський витримав тривалу паузу, -…кандидат від об'єднання націонал-демократичних сил округу Богдан Степанович Сливка… – ведучий, а за ним і вся студія вибухнули аплодисментами. Перекрикуючи в мікрофон овації, Підвальський продовжував:

– Виборці округу не піддалися на популістські гасла, на дрібні та цинічні подачки пана Бабая, який сподівався сховати свої злочини за депутатською недоторканністю!!! Усі справжні патріоти щиро бажають Богдану Степановичу перемоги і сподіваються, що він продовжить свою героїчну боротьбу за духовне відродження нації вже в якості народного депутата!!!

Студія знову захлинулася в аплодисментах.

Артурчик був вражений. У захваті він мимоволі вигукнув на весь бар:

– Это действительно ночь чудес, Нестор Евграфович! А вы – просто волшебник!

Після фрази, проголошеної асистентом, відвідувачі та персонал кафе «Аеропорт» дружно повернули голови у бік столика політтехнологів. Артурчик, несподівано опинившись у центрі уваги, помітно знітився. Щоб задовольнити цікавість заінтригованих присутніх і якось підбадьорити свого помічника, іміджмейкер вдавано суворо і голосно поправив його репліку:

– ДОБРЫЙ волшебник, Артурчик!

Політтехнологи розсміялися. Раптом у кишені Нестора Євграфовича знову задзвонив мобільний телефон. Іміджмейкер, перетворюючи фразу асистента на гру, таємничим голосом у нього запитав:

– Хочешь еще одно маленькое чудо? Крекс-пекс-фекс! Это звонит наш краснокожий клиент…

Не чекаючи Артурчикової відповіді, Не-стор Євграфович одягнув окуляри і промовив у слухавку:

– Алё? Слушаю вас, Никита Ильич!… Асистент захлинався від захоплення. Він беззвучно аплодував і так само беззвучно тупотів ногами. Тим часом шеф, навмисно не звертаючи жодної уваги на реакцію свого помічника, продовжив розмову. Звісно ж – він говорив весело і переконливо:

– Ну, товарищ Симорозенко! Откуда у вас такое мелкобуржуазное неверие в сознательность пролетарских масс?! Я сам знаю, сколько осталось, я непрерывно держу руку на пульсе… Да что вы заладили, как какой-нибудь меньшевик – тридцать процентов да тридцать процентов! Метафизика какая-то! А диалектика, дорогой вы мой Ильич, заключается в том, что именно сейчас начинают считать голоса общежитий завода «Красный Арсенал»… Да-да, теперь только чудо может помешать вашей победе! Но мы с вами марксисты и знаем: чудес не бывает!… Так что с утра вы заходите в избирком за мандатом, а вечером мы накрываем поляну в Музее Ленина… И вам Рот Фронт, Никита Ильич!

Іміджмейкер поклав мобільник у кишеню і втомлено посміхаючись, зняв свої золоті окуляри. Артурчикові, мабуть, забракло слів для вираження свого захоплення – він покликав офіціанта і повторив замовлення.

Втім, рейтинг-шоу по телевізору тривало. Кордебалет саме закінчував танцювати «Ламбаду». На чолі «змійки» був, звичайно ж, Підвальський з мікрофоном і черговим – вже третім – конвертом в руці. Танок скінчився – він зайняв своє місце ведучого і, потрясаючи конвертом та майстерно хвилюючись, звернувся до своєї аудиторії:

– Шановні друзі! Щойно надійшли майже остаточні результати підрахунку голосів виборців Центрального округу! Я трохи хвилююся… – довірливо «зізнався» він людям у залі. Студія вибухнула аплодисментами.

– Отже, пані та панове… – тремтливим голосом промовив Підвальський і зробив тривалу паузу, впродовж якої, тримаючи конверт двома руками, він довірливо, наче на рідню, дивився на глядачів.

Раптом, немоби за командою – а може й справді за командою, – студія знову здригнулася від овацій. Під вирування емоцій рідного студійного натовпу шоумен, нарешті, розірвав конверт і, перекрикуючи в мікрофон заведену публіку, радісно виголосив:

– Дорогі товариші! Щасливий повідомити вам, що підрахунок дев'яноста відсотків бюлетенів показав, що робітничий клас і трудова інтелігенція нашого округу віддали свої серця і голоси безсмертним ідеям Робеспьера, Герцена і Че Гевари! Отже, з великим відривом від представників компрадорської буржуазії і замшілого націоналізму лідирує єдиний кандидат лівих сил Микита Ілліч Симорозен-ко!!!

Студія просто потонула в бурхливих оплесках. Артурчик, розчулений ходом карколомного сюжету останнього передвиборного Рейтинг-шоу, спланованого шефом, зі сльозами на очах промовив:

– Нестор Евграфович! Вы не просто гений! Вы – пророк, вы (я не побоюсь этого слова) – мессия современных избирательных технологий!

Присутні в кафе знову повернули голови в їхній бік. Іміджмейкер піднявся зі стільця і театрально розкланявся на всі боки. Артурчик божеволів від сміху, тримаючись за живіт і тупочучи ногами. Раптом знову задзвонив мобільний Нестора Євграфовича. Дістаючи з кишені окуляри і мобільник, він посміхаючись запитав у помічника:

– Ну что, Артур, ты поверишь мессии на слово, что звонит этот компрадорский Бабай?

На знак згоди асистент, все ще тримаючись за живіт, інтенсивно закивав головою і замахав руками.

– Тогда, пожалуй, не будем тратить драгоценного времени пророка. Мессия устал, – театрально промовив Нестор Євграфович, вимикаючи живлення у своїй мобілці.

Іміджмейкер заховав до кишені свої золоті окуляри і демонстративно жбурнув у смітник мобільний телефон. Раптом із динаміків над головами політтехнологів пролунало:

«Оголошується посадка на рейс до Кіпру. Пройдіть, будь ласка, до другої зали…»

– Вот и все, Артур Андреевич. Нам пора, – сказав, підіймаючись з крісла, іміджмейкер.

– Минуточку, Нестор Евграфович. Кажется, Михаил Саркисович вышел на финишную прямую… – попросив шефа Артурчик, котрий не міг відірвати очей від телевізора, де саме очікувалася кульмінація пристрастей.

І справді, наступної миті студію оглушив барабанний дріб. Кордебалет дисципліновано завмер у найрізноманітніших позах. Дівиця, крокуючи, як солдат почесної варти, урочисто вручила Підвальському останній конверт. Оглянувши трибуни, шоумен промовив:

– Отже, у мене в руках остаточні підсумки