Читати книгу - "Клуб «Афродіта»"

— Гаразд, десь за двадцять хвилин я буду. Якщо тільки дозволить вуличний рух… А як я вас упізнаю?..

Звичайно, він її упізнає. Зрештою, він бачив декілька її фотографій. Його запитання Кріста Беккер уже не чула, бо поклала трубку.

Тоні вимкнув кип'ятильника, налив теплуватої води в чашку, сипнув туди м'яти, з усміхом поставив усе це на стіл Мюллерові й сказав:

— Прошу, це заспокоює нерви.

І, не мовивши більш ні слова, вийшов з кімнати.

Поволі пробиваючись разом із валкою автомобілів у бік собору, він радів наближенню вечора. Безумовно, розмова з Крістою дасть нові відомості чи, принаймні, нові подробиці, що стосуються Маркуса Бергера.

Тоні радів, що ввечері зможе розповісти про них Гудрун.

Йому не дуже хотілося йти на люди із Гудрун, тому він купив готові біфштекси, щоб повечеряти вдома. Найкращі, які тільки були. До них йому додали ще й пакетик гострого соусу. Він набрав також пива та кока-коли, а тоді з пустощів купив у вуличного торговця з Пакистану модну прикрасу. Буцімто із слонової кістки. Дві крихітні сережки ручної роботи з білими голубами на тонких срібних дротинках.

Таких голубів вона вимальовувала на його спідній білизні. Він сподівався цим подарунком згладити погане враження від свого недавнього нападу люті.

Сережкам Гудрун зраділа, а проте все одно залишалася не в гуморі. Цілий день вона нудьгувала — у помешканні було так само не прибрано, — і тепер залюбки побалакала б із Тоні. Найкраще було б піти куди-небудь повечеряти разом, але ж і дорогих біфштексів викидати не випадало. До бляшанок із кока-колою вона не доторкнулася, зате залюбки взялася до пива. Тоні теж відкупорив собі бляшанку. Вони цокнулися, і він почав розповідати:

— Уяви собі, я балакав із Крістою Беккер. Вона втекла від своєї тітки. Мати й батько весь час телефонували туди й повідомляли тітку про новини. А Кріста підслуховувала їхні розмови. До того ж учора ввечері, випивши трохи вина, тітка розбалакалася. Отоді Кріста й подалася в Кельн і все мені розповіла.

Бергер, виявляється, ніколи не намагався прилучити її до своїх брудних справ. Навпаки, показував себе дуже моральним хлопцем. Вона якийсь час навіть вважала його трохи неповноцінним, бо він цілий рік не наважувався лягти з нею в ліжко.

Його всі любили. Уся сім'я. Ну, та це ми вже знаємо. Вони справді хотіли побратися. З її чистими голубими очима це звучало майже правдоподібно. Бачила б ти її реакцію, коли я заявив, що про нього думаю!..

Жестикулюючи руками, він спробував удати Крісту. Виходило дуже кумедно. Загостривши язика й випинаючи губи, він белькотів писклявим голосочком:

— Сутенер, сутенер!.. Коли вже на те пішло, це жінки його занапастили! Вони всі хотіли його. Геть усі. Він був хлопцем, про якого мріє кожна. І вони липли до нього. Навіть немолоді, що вже по кілька років були одружені. Він ледве рятувався від їхніх пропозицій. Вони йому іноді й гроші пропонували. Може, він навіть приймав їх, коли ми ще не зналися. Ви ставите йому це на карб? Але ж світ лежав біля його ніг, і він брав що хотів. Тепер ви це називаєте сутенерством. Смішно, просто смішно!..

З реакції Гудрун він зрозумів, що актор з нього ніякий. Зробивши певне зусилля, він перейшов на нормальний тон, аби завершити розповідь.

— На підтвердження своїх слів вона показала мені одного листа. То був для неї справжній удар. За десять днів до загибелі Бергер, виявляється, порвав із нею стосунки!

Тоні сягнув рукою до кишені, щоб витягти листа, проте лишив його там і взявся просто переповідати зміст.

— У сентиментальних висловах він признавався, що невимовно кохав її, що вона для нього найчудовіша і єдина жінка на світі, але він, на жаль, запізнався з іншою, котру, зрозуміло, так сильно, як її, не кохає, але котра чекає від нього дитини. Він розуміє серйозність становища, і тому ніколи більше не зможе бачитися з Крістою. Він бажає їй усього найкращого… Словом, усе це читається як поема. Можемо надіслати цього листа на фірму грамзапису, щоб із нього зробили розкішний шлягер.

Звісно, нерви у неї після такого листа геть здали. Вона намагалася додзвонитись до нього. Але марно. У всій цій історії її батько справді відіграв неабияку роль. Вона знову й знову розповідала мені, як він чудово тримав себе. Він утішав її й підбадьорював, піклувався, щоб вона не заниділа вдома. І коли Кріста хотіла замкнутись у своїй кімнаті, хотіла ревіти й цілком віддаватися своєму горю, батько витягав її з дому, ходив з нею у кіно, запрошував шкільних друзів та подруг, організовував невеличкі пікніки й таке інше.

Він старався з усіх сил, цей буркотливий Франц Беккер. Гадаю, він справді любить свою дочку. Інакше навіщо б йому зчиняти таку метушню? Як спільник Маркуса Бергера він, по-моєму, відпадає.

Гудрун здавалася наляканою. Вона прикусила нижню губу. Щось її непокоїло. Одним довгим ковтком вона допила свою бляшанку пива й нервово почала походжати з одного кутка кухні в інший. Потім поклала на сковороду маргарин і поставила її на плиту.

Невже вона збирається смажити біфштекси? Тоні не міг повірити. Коли це так, то хіба що у розгубленості. Дівчина не знала, за що вхопитися. Щось її вразило.

Щоб заповнити паузу, Тоні й далі щось молов про свою тогоденну роботу. Розповів і про істеричну пані Беккер, яка заявила, що її чоловік пропав безвісти. Бо він, бачте, вже дві години не з'являється вдома!..

Сковорода вислизнула у Гудрун з рук і з гуркотом упала на плиту. Цей гуркіт відразу озвався у Тоні в шлунку. Такі звуки йому нічого доброго не провіщали.

Гудрун вискочила з кухні. Він підхопився й пішов за нею. Побачив