Читати книгу - "Колиска для кішки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Фон Кеніґсвальд покликав доктора Вокса Гуману. Той витяг свою транквілізовану курку з коробки, готовий провести передсмертний християнський ритуал так, як він його розумів.
«Папа» відкрив одне око.
— Не ти! — з відразою гукнув він на доктора Гуману. — Іди геть!
— Чому? — спитав доктор Гумана.
— Я належу до боконістської віри, — прохрипів «Папа». — Іди геть, смердючий християнине!
98 Прощальний ритуал
Отже, я удостоївся честі спостерігати за прощальним ритуалом боконістської віри.
Спершу ми хотіли знайти когось із солдатів або прислуги, хто знає цей ритуал і проведе його для «Папи». Добровольців не знайшлося, що й не дивно, як узяти до уваги гак та кам’яний мішок поблизу.
Тоді доктор фон Кеніґсвальд сказав, що сам це зробить. Досі він ніколи не займався ритуалом, але багато разів бачив, як його проводить Джуліан Касл.
— Ви теж боконіст? — спитав я його.
— Мені подобається одна з боконістських ідей. Я згоден, що всі релігії, у тому числі й боконізм, — це не що інше, як купа неправди.
— Вам, як ученому, буде прикро, — поцікавився я, — брати участь у такому ритуалі?
— Я дуже поганий учений. Я готовий зробити все, що може полегшити стан людини, навіть щось зовсім ненаукове. Справжній учений такого не зробив би.
І він заліз до золоченого човна, де лежав «Папа». Усівся на кормі. Там було тісно, тому докторові довелось обійняти однією рукою золочене кермо. Він був у сандалях на босу ногу, і він їх зняв. Потім відкинув ковдру, відкривши голі ноги «Папи», і притиснув до них підошви своїх ніг, прийнявши характерну позу для боко-мару.
99 Бок створиф клина
— Бок створиф клина, — протяжно промовив доктор фон Кеніґсвальд.
— Бока зотоворива гіліну, — повторив «Папа» Монсано.
Це вони так сказали «Бог створив глину» кожен своєю мовою. Але далі я не буду відтворювати їхню вимову.
— Бог почувався самотньо, — сказав фон Кеніґсвальд.
— Бог почувався самотньо.
— Тоді Бог сказав грудці глини: «Сідай!»
— Тоді Бог сказав грудці глини: «Сідай!»
— «Подивись на все, що я створив, — сказав Бог, — на гори, море, небо та зірки».
— «Подивись на все, що я створив, — сказав Бог, — на гори, море, небо та зірки».
— І я був тією грудкою глини, котрій звеліли сісти й роздивитись.
— І я був тією грудкою глини, котрій звеліли сісти й роздивитись.
— Таке щастя, я щаслива грудка.
— Таке щастя, я щаслива грудка, — сльози котилися по щоках «Папи».
— Я, глина, сів і побачив, як добре попрацював Бог.
— Я, глина, сів і побачив, як добре попрацював Бог.
— Гарна робота, Боже!
— Гарна робота, Боже! — сказав «Папа» від усього серця.
— Ніхто, крім тебе, не міг би цього зробити, Боже! Я сам точно не зміг би.
— Ніхто, крім тебе, не міг би цього зробити, Боже! Я сам точно не зміг би.
— Я такий нікчемний порівняно з тобою.
— Я такий нікчемний порівняно з тобою.
— Тільки подумавши про решту глини, якій не дозволено було навіть сісти й побачити світ, я відчуваю себе більш значущим.
— Тільки подумавши про решту глини, якій не дозволено було навіть сісти й побачити світ, я відчуваю себе більш значущим.
— Мені дано так багато, а решті глини — так мало.
— Мені дано так багато, а решті глини — так мало.
Фон Кеніґсвальд вигукнув:
— Тякую са фелику шесть!
— Дяка заа верикуу че-си-ту! — прохрипів «Папа». Це вони так сказали «Дякую за велику честь!»
— Тепер грудка глини знову ляже та засне.
— Тепер грудка глини знову ляже та засне.
— Скільки спогадів у цієї глини!
— Скільки спогадів у цієї глини!
— Як цікаво було спілкуватися з іншими грудками глини, що теж сіли й дивились!
— Як цікаво було спілкуватися з іншими грудками глини, що теж сіли й дивились!
— Я любив усе, що бачив.
— Я любив усе, що бачив.
— На добраніч!
— На добраніч!
— Тепер я піду на небо.
— Тепер я піду на небо.
— Чекаю з нетерпінням…
— Чекаю з нетерпінням…
— … коли взнаю точно, який вампітер був мені призначений…
— … коли взнаю точно, який вампітер був мені призначений…
— …і хто входив до мого карасу…
— …і хто входив до мого карасу…
— … та скільки добра зробив для тебе наш карас.
— … та скільки добра зробив для тебе наш карас.
— Амінь!
— Амінь!
100 Френк ховається в кам’яному мішку
Але «Папа» не помер і не пішов на небо — час іще не настав.
Я спитав Френка, коли буде доречно оголосити про моє президентство. Він нічим не допоміг, нічого не підказав. Він залишив усе на мій розсуд.
— А я думав, ви мене підтримаєте! — поскаржився я.
— У всьому, що стосується технічних питань.
Френк відверто підкреслив, що це його тверда позиція. Я не мусив вимагати від нього ще чогось, крім виконання професійних обов’язків.
— Зрозуміло.
— Що ви будете робити з народом — не моє діло. Це на вашу відповідальність.
Така різка відмова Френка від співучасті в моїх соціальних справах вразила й розсердила мене, і я сказав йому підкреслено іронічно:
— Чи ви не будете такі люб’язні повідати мені, які чисто технічні заходи ви плануєте на цей найурочистіший день?
На це мені була дана суто технічна відповідь:
— Ремонт електричного обладнання та підготовку повітряного параду.
— Гаразд! Отже, одним з перших моїх досягнень на посаді президента буде повернення світла народові.
Іронії Френк не
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Колиска для кішки», після закриття браузера.
