Читати книгу - "Сплячі красуні"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Як на мене, у тебе обдовбаний вигляд, любонько. Дивись, не обригай простирадла.
Гікс гостро глянув на нього, але утримав свій занімілий від новокаїну рот закритим. Клінт, якому вже навіки досить було цього офіцера Пітерза, не стерпів:
— Припиніть лайно патякати.
Пітерз крутнув головою, озирнувшись.
— Не наказуйте мені…
— Я можу подати рапорт щодо цього інциденту, якщо ви бажаєте, — сказав Клінт. — Неадекватне зауваження. Неспровоковане. На ваш вибір.
Пітерз в’ївся в нього очима, але тільки запитав:
— Оскільки ви опікуєтеся цією, куди її селити?
— А-10.
— Ходімо, утримувана, — сказав Пітерз. — Камера у вас м’якенька. Пощастило.
Клінт спостерігав, як вони пішли, Євка з повними руками постільної білизни, Пітерз майже впритул слідом за нею. Він дивився, чи не торкатиметься її Пітерз, але, звісно ж, той цього не робив. Він знав, що Клінт має його на оці.
3
Звичайно, Лайла бувала такою втомленою й до цього, але не пам’ятала, коли саме. Натомість пам’ятними залишалися — заради Бога милостивого, ще з уроків здоров’я у старшій школі — негативні наслідки тривалого часу без сну: уповільнені рефлекси, неадекватне сприйняття дійсності, втрата пильності, дратівливість. Не кажучи вже про проблеми з короткочасною пам’яттю, скажімо, факти з уроків здоров’я в десятому класі ти здатна пам’ятати, а от згадати, що тобі, збіса, робити далі, сьогодні, цієї хвилини — ні.
Вона зупинилася на парковці при їдальні «Олімпія» («О, БІГМЕ, ДЕ ТВОЯ ЖАГА — СКУШТУЙ НАШОГО ЯЄЧНОГО ПИРОГА» — було написано на пюпітрі біля дверей), вимкнула двигун, вийшла і почала робити довгі, повільні, глибокі вдихи, наповнюючи собі легені і кров свіжим киснем. Це трохи допомогло. Вона нахилилася до свого вікна і взяла з панелі мікрофон, та потім передумала — не той випадок, коли б їй хотілося, щоб це прозвучало в ефірі. Лайла повернула мікрофон назад і витягла з кишеньки на службовому ремені свій телефон. Натисла виклик одного з приблизно дюжини номерів, які тримала у себе в швидкісному наборі.
— Лінні, як ти почуваєшся?
— Нормально. Вночі проспала годин сім, це трішки довше, ніж зазвичай. Отже, все гаразд. Але я турбуюся за вас.
— Я в порядку, не турбуйся за ме… — вона перервала фразу щелеполомним позіханням. Через це сказане нею прозвучало дещо абсурдно, проте вона ствердила: — Я теж у порядку.
— Серйозно? Скільки ви вже на ногах?
— Не знаю, можливо, годин вісімнадцять чи дев’ятнадцять.
Щоб пригасити тривогу Лінні, вона додала:
— Я покімарила трохи минулої ночі. Не тривожся.
З її рота продовжувала виливатися брехня. Є якась така стара казка, що застерігає проти цього, казка про те, що одна брехня веде до інших брехень і врешті-решт ти перетворюєшся на папугу чи щось таке, але виснажений мозок Лайли не міг точно пригадати.
— Не думай зараз про мене. Як там справи з Тіффані, тією жінкою з трейлера? Парамедики доправили її до шпиталю?
— Так. Пощастило, що вони привезли її туди досить рано. — Лінні стишила голос. — У Святій Терезі — суща божевільня.
— Де зараз Террі і Роджер?
Відповідь Лінні на це запитання прозвучала ніяково:
— Ну… певний час вони чекали на заступника окружного прокурора, але той так і не з’явився, і їм захотілося перевірити, як там їхні дружини…
— То вони полишили місце злочину?
Лайла на якусь мить розлютилася, але її лють розвіялася зразу ж, щойно вона висловила свою недовіру. Ймовірно, причина того, що ЗОП не з’явився, — та сама, з якої звідти поїхали Роджер і Террі — побачити своїх дружин. Не тільки в Святій Терезі зараз божевільня. Вона всюди.
— Я розумію, Лайло, я розумію, але в Роджера маленька донька, ви ж знаєте, — якщо це його, подумала Лайла. Джессіка Елвей полюбляє стрибати в різні ліжка, про це теревенить всеньке місто. — і Террі також запанікував, до того ж, ні той, ні інший не отримали відповідей, коли зателефонували до себе додому. Я їм казала, що вас це збісить.
— Гаразд, викликай їх назад. Я хочу, щоб вони об’їхали всі три міські аптеки і сказали фармацевтам…
Піноккіо. Оце та казка про брехню, і він не на папугу перетворився, а в нього ніс ріс, і ріс, поки не став завдовжки, як ділдо Диво-Жінки[128].
— Лайло? Ви ще на зв’язку?
Зберися, жінко.
— Сказали фармацевтам, щоб усі психостимулятори, які в них є в наявності, вони продавали на власний розсуд. Аддерал, декседрин… і я знаю, там є щонайменше ще один метамфетамін, який продається за рецептом, тільки не можу згадати назви.
— Мет за рецептом? Та годі вам!
— Так. Фармацевти самі знають. Сказати їм, щоб були уважними. Рецептів буде злива. Хай продають людям найменшу кількість пігулок, поки ми не зрозуміємо, що збіса тут відбувається. Збагнула?
— Так.
– І ще одне, Лінні, і це суто між нами. Зазирни в речдоки, подивися, що там у нас є з психостимуляторів, тобто, це включно з коксом і «чорними красунями» з рейду на братів Ґрайнерів.
— Ох, Йсусе, ви цього певні? Там же майже півфунта болівійського бойового порошку! Ловелл і Мейнард, вони ж із цим ідуть під суд. Не варто розвалювати цю справу, ми ж за ними ганялися цілу вічність!
— Я зовсім цього не певна, але Клінт вклав цю ідею мені до голови і тепер я не в змозі її викинути. Просто проінвентаризуй там усе, гаразд? Ніхто не збирається скручувати в рурку доларові банкноти й нанюхуватися.
Принаймні не сьогодні.
— Гаразд, — прозвучав голос Лінні настрахано.
— Хто поряд з тим трейлером, де вибухнула метова лабораторія?
— Одну хвилинку, я звірюся з Гертрудою.
Лінні називала свій офісний комп’ютер Гертрудою з причин, які Лайлі байдуже було зрозуміти.
— Криміналісти і пожежники вже звідти поїхали. Мені дивно, що вони полишили місце злочину так швидко.
Лайла не здивувалася. Либонь, у тих хлопців також є дружини і дочки.
— Гм… схоже, що пара жевжиків з ААХ ще неподалік, гасять останні гарячі плями. Не можу сказати, хто саме, маю тільки повідомлення, що вони виїхала з Мейлока об одинадцятій тридцять три. Втім, один із них, мабуть, Віллі Берк. Ви ж знаєте Віллі, він такого ніколи не пропустить.
Під абревіатурою ААХ, що звучала як зітхання, мали на увазі команду волонтерів «Прихисти дорогу», здебільшого пенсіонерів з пікапами. У Три-Окружжі вони також бралися за те, що зазвичай роблять добровільні пожежні бригади, часто стаючи в пригоді під час сезону лісових пожеж.
— Гаразд, дякую.
— Ви що, збираєтеся поїхати туди?
Лінні промовила це лише злегка
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сплячі красуні», після закриття браузера.