В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Українське письменство" автора Микола Зеров. Жанр книги: Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
«Антон Горемыка» («несравненно слабейший») та «Записки охотника» («не более сильные»). «Мужики», на думку Меншикова, то «драгоценный вклад в нашу науку о народе, быть может, самую важную из всех наук», а Чехов, як представник тієї науки, виявив «полное знание затронутой области, и знание важное по существу»[260]. Народницькі групи поставилися до твору стримано, а то й зовсім несприятливо. О. С. Суворін, наприклад, переказує, що «в Союзе писателей оказалось несколько членов, которые говорили, что Чехова следовало бы забаллотировать за «Мужиков»[261]. Відгукнувся і Михайловський, підупалий, хоч досить ще сильний літературний авторитет тогочасний, визнавши «Мужиков» за рассказ «далеко не из лучших» і принотувавши в ньому чимало (як на його погляд) «случайного, экземплярного, непропорционального и недоговоренного, несмотря на громкое и как бы суммирующее название «Мужики»[262]… Читацькій масі оповідання сподобалось: дехто сприйняв його, як «аргумент против идеализации деревни», дехто просто як літературну новину і цікаву (з огляду на полеміку) лектуру, — і чергова книжка чеховських оповідань з «Мужиками» та «Моей жизнью» розійшлася досить швидко. В листі до Суворіна з 2.V.1897 р. Чехов зазначає: «Получаю много писем по поводу здоровья и «Мужиков»[263]. Трохи пізніше, в листі до письменниці Л. О. Авилової він зазначає: «До сделки с Марксом книжка давала мне около 3½ тысяч ежегодно, а за последний год я, благодаря, вероятно, «Мужикам», получил 8 тысяч»[264].
Чим були «Мужики» для самого Чехова? В давній роботі Д. М. Овсянико-Куликовського «Чехов в 80-х годах» письменник схарактеризований, як типова людина своєї пори. З Чехова менш усього партійний чи то груповий літератор: він болюче відчуває всю тяготу обов’язкових норм та програм і раз у раз намагається робити по-своєму. Слова «солидарность», «единение молодых писателей», «общность интересов» видаються йому «взвинченной кружковщиной», задухою та тіснотою. Він нападається на журнальну партійність, «суху і бездарну». Він хоче бути свобідним художником — та й годі! «Моє святая святых — это человеческое тело, здоровье, ум, талант, вдохновение, любовь и абсолютнейшая свобода, свобода от силы и лжи, в чем бы последние две не выражались. Вот программа, которой я держался бы, если бы был большим художником»[265]. Коли Чехову пропонують писати до товстих журналів (мовляв, пора йому здобути марку «писателя с направлением»), він відповідає фрондою:
«Требование, чтобы талантливые люди работали только в толстых журналах, мелочно, попахивает предрассудком и вредно, как все предрассудки… Сотрудничеству в толстых журналах нельзя отказать только в одном удобстве: длинная вещь не дробится и печатается целиком. Когда я напишу большую вещь, пошлю в толстый журнал, а маленькие буду печатать, куда занесет меня ветер и моя свобода»[266].
З усім тим нема нічого помилковішого, як уважати Чехова письменником безідейним, чимсь на зразок «тусклого, туманного пятна, расплывающегося в общем фоне той апатии, бессодержательности, того отсутствия всякого присутствия, которое характеризует теперешнее трудное время», як уявляв його Михайловський в кінці 80-х рр.[267]. У цього «даром пропадающего таланта» (кваліфікація належить так само Михайловському) було своє виразне світопочуття, органічне і своєрідне сприймання життьового матеріалу. І перше, що характерне для нього — це віра в людський розум і науку, яка має забезпечити і забезпечить кращу будучину, віра в те, що через сто-двісті-кількасот літ життя радикально зміниться на ліпше. В своїх записних книжках, нотуючи художні спостереження та всякого роду курйози, він однаково фіксує і радикального журналіста-народника Протопопова, що, простягаючи на бенкеті келих Максимові Ковалевському, говорить: «П’ю за науку, якщо вона не шкодить народові» (це для нього непрощенна семінарщина й грубість!), і реакційного камерґера Фета, що кожного разу, проїжджаючи мимо Московського університету, зупиняє карету і плює через вікно в бік університетських будинків[268].
Отже, віра в науку… і прогнози: через сто-двісті років людське життя стане легке, культурне, витончене, комфортабельне. Це останнє слово не останнє місце має у мріях Чехова. Овсянико-Куликовський, наприклад, відзначає, що з Чехова великий апологет і цінитель так званих «культурных благ». «Расчетливость и справедливость говорят мне, что в электричестве и паре больше любви к человеку, чем в целомудрии и воздержании от мяса», — полемізує він з толстовською проповіддю в одному із листів до Суворіна. Відзначають цю рису і інші, сторонніші обсерватори. На думку одного з них, у Чехова було «чисто западное стремление к жизни чистой, хорошо прибранной, нарядной, и
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське письменство», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Українське письменство» жанру - Інше: