Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 30. Мія

Глава 30

Їй потрібен був цей тиждень відпочинку. Тут рідні, кохані люди. Мія зустрілася з подругами, годинами слухала про їхнє життя, ділилася змінами у своєму. Привела свій внутрішній світ у гармонію. Вранці з дівчатами вони ходили до річки. Довго гуляли у лісі. Варана тішилася, коли Мія показувала, чому навчилася за цей проміжок часу. На п'ятий день зібралися за вечерею: Стефанія, Кріс, Варана та вони з сестрою.

– Мія, ти мені так і не розповіла. На який факультет тебе зарахували?

Цю розмову вона намагалась відтягнути, але, мабуть, настав час приголомшити сестру.

– На бойовий та чаклунства, -- сказала й уважно подивилася на Міну.

За столом настала тиша.

– Як, бойовий? -- Міна була шокована, відкривала і затуляла рота, як риба викинута на берег.

– Розумієш, в академії ректор сам визначає факультет, студенти обирають лише спеціальність.

-- Ти ж не вмієш битися. Там одні хлопці. А якщо вони тебе зачеплять? -- сестра розпалювалась з кожним сказаним словом.

-- Все добре, Міно, мені дозволили вчитися окремо. Мене навчають кілька відьмаків і тільки потім, коли освоюсь, буду з усіма.

Мія подивилася благальним поглядом на Кріс, але та тільки закотила очі.

Подруга чудово знала, що навчає її Марк, а відьмаки так...

– Чого тебе там навчають у цій академії? Неймовірно. Може тобі відмовитись від навчання?

-- Міно, не говори дурниць. Опускати рукина самому початку? Проблеми загартовують характер.

-- Не скажи, я не проходила навчання та спокійно опанувала дар, -- продовжила гнути свою лінію Міна.

 Ніхто не втручався, просто слухали. 

– Як ти не розумієш, я хочу мати спеціальність, працювати за нею надалі у місті.

Такі розмови відбувалися не раз у їхній сім'ї.

-- Ох! -- на це пирхнула Міна.

-- Дівчата, не лайтеся. Кожна обирає свій шлях, -- миролюбно вирішила розсудити Варана.

– Я допоможу, якщо щось потрібно буде, -- втрутилася Кріс. -- Міно досить опікувати Мію, наче їй 10 років. Вона виросла, дай нам пожити своїм життям, -- Кріс теж розлютилася.

Кожна за цим столом мала свої думки та ніхто не поспішав ділитися ними з іншими. Далі вечеря пройшла спокійно. Мія дуже яскраво уявила, що б було якби вона сказала, що тиждень провела у лісі наодинці з перевертнем. Сестра її нікуди більше не відпустила б.

У Міни досі залишився страх. Після смерті батьків, вона всю свою турботу направила на молодшу сестричку. Мабуть, через це так і не завела сім'ї. Усі розійшлися.

Мія пішла до себе і відразу заснула. Їй знову снився Марк. Вони гуляли вуличками незнайомого міста. Він обіймав її за талію і щось розповідав. Мія не могла розібрати слова. Але на її обличчі була посмішка.

Ранок зустрів її співом птахів. Вона відчинила вікно і насолоджувалася ароматами квітів. Привівши себе до ладу пішла на кухню, звідти були не менш чудові аромати, свіжа випічка. На середині коридору вона зупинилася.

Ні, напевно, почулося.

Як він міг опинитися тут?

Адреси вона йому не казала, та й куди поїде не повідомила. Він напевно в академії, готується до майбутньої поїздки. Викинувши погані думки з голови відновила рух. Тільки ступивши на поріг не змогла пройти далі.

За їхнім обіднім столом сидів Марк...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно