Читати книгу - "Шлюбні ігрища жаб, Андрій Анатолійович Кокотюха"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Молодець, «п’ять»! Тому ти й став просто жертвою помилки знервованої і переляканої дівки! А от згвалтування — не синець намальований, згоден?
— Дай нам спокій, чуєш? — Максим ступив крок до неї і мимоволі стиснув кулаки.
— Дуже страшно. — Томка не рушила з місця. — Давай, патруль недалеко відійшов. Покажи, який ти сильний.
— Невже ти не можеш задовольнитися тим, що вже зробила?
Посмішка зникла з її обличчя, кутики губ набули невблаганного виразу.
— Ти образив мене. Ти насміявся з мене. Якби це було десь в Штатах, я б відсудила в тебе на покриття моральних збитків кілька десятків тисяч зелених. Правда, там є пронози-адвокати, вони могли б при бажанні відмазати тебе, теж за десятки, а то й сотні тисяч. Мою ціну ти знаєш. І спробуй лишень не заплатити — я ще й не таке можу. Пока!
Незнайоме дотепер відчуття охопило раптом Максима — він зрозумів, що вперше в житті йому хочеться вбити людину. Проводжаючи її очима, він бачив у ній не людину, а рухому мішень, на зразок тих, в які вони садили з різних видів вогнепальної зброї у військових таборах на навчальному полігоні. Максим Смаль не був серед найгірших стрільців…
10
Протягом трьох наступних днів Аллі остаточно зрадили нерви, хоча вона завжди вважала свою нервову систему залізобетонною. Вона не могла спокійно дивитися на телефон — Тамара Шиян телефонувала акуратно, — починала від дев’ятої ранку, потім — о дванадцятій, третій, шостій, дев’ятій та одинадцятій вечора. Алла на третій день вже не могла сидіти дома, — коли надходила чергова фатальна година, вона панічно вибігала на вулицю або вимикала телефон. Вимкнути його зовсім вона не могла — телефон постійно потрібен для різних особистих справ. Доводилося терпіти — Тома все одно передзвонювала і зухвало питала: «Чому це ти трубки не береш?» Вона не погрожувала — просто нагадувала про своє існування фразами на зразок: «Ну як там справи?» або «Новини є?» Ввечері того ж таки третього дня Максим посварився з Аллою, вона кричала: «Це все ти, бабник, це через тебе!», пробувала надавати йому ляпасів, але він не дозволив — спересердя вдарив її в обличчя, вона від удару перелетіла кімнату з кутка в куток по діагоналі, вдарилася головою об стінку, завмерла. Максим злякався, вилив на непритомну трилітровий бутель холодної води; коли вона заворушилася — скрикнув від радості, підхопив на руки, поклав на ліжко, почав обсипати обличчя поцілунками і бурмотіти: «Пробач, пробач, пробач, не хотів я, їй-богу…» Алла розплющила очі, в них були біль і переляк, вона в свою чергу обвила його руками за шию і почала шепотіти слова пробачення і любові…
На ранок ліва сторона її обличчя таки запухла. Спостерігаючи, як Алла накладає компреси, Максим обмірковував план вбивства Тамари Шиян.
Він зробить це. Рука не здригнеться — це буде бій за майбутнє — не більше, не менше. Звичайно ж, її будуть шукати. Мати точно зчинить бучу. Томка розповіла їй про нового чоловіка, сказала ім’я, прізвище… Все? А що вона ще знала? Місце роботи? Чорт, справді… Жінка з загсу, яка їх розписувала, підтвердить факт і навіть запис покаже. Він буде все заперечувати, але жінка з загсу його впізнає. Єдиний свідок — зате який! Підозра, звичайно, впаде на нього…
Випадкова жертва вуличних хуліганів? Можливо, тим більше — розгул бандитизму ні для кого не новина. І все одно його будуть тягати — адже та ж таки мати знає, що Томка поїхала в Київ до чоловіка. І знову випливає його постать, чорт забирай! Вдати з себе ідіота не вийде — тітонька з загсу вирине знову. Якби не вона — можна було б спробувати зіграти в цікаву гру, та вона його впізнає. І тут ніхто не повірить, що Томка зарані домовилася з тітонькою, показала фотографію липового нареченого, мовляв, впізнаєте його, якщо буде потреба. Одне діло — Аллі лапшу навішати, інше — органам правосуддя. Виходу немає, Максимку.
Але він все ж таки вб’є Тамару Шиян. І зробить це сам, Аллу втягувати не буде: зайвий свідок, ненадійний, як кожна жінка, та й тавро на все життя, страхітлива тінь спільної таємниці…
Це буде тільки його таємниця. Він ніколи не бачив її в Києві. Можливо, вона й збиралася, ні, навіть точно збиралася — але коли її чекати — не сказала. Правда, її могли тут бачити спільні знайомі… Чому кругом глухий кут?
Але Тамара Шиян не повинна жити. Трупа ніколи не знайдуть, нехай на це піде вся ніч, але він надійно заховає його. І доведіть! Доведіть!
Доведуть, — підказував внутрішній голос, ой доведуть…
У нього, врешті-решт, нема трьох тисяч доларів. І нема гарантії, що Томочка не відчепиться після цього. Образили її, бідненьку… Простіше, простіше дивись на речі, кінець двадцятого століття незабаром!
Попри здоровий глузд він уб’є її. І заховає труп. У крайньому разі, якщо Аллі зроблять очну ставку з тітонькою із загсу, він визнає провину, слізьми стече, різоне себе ножакою привселюдно… А якщо все ж таки з Аллою доведеться розстатися, якщо вона не пробачить — а не пробачить, має рацію Томка-сучка! — теж не трагедія. Про Томочку він буде мовчати, а потім дихатиме спокійно — немає шантажистки. Шкода буде рвати з Аллою, але хіба дівок мало?
Він розумів, що намагається заспокоїти себе. І бажання убити Тамару Шиян попри все ставало все більшим.
11
До зустрічі залишалася година. Вона погодилася зустрітися у себе на квартирі, дала адресу. Так і знав — зупинилася у подруги в гуртожитку, та у відпустці, поїхала додому, ключа залишила у сусідів… Засвітилася в місті, засвітилася, та яке йому діло — вони навіть не зустрічалися, Алла в разі чого підтвердить. Хитається це все, хитається — але дороги назад немає.
Аллі він сказав, що затримається: справ багато. Таке і раніше траплялося — повірила. Вже сорок п’ять хвилин Максим сидів у кафе і пив горілку. Йому було страшно, алкоголь попри сподівання цей страх підсилював, тому він пив ще, випив уже майже пляшку, п’яним себе, на диво, не відчував. Зате він досяг потрібного ефекту — проти Томки він накрутив себе гранично.
З метро його вигнали, діловий омонівець навіть хотів затримати, — довелося вибиратися на поверхню і ловити таксі. Водій глянув на нього з глузливою посмішкою, але названа ціна Максима влаштовувала. Коли він вийшов з таксі, в голову раптом стукнуло, що водій може бути
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлюбні ігрища жаб, Андрій Анатолійович Кокотюха», після закриття браузера.
