Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

Ерік довго не міг заснути у ту ніч, в  його голові  думки про Поллі переплуталися із сумнівами щодо завтрашнього мітингу. Якщо говорити чесно, хлопець зовсім не горів бажанням туди йти. Але він пообіцяв Денові  і  не хотів, аби друг вважав його боягузом. Врешті-решт Ерік вирішив, що піде до  департаменту поліції, але активної участі в акції протесту не братиме, просто постоїть десь збоку, а в разі якихось заворушень відразу "зробить ноги".

Проте коли він підійшов до невеликого майданчика, де зібралися мітингувальники, його охопило недобре передчуття. Ерік гадав, що сама акція протесту  пройде мирно - студенти просто постоять з плакатами і розійдуться. Та насправді перед триповерховим будинком зібралися чи не всі його завсідники - багато поліцейських стояли на подвір'ї і поки що не вживали жодних заходів - просто спостерігали за всім, що відбувається. Але хлопця насторожило, що вони  всі були озброєні і, здавалося, просто чекали якогось сигналу від начальства. Якщо неподілік з'являлися журналісти, їх тут же завертали і забороняли знімати, у декого навіть забрали відеокамери.

То була до біса дивна ідея - прийти мітингувати під департамент поліції з вимогою звільнити начальника цього ж департаменту. Але складалося враження, що екстравагантність цієї акції була спланована кимось спеціально. І найбільш активні мітингувальники, які  озброїлися камінням та порожніми пляшками, кидали їх просто куди попало, ні один не вцілив у поліцейського. хоча це було легко зробити. А люди все збиралися навколо - більшість були просто цікаві перехожі з тих, що люблять ловити витрішки, незважаючи на причину події - головне, що це щось незвичайне. Дехто витягав телефони і починав знімати протестувальників та поліцейських на камеру. Хтось жваво обговорював усе, що відбувається.

Ерік же  просто стояв, вишукуючи в натовпі Дена, а забачивши, помахав рукою. Ден упізнав його й почав пробиратися ближче до товариша. Але тут, здається, копи отримали сигнал, якого так довго чекали. Вони  почали хапати найближчих до дверей департаменту мітингувальників та  заводити їх досередини. Хтось почав протестувати і одержав кийком по плечах. Почулися крики, молодь, що стояла поряд із  щойно заарештованими, кинулася до виходів з подвір'я, але там досі стояли тісні шеренги роззяв, приваблених видовищем, тож почалася тиснява. Якась дівчина істерично кричала, поліцейські гукали у мегафон, закликаючи всіх залишатися на своїх місцях, але  люди в паніці кинулися навсебіч. Хтось устиг утекти, але тут зачинилися металеві ворота і перегородили вхід,  після чого більшість мітингувальників опинилася у пастці. Їх швиденько  обшукували та заводили усередину приміщення. Не став винятком і Ерік. Він намагався довести  похмурому вусатому полісмену, що просто проходив поруч і зупинився подивитися на те, що відбувається, але  тільки почув у відповідь: "Давай, ворушися! Зараз розберемося, що ти за один , і чому тут тинявся..."

Його заштовхнули до великої камери, всю передню стіну якої займала металева решітка.  У приміщенні не було жодних меблів, люди стояли або сиділи просто на підлозі. Було задушливо, в повітрі стояв якийсь неприємний, хімічний запах.

Час від часу з камери виводили заарештованих - по двоє-троє. Ерік нервово ходив уздовж  грат, не міг стояти на місці. У нього в голові крутилася тільки одна думка - це ж треба так влипнути! Він завжди вважав себе  розважливим та серйозним, особливо в порівнянні з шалапутним Тедом. А насправді сам недалеко від нього пішов. Адже зараз, напевно, у всіх будуть перевіряти документи, у тому числі, й зніматимуть відбитки пальців, а по них простіше простого буде з'ясувати, хто він є насправді.

До камери знову увійшли двоє копів, щоб забрати з собою ще кількох арештантів.  Його поки що обходили стороною. Але тут Ерік вирішив діяти на упередження, адже все одно він навряд чи нашкодить собі більше, ніж це вже сталося. Він підійшов до поліцейських і, пригадавши, як у подібних випадках поводив себе Тед, заявив:

- Що це за  маячня? Чому мене тут тримають? Я хочу негайно викликати свого адвоката!

"Зараз спитають, як ім'я мого адвоката  - а біс його знає, - промайнула гарячкова думка. - Ет, нехай! Якось викручуся..."

Поліцейський ліниво зміряв його поглядом з голови до ніг:

 - Дивись, який розумник знайшовся! Адвоката йому подавай! Може, ще й президенту зателефонувати?

 - Президенту не обов'язково, а от з головним прокурором міста я б поспілкувався, - продовжував грати свою роль Ерік. - Між іншим,  він хороший знайомий мого батька, вони завжди разом грають у гольф...

 - Ану, покажи своє посвідчення, - глипнув на нього другий коп. - Зараз розберемося, що ти за один!

Ерік дістав із кишені куртки пластикову картку. Поліцейський уважно роздивився фото на посвідченні. тоді прочитав прізвище:

 - Рассел Теодор,  клас "Е", статус "дипломат"... Глянь, Майкле, яку ми рибку впіймали!

 - Ану, хлопче, пішли з нами, - сказав його напарник, заклопотано чухаючи потилицю.  - А ви чого вилупилися? - крикнув до решти арештантів. - Живо всі обличчям до стіни! І так стояти. поки я не повернуся!

Два десятки людей, що перебували в камері, приглушено лаючись, повернулися спинами до грат. Еріка схопили за комір і безцеремонно виштовхали з камери.

***********

Його провели по довгому коридору, тоді Майкл велів чекати і увійшов до якогось кабінету, а його напарник залишився з Еріком під дверима, щось невдоволено мугикаючи собі під носа.  Швидко з кабінету визирнув ще якийсь чоловік у формі - із того, як його провожатий враз виструнчився, хлопець зрозумів, що, певно, його привели до когось із начальства.  Господар кабінету  уважно подивився на хлопця, а потім поманив його пальцем. Ерік увійшов.