Читати книгу - "Попіл і Світло, Кіра Найт"

Рексар

Я спробував допомогти зняти маску, поки Сайрус чаклував над рукою дівчини, але одразу обсмикнув руки.

— Чорт, вибач! - дівчина підняла руку. – Я не встигла сказати, вона обпалює. Тому я не змогла зняти її сама.

— Хм.. сильно болить? - Сайрус переключився з руки дівчини на мене та на маску.

— Не сильно .. - я труснув рукою, якою все ще проходили коліки голок. - Мені це нагадало.. хмм.. Сайрус, а торкнися ти.

— Ще чого! - той засміявся. - Я, на твою думку, зовсім тупий?

— Ні, я серйозно. Доторкнися. – я кивнув йому на маску. - Схоже справа тут не тільки в масці, а й у мені.

Відьмак нерозуміюче глянув на мене, але все-таки доторкнувся до маски. Спочатку ледь ледь. Потім впевненіше. Я так і знав. Маска його не обпалювала.

— Аконіт. - одночасно з відьмаком сказав я, після чого ми перевели погляд на дівчину. - Так ти і справді перевертень?

— Хто? - вона нерозуміюче схилила голову.

— Так, гаразд, з цим потім розберемося. – я потер очі. - Я покличу Елара, бо з маскою я тобі не помічник. - я подався до дверей, але раптом зупинився. - Сайрус, а перевір її кров. Якщо вона перевертень і на ній маска з аконіту - боюся уявити, як вони її накачали.

— Гей! А що мені робити? - подала голос дівчинка і я обернувся. Чорт, не можу дивитися на неї, знаючи, як вона побита під одягом.

— Сиди і не заважай Сайрусу робити його роботу. - відповів я і швидко вийшов з лазарету. Ламар мав рацію, вона вміє дивитися так, що до кісток пробирає.

Пояснивши Верховному відьмакові ситуацію - він і Аякс супроводили мене назад у лазарет. Увійшовши, я не був готовий побачити таку картину.

Сайрус стоїть зі шприцем у руці, в якому я безпомилково впізнав кров. Дівчинка ж забилась у куток і не підпускає відьмака до себе.

— Ти назад у камеру захотіла? - голосно спитав Елар і я роздратовано глянув на нього.

Кинувшись до неї, я сів на підлогу і перехопив її руки.

— Спокійно. - я зазирнув у її очі під маскою і мені здалося, що вони блиснули вогнем. – Спокійно, це я. Я поряд.

Незважаючи на її спроби вирватися - я міцно обійняв дівчинку і не відпускав, поки та не заспокоїться. Через п'ять хвилин я її все ж відпустив і знову зазирнув у вічі.

— Ну як? Вже краще? - я підняв її обличчя за підборіддя.

— Так.. Дякую.. - вона опустила очі і встала.

— Сідай. Ми допоможемо з маскою. - допомагаючи дівчинці, тримаючи її за руку, я посадив малу на кушетку. - Розумниця. Сиди спокійно, я поряд.

Озирнувшись, я побачив шокованих Елара та Аякса.

— Ввічливість, спритність рук і жодного шахрайства. – посміхнувся я. - Допоможіть їй з маскою. - я сів поруч, тримаючи дівчину за руку.

Не знаю навіть, хто кого тримав за руку, чи я її, чи вона мене.

— Я плече вправив, був простий вивих. Але свідомість у неї закрита, тож знеболити не можу. - крикнув з-за комп'ютеру Сайрус. - Я зараз прорахую дозування, щоб аконіт вивести.

Аякс підійшов першим, глянувши на шрами, рубці та опіки на руках дівчини, що виднілися з-під футболки.

— Дозволиш? - м'яко спитав він і я здивувався такому ніжному тону. Дівчинка кивнула.

Уважно оглянувши маску, він почав швидко один за одним перебирати ланцюжки і щось клацало під його пальцями.

— Як тебе звуть? — спитав Елар.

— Жерці називали мене Богинею.. - тихо промовила дівчина.

— Хм. – відьмак посміхнувся. - А ім'я у Богині є?

— Я.. Ай! - вона смикнулася.

— Пробач, пробач. - швидко сказав Аякс. - Ланцюжки у волоссі заплуталися. Коли з тебе маску востаннє знімали?

— Якщо таке колись і було, то я не пам'ятаю цього… - дівчинка знову повісила голову і я сильніше стиснув її руку.

Чорт, мені начхати на розмір гонорару. Як тільки ми допоможемо їй, то з хлопцями зачистимо цю Церкву до останнього жреця.

— Чорт! Чорт, чорт, чорт! - мало не загарчав Сайрус, зірвавшись із крісла і швидко схопивши одну пляшок з отрутою василіска.

— Що сталося? – я стурбовано стежив за його рухами.

— Перевертень вона, чи ні, та вона зараз помре! — він відштовхнув Елара, що було підійшов, і швидко набрав у шприц отруту василіска.

— Що ви робите?.. — тремтячим голосом спитала дівчина.

— Аякс, вали звідси! - Сайрус відштовхнув Аякса і з розмаху вколов величезну дозу отрути василіска прямо в серце дівчинки. 

— Сайрус, якого чорта?! - загарчав я. 

Зазвичай ми кололи отруту в ногу чи руку, чи місце рани. Але в серце…

Думати про цей часу не було, бо дівчина впала на підлогу і заволала так голосно, що мої очі спалахнули і я в ту ж мить звернувся в рись. Накинувшись на неї, я утримував дівчинку притискаючи до підлоги. Поруч зі мною її схопив за руки Сайрус, а з іншого боку Елар.

Цей рик… Мені здалося, що він тривав вічність. Вона виривалася, бодалась, намагалася вкусити і звільнитися.. проте не зверталась.

Ми знали, що її треба стримати.

Один раз ми вкололи Джареду отруту василіска, але не змогли втримати. Тіла мешканців містечка на півдні Франції так ніхто й не знайшов, але наступного дня Джареда рвало їх останками кілька годин.

Якщо її відпустити – вона розірве кожного на її шляху.

Було і щось дивне.. Зазвичай кров з аконітом виходить з носа, рідко з рота. Зараз кров стікала з під її маски, скрапувала з вух і буквально виходила через пори шкіри.

— Ніколи не бачив стільки аконіту. - прогарчав я.

— Я теж .. - відповів Сайрус.

Двері відчинилися і в лазарет вбігла моя команда, а за ними Ламар і ще кілька відьмаків.

— Нам потрібне ліжко з ланцюгами! Терміново! - закричав Елар.

— Немає часу! Церковники вже тут! - Ламар метнувся до нас, допомагаючи стримати дівчинку. 

За мить ми почули сигнал тривоги і вибух. 

— Чорт, вони руйнують мою фортецю! - прогарчав Елар. - Тягніть її в камеру і тримайте під замком поки ми не відіб’ємо атаку! - наказав він найманцям і побіг до дверей.