read-books.club » Публіцистика » Сповідь у камері смертників 📚 - Українською

Читати книгу - "Сповідь у камері смертників"

178
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Сповідь у камері смертників" автора Левко Лук'яненко. Жанр книги: Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 40 41 42 ... 44
Перейти на сторінку:
основі тисячолітнього досвіду як монотеїзму, дає нації біологічну і духовну єдність і силу. Сучасна космогонія не залишає місця для атеїзму, як і не дає підстав зводити поняття Бога до кількох світових великих релігій. Творець, котрий створив безмежний надзвичайно складний Всесвіт, дав змогу кожному народу через єднання з природою розвиватися власним національно-психологічним шляхом.

Усвідомлення своєї національної самості необхідне для збереження самих себе у тому вигляді, в якому впродовж тисячоліть відтворює нас власні географічний простір і генетичний код.

Українська раса

Чи хочемо ми, українці — люди білої раси? Стати іншими, ніж були досі, наприклад, чорними, жовтими, червоними? Випадки шлюбу українок з представниками інших рас свідчать про те, що не всі дорожать своєю білою расою, тому виголошую власну позицію: я всією душею виступаю за збереження українців як білої раси і категорично проти перетворення української нації на націю чорних, коричневих, сіро-буро-малинових!

Ця декларація потребує пояснення юридичного і політичного аспектів.

Як вирішує проблему рас Міжнародне і Національне право України? Міжнародні Конвенції, Пакти і Загальна декларація прав людини проголошують: всі права, передбачені цими документами, надаються громадянам незалежно від раси (кольору шкіри), статі тощо. Конституція України надає своїм громадянам права також незалежно від раси, кольору шкіри, статі тощо.

Українське право проголошує: в разі виникнення суперечності між національним і міжнародним правом вступає в дію міжнародне право (якщо Україна ратифікувала міжнародний документ, який регулює означену проблему). Жахливі наслідки застосування цього права західно-європейськими державами після Другої світової війни більш ніж очевидні: у Франції. Німеччині, Англії, Бельгії, інших європейських країнах представники інших рас організовують вуличні заворушення, чинять пожежі, руйнують магазини, перевертають автомобілі. Їм через комплекс меншовартості здається, нібито їх щокроку зневажають, вони вимагають фактично особливого до себе ставлення. Коли хтось із них звичайним чином опиняється без праці, це вмить витлумачують як дискримінацію на расовому грунті, піднімають неймовірний галас із зверненням до Міжнародного суду з прав людини та інших міжнародних організацій. Живучи у цих країнах, батьки виховують дітей у дусі ненависті до народу країни, яка дала їм прихисток. Приїжджі африканці й азійці зростають кількісно значно швидше за європейців, тому ці країни швидко втрачають свою національну самобутність. У цій неоголошеній расовій війні білі європейці програють іншим расам.

Прагнення нинішніх українських політиків якомога швидше приєднати Україну до різних європейських структур (не маю на увазі НАТО) означає не тільки підвищення технологічного рівня промисловості (що можна робити й не без втягування України у європейські структури) та збільшення статків населення, а й перенесення в нашу державу жахливого змішування рас, деградацію національної культури і моральний занепад. Нині поставлено на грань повного знищення колись передові європейські нації, які колись дали людству передові досягнення науки і техніки, високі зразки літератури, театру, музики, живопису — ту духовну культуру, яка була вершиною людського розвитку. У цьому некритичному прагненні до Європи (хоч Україна і без того в Європі) явно проблискує комплекс неповноцінності: звикли виконувати накази Москви, тож після виходу з-під її влади шукають собі іншого провідника. Ніяк не можуть відчути зв’язку з рідною землею і діяти самостійно в інтересах української Батьківщини.

Як ставитися до Міжнародного права щодо надання кольоровим людям рівних прав? Його слід шанувати, одначе пам’ятати, що міжнародне право походить від національного і склалося для регулювання міждержавних відносин, зокрема мирного вирішення міжнародних конфліктів. Національне право — первинне право, як і національні інтереси, які важливіші за міжнародні, тому правова норма про пріорітет міжнародного права щодо національного переважно стосується неголовних інтересів держав. Коли зачеплено життєвий інтерес держави, тоді набувають чинності інші принципи чи сила. Ось кілька прикладів.

Міжнародне право проголошує право націй на самовизначення. Україна, організувавши Українську Повстанську Армію, боролася за самовизначення до 1956 року, і жодна держава не надала допомоги через боязнь військової потуги Російської комуністичної імперії.

1991 року Чечня проголосила незалежність. Москва розв’язала проти Чечні війну. Чеченську оборону свого суверенітету Москва назвала тероризмом і розширила війну на винищення чеченців. Хто з держав оголосив війну агресорові, або бодай взявся серйозно допомогати іншій стороні? Ніхто. Знову ж таки, через боязнь військової потуги Москви.

Міжнародне право на самовизначення не було скасовано, але жодна держава не виступила свого часу на боці України ачи Чечні, хоча юридично колоніалізм визнано за міжнародний злочин.

Найновіший приклад — Косово. Якщо косовари — окрема нація, то вони мали право створити свою державу, однак під час вирішення питання визнання чи невизнання нової держави інші країни керуються не нормою міжнародного права, а міркуваннями доцільності.

Загальна декларація прав людини та інші міжнародні документи з прав людини регулюють правовий статус громадян держави та осіб без громадянства, але прийняти чужинців, яких і скільки, до своєї країни чи не прийняти — це вирішує сама держава і жодна інша не може наказати Україні прийняти людей з іншої країни. Прийнявши до себе чужинців, країна мусить надати їм права відповідно до міжнародних законів.

Українець (українка) має право одружитися з представником (представницею) кольорової раси, однак зобов’язаний (зобов’язана) виїхати з Батьківщини, відповідно позбавившись громадянства України. Так буде дотримано справедливої засади рівних прав: право людини на шлюб з небілою людиною і право держави залишатися країною білої раси.

Я шаную представників інших рас, поважаю їхні звичаї, релігії і бажаю їм успіху у їхніх країнах. Я за те, щоб Україна розвивала економічне співробітництво й торгівлю з їхніми країнами для взаємної вигоди, але я проти переселення негрів та інших небілих в Україну.

Україна уникне расової проблеми, якщо не пустить у наш національний дім кольорових людей. Що ж до Західної Європи, то тут в України є принципова перевага: вона не мала колоній в Африці й Азії, тому після краху колоніальної системи й не має моральних зобов’язань перед колишніми колоніями, як це сталося в європейських країнах.

Західна Європа готова поділитися своїм расовим лихом з Україною і, ясна річ, нагадуватиме Україні про Загальну декларацію прав людини. Україна має що відповісти Європі: вона не експлуатувала Африку й Азію, тому й не має перед ними моральних чи будь-яких інших зобов’язань.

План створення Європейського Союзу швидко втілюється в життя. Ефір і телеканали заповнюються дешевими серіалами, американізованою попсою і скаженими ритмами, здатними викликати масовий психоз. Усе це примітивізує молодь, відвертає її від національної культури і традицій, робить культурні надбання попередніх поколінь непотрібними, дарма що вони піднесені.

Кому потрібне знищення національних культур європейських націй? Кому потрібно відірвати народи від їхнього національного коріння? Хто прагне зробити європейський континент усередненим, безнаціональним, де панують лише матеріальні й

1 ... 40 41 42 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сповідь у камері смертників», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сповідь у камері смертників"