Читати книгу - "Повзе змія"

— Чим я ризикую?

— Абсолютно нічим, — Гужва розправив плечі й полегшено зітхнув.

— Зовсім нічим. Для початку треба підписати кілька паперів. Оформити мене вашим захисником офіційно, для слідства та суду, розумієте? Ну, а далі почнемо займатися плавними рухами, як казав один мій знайомий спортсмен.

— Давайте ваші бамаги. Ви й мертвого умовите.

— Ну, до мертвого вам точно далеко. Життя ж починається, Богдане.

Розкладаючи перед Баглаєм папери, адвокат Едуард Гужва не міг не помітити: його погляд зовсім не змінився.

На чотирнадцятому поверсі навіть штори не рятували.

Вікна єдиної в квартирі кімнати виходили на схід, і влітку настирні, нахабні та безжальні сонячні промені ніщо не могло зупинити. Зашторити вікно наглухо виявилося практично неможливо, все одно лишалася якась непередбачена хитра шпарка, крізь яку промінчик пробивався вже о п’ятій ранку і бив просто в обличчя. Коли Олені запропонували сонячну сторону, вона спочатку зраділа, бо вважала це перевагою, та й купувала квартиру взимку, коли сонце не так проявляється. З приходом літа вона перестала висипатися, бо, розбуркана зрання пекучим променем, не могла вже заснути, крутилася і боролася з думками, котрі засмічували голову від самого ранку. З цього приводу заздрила Романові — ось кому нічого не заважає. Коли сонце сходило й будило Олену, її коханець просто муркотів щось собі під носа, повертався на інший бік і сопів далі. Взагалі, як він сам казав, тут для нього більш реальна можливість нормально відпочити, аніж удома, де телефон не змовкає, і що найприкріше — вимкнути його не можна. Інакше пропустиш Важливий Дзвінок, або проґавиш, чого доброго, Головний. Причому Важливих Дзвінків може бути досить багато, тоді як Головних за все життя продзвенить не більше двох або трьох. Саме вони, за уявленням Романа, змінять життя кардинально. Але за робочий вік людини вона може змінити своє життя без суттєвих утрат двічі, максимум — тричі.

її коханець був старшим за неї на п'ятнадцять років. Нещодавно йому виповнилося сорок і, коли послуговуватися його життєвою логікою, один Головний Дзвінок він уже отримав. Навіть більше, тепер продюсер телеканалу «S» Роман — Романович! — Малиновський сам міг зробити чи організувати комусь якщо не Головний, то в усякому разі Важливий Дзвінок. Олена не знала, чи змінила телефонна розмова, а потім — ділова зустріч із тоді ще малознайомим чоловіком її життя кардинально, але все ж таки важливі зміни відбулися. Навіть дуже важливі: ще в грудні минулого року вона винаймала хату на Солом'янці, платячи за двокімнатну «хрущовку» на Островського скажені, на її погляд, гроші — сто п’ятдесят баксів, а тепер може запрошувати гостей у нехай однокімнатну, але власну квартиру в новому будинку поліпшеного планування на Оболоні. Нехай там заздрісні дурепи плещуть про неї своїми язиками що завгодно — Роман не давав їй грошей за ліжко, вона сама їх заробила. Звичайно, з його допомогою, але ніхто не може сказати: Олена Суржа — банальна утриманка. До того ж Малиновський уже майже розлучився, з першою дружиною давно не живе під одним дахом, лишилося оформити юридичні формальності. Олена не плекала надії, що після того Роман одружиться саме з нею. Вона, коли чесно, не вірила, що її коханець поспішатиме з одруженням узагалі. Але вона так само знала: нині продюсер одного з популярних українських телеканалів уже будує з її участю свої перспективні плани.

її вже поставлено до відома. Новий проект, можна сказати, вже розпочався. Тому Олена трошки побоювалася, бо доведеться освоїти зовсім нову для неї справу. Вірніше, не зовсім нову — вона як була телеведучою, одним із нових облич телеканалу, так і залишиться нею. Просто доведеться опановувати нову роль, коли хочете — нову іпостась.

Вона не боялася новизни. Її трохи лякала сама тема. Хоча вона й розуміла — вибравши для нового проекту саме її, Малиновський дивився, що називається, в самий корінь.

Сон не йшов. Учора вони повернулися пізно, Роман виконував у французькому посольстві світські обов’язки, а вона, як завжди у таких випадках, була при ньому, телезірочка з неодмінною посмішкою на обличчі. Коли треба було виїхати на якийсь офіційний чи напівофіційний прийом, Роман напівжартома називав коханку «ескорт-сервісом». Щоправда, в нього вистачало тактовності не говорити цього на людях, та іноді Олені виконання подібної ролі було не зовсім приємне. Бо рідко хто розмовляв із нею чи іншими жінками, котрі приходили зі своїми супутниками. Звичайно, якщо серед запрошених не було відомих співачок чи актрис, але й тоді вони використовувалися здебільшого як фон для загального чи індивідуального фото. Ділові контакти та серйозні розмови відбувалися зазвичай між чоловіками, і в глибині душі Олена розуміла: від результатів зустрічей, розмов, переговорів та домовленостей залежить і її, Олени Суржі, майбутнє, найближче чи перспективне. Та все одно їй було нудно вітатися зі старими знайомими чи знайомитися з новими людьми, лише виконуючи світський обов'язок. Романові вона цього, звичайно, не казала. Навпаки, він мусить почути: було дуже цікаво, яка солідна публіка й таке інше. Повернулися вони десь близько одинадцятої, душ, неодмінний, хоча й не надто тривалий секс, після чого Роман благополучно заснув, а Олена ще пила чай на кухні, вкотре обдумуючи своє нове завдання, потім дивилася чергову телеверсію «Плейбою», котра вже цілий сезон з’являлася на «рідному» «S-каналі» після опівночі щовихідних. Заснула на початку другої, знаючи, що о п’ятій її неодмінно розбуркає серпневе сонце, і неділя пропаде — заснути знову не вдасться, почитати не вийде, бо в невиспаному стані вона погано сприймає друковану інформацію, те ж саме з візуальною, зображення на екрані перетвориться для неї лише на зміну яскравих рухомих картинок. Десь опівдні її нарешті зморить сон, усі плани доведеться перенести на наступні вихідні… Словом, прокидатися рано для Олени Суржі було страшенною мукою і взагалі справою невдячною. Бо зовсім не діє тут улюблена бабусина приказка: