Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

вони не здатні зазирнути вглиб речей… Зараз вони всім кагалом вважають, буцім події розвиваються якнайкраще, ми вже майже досягли всесвітньої гармонії й незабаром зіллємося з трисоляріанами в приступі загальної любові. Тож стримування стає дедалі менш важливим, і меч варто передати в чиїсь більш лагідні й ніжні руки.

— А хіба не саме це відбувається? — запитала Чен Сінь. Її дещо образив зверхній тон Гопкінса.

Шестеро чоловіків, не відповівши на запитання, мовчки перезирнулися. Їхні погляди стали ще похмурішими й холоднішими. Стоячи між ними, Чен Сінь відчула, немов упала на дно глибокого колодязя. Вона здригнулася.

— Дитино, ти не підходиш на роль Мечоносця, — вимовив найстарший із присутніх, 68-річний колишній заступник Міністра закордонних справ Південної Кореї. — Ти не маєш політичного досвіду, та й життєвий досвід, враховуючи твої молоді літа, в тебе вкрай незначний. Ти не здатна правильно оцінювати ситуацію, а також не наділена необхідними Мечоносцю психологічними рисами. Ти не маєш нічого за душею, крім доброти й почуття відповідальності.

— Я не вірю, що ти прагнеш для себе такої долі. Ти ж маєш знати, чим доведеться пожертвувати, — порушив мовчанку останній із кандидатів, у минулому досвідчений адвокат.

Чен Сінь не знайшла, що відповісти на цей закид. Вона щойно сама дізналася про обставини життя чинного Мечоносця Ло Цзі протягом всієї Епохи стримування.

***

Після того як шістка кандидатів пішла, АА запитала в Чен Сінь:

— На мою думку, життя Мечоносця не можна назвати нормальним. Це швидше схоже на довічні пекельні муки. Чому ці чоловіки з минулого настільки жадають цієї посади?

— Мати можливість одним порухом пальця вирішити долю людства й іншого світу — мрія багатьох тогочасних людей. Багато хто поклав усе життя, щоб хоча б трохи наблизитися до отримання такого статусу. Вони одержимі цією ідеєю.

— А як щодо тебе: ти так само одержима цим прагненням?

Чен Сінь не відповіла. Зараз відповідь вже не здавалася настільки простою.

— Мені важко збагнути, наскільки чорна душа в цієї людини. Він справжній псих і маніяк! — АА, вочевидь, говорила про Вейда.

— Він не найнебезпечніший, — заперечила Чен Сінь.

І це було правдою: він навіть не намагався глибоко приховати порочність своєї натури. Звичні щоденні маски й майстерність у викривленні думок, такі властиві людям минулого, цілком незбагненні для АА та її сучасників. Що приховують за своїми беземоційними холодними масками шестеро кандидатів? Чи є серед них інші Є Веньцзє або Чжан Бейхай? Чи значно правильнішою буде зловісна думка: скільки осіб із цих шести точно такі ж?

Чен Сінь побачила, як чарівний довколишній світ перетворюється на красиву мильну бульбашку, яку несе на гострі шипи, й будь-який, навіть випадковий, контакт миттєво призведе до вибуху.

***

За тиждень Чен Сінь завітала до штаб-квартири ООН, щоб узяти участь у церемонії передачі права власності на дві планети зоряної системи DX3906.

Після церемонії Голова Ради оборони Землі повідомив їй, що має повноваження від ООН і Об’єднаного флоту офіційно просити Чен Сінь висунути свою кандидатуру для участі в конкурсі на посаду Мечоносця. За його словами, інші шість кандидатур викликають у громадськості забагато запитань і побоювань. Вибір будь-кого з цієї шістки буде сприйнятий значною частиною людства як величезна небезпека й загроза, що матиме наслідком поширення панічних настроїв із непередбачуваним результатом. Іншим чинником ризику є тотальна недовіра всіх шести кандидатів до Трисоляриса та їхня схильність до агресивних методів ведення переговорів. Наступний Мечоносець може швидко скооперуватися з прибічниками «яструбиної» політики як із представників земної спільноти, так і з офіцерів Об’єднаного флоту, аби провадити жорсткішу політику стримування за теорією Темного лісу та підвищити вимоги до Трисоляриса. Такі дії можуть призвести до припинення успішного процесу мирного співіснування й перервати усталений науковий і культурний обмін між двома світами, що матиме непередбачувані наслідки… І Чен Сінь здатна своїм рішенням легко убезпечити два світи від такого розвитку подій.

Вибравшись із печер вдруге у своїй історії, людство повернулося до повноцінного життя на поверхні, й штаб-квартира ООН переїхала до старої будівлі. Для Чен Сінь зовнішній вигляд цього району не був вдивовижу — архітектурне оздоблення комплексу споруд майже не змінилося за останні триста років. Зараз, стоячи на цьому історичному місці, Чен Сінь пригадувала бурхливі події тієї ночі 270-річної давнини: проголошення старту проєкту «Обернені до стіни»; замах на Ло Цзі; натовп, що пускається навтьоки; пасма її волосся, які майорять у турбулентних завихреннях від лопатей гелікоптера; карета швидкої допомоги, що з увімкненими червоними маячками й сиреною мчить геть… Спогади такі гострі, немов усе це відбувалося лише вчора. Ось Вейд стоїть спиною до моря вогнів Нью-Йорка й промовляє фразу, що стане визначальною для всього її подальшого життя: «Ми відішлемо лише мозок».

Якби ці слова тоді не прозвучали, то всі сьогоднішні події не мали б до неї ніякого стосунку — Чен Сінь прожила б життя звичайної людини й померла б десь двісті років тому. Усі згадки про її існування зникли би без сліду в глибокій воді річки часу. Якби їй дуже пощастило, то зараз на обрання другого Мечоносця очікувало б десяте покоління її нащадків.

Але сьогодні вона ще жива. Чен Сінь обернулася до людського моря, яке розлилося на площі перед будівлею. Її голографічний портрет плив над головами натовпу, немов кольорова хмаринка. До неї наблизилася молода мати з кількамісячною дитиною на руках і протягнула Чен Сінь своє чадо. Миле дитя щиро усміхнулося, коли вона брала його на руки. Обіймаючи теплий маленький згорток і торкаючись до ніжної дитячої шкіри, Чен Сінь відчула, як тане її серце. Здавалося, що вона тримає на руках увесь цей новий світ, такий же милий і тендітний, як немовля.

— Погляньте, як вона схожа на Діву Марію! — крикнула до натовпу молода мати. Знову повернувшись до Чен Сінь, вона благально склала руки й заговорила зі сльозами на очах: — Прекрасна й добра пані, захистіть цей світ! Не дозвольте цим жорстоким і кровожерливим чоловікам знищити все прекрасне, яке існує в нашому світі!

З натовпу почулися схвальні вигуки, які швидко переросли в гучну хвилю. Дитина на руках Чен Сінь розплакалася, й вона пригорнула її сильніше до грудей. До цього вона постійно питала себе, чи має право на інший вибір.

І лише зараз отримала остаточну відповідь: ні, не має. І на те є три причини.

Перша — людина, обрана рятівником людства, чимось схожа на злочинця, якого ведуть на страту до гільйотини: він чи вона не має свободи волі від початку. Так було з Ло Цзі, й така ж доля очікує Чен Сінь.

Друга — слова молодої матері й відчуття теплого і ніжного дитяти на руках допомогли Чен Сінь зрозуміти власні почуття до нового світу: материнський інстинкт. Вона не пізнала радощів материнства в минулому й зараз підсвідомо вважала всіх людей цієї епохи своїми дітьми, тому не могла спокійно дивитися, як їх кривдитимуть. Раніше Чен Сінь помилково трактувала це як відчуття відповідальності, обов’язку перед людьми. Але материнство й обов’язок не тотожні почуття — перше є інстинктом, якого неможливо позбутися.

Ну й третє — існувала ще одна обставина, що ніяк не залишала думок Чен Сінь, здіймаючись, немов непробивна стіна.