read-books.club » Детективи » Міжконтинентальний вузол 📚 - Українською

Читати книгу - "Міжконтинентальний вузол"

100
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Міжконтинентальний вузол" автора Юліан Семенов. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 40 41 42 ... 83
Перейти на сторінку:
дістану, дякую, — відповів Степанов.

— Але тобі справді все це подобається? — настійно й очікувально повторив Кузані. — Ти мені чесно скажи, ми, американці, не боїмося, коли нам кажуть правду… Тільки щоб у вічі, відкрито, а не потайки.

— Я не став би брехати тобі, Юджин. Мені справді подобається твій сценарій, — відповів Степанов; господи, які ж ми всі схожі один на одного, любимо, коли хвалять, конче потрібний детонатор для продовження роботи. — Сценарій чудовий, чесно… Тільки ти ніяк не можеш підійти до фіналу… Ти не без підстави говорив, що не знаєш кінця свого фільму. Мені чомусь здається, що фінал має бути дуже конкретний…

— Як це розуміти?

— Ну, не знаю… Припустимо, Дейвід Лі переміг… Повертається додому, в свій замок на озері Токсідо, — щасливий, сильний, невгамовний, словом, динамічна махина… А дітей його в замку нема… Тихо… Наче в морзі… Розумієш? Малюків викрала мафія, перекупивши секретарку Дейвіда Лі… А мафії заплатив сер Пітер… Лежить собі дід у кардіологічній клініці й не зводить очей з телефону, — знає, що зараз подзвонить Дейвід, «улюблений молодий дружок», передбачається торг… Ти тільки цього торгу не пиши, ми з тобою з іншого дерева, ти просто покажи вбитого горем батька і вмираючого старого, який і на порозі смерті не має наміру здаватися…

2

… Вимагати від письменника, щоб він відтворював життя точно таким, яким воно є (або ще більше, яким має бути), значить розписуватись у своїй дрімучості; цінність літератури визначається мірою наближення до тенденції, це, по-перше, і створення образу, котрий збуджує довіру в читача, по-друге.

Предмет літератури — не копіювання потоку життя, а вичленення з нього таких колізій, які викликають у читача симпатію або ненависть, спонукають до діяння, або, навпаки, стримують від необдуманого вчинку.

Вигадати «життя» неможливо; «з нічого не буде нічого»; але саме літератор, який одержав інформацію (тобто, який має дар спостереження й аналізу), може створити таку книгу, що часом виявляється концентратом правди, в чомусь навіть більш життєвої, ніж саме життя, адже категорія випадковостей, така типова для людської повсякденності, поступається місцем емоціям, поєднаним з логічною структурою письменника, який живе суттю сьогоднішнього дня…

… Кузані не знав і не міг знати, що у відділі «45-в», який відав у Пентагоні питаннями психологічної війни, справді вивчали можливості створення циклу радіопередач про те, що в Радянському Союзі є чимало людей, які зустрінуть американських десантників, скинутих з літаків «Авіа Корпорейшн», квітами, хлібом і сіллю; крім того, заново досліджувалася справа Пауерса, якого селяни зразу ж відправили у відділення «таємної поліції» під Свердловськом; конструювалися нові пояснення, чому саме місцеві жителі не сховали американця; переглядали списки людей, котрі виїхали на Захід, але до того служили в лавах Радянської Армії; добиралися типажі, вигідні стереотипу громадської думки Штатів; створювались макети фотороботів, — усмішка, чарівність, розкованість, — що їх згодом мали завчити аси реклами, перш ніж виступати на екранах телевізорів із сенсаційними інтерв'ю про стан російського тилу.

Він, Кузані, відчував дещо і це його відчуття виявилось дивовижним наближенням до правди.

Однак, коли він писав епізоди про ситуацію в ЦРУ, пов'язані з ракетним концерном вигаданого Дейвіда Лі, його непрофесіоналізм зіграв з ним кепську штуку: кіноверсія Кузані про те, що Ленглі готується закинути в Росію групу асів розвідки, не стала навіть далеким відображенням правди життя.

В дійсності ж ситуація в ЦРУ склалася зовсім інша, вельми й вельми непроста.

… Коли в Ленглі прийшло перше — після тривалої «консервації» — повідомлення від «Н-52» про кількість ракетних установок у західних районах Радянського Союзу, ЗДРО подзвонив Макгоні, членові ради директорів ракетної корпорації Сема Німа (за сценарієм Кузані — Дейвіда Лі), і запросив його на вечерю; посиділи, з'їли по шматку м'яса, поговорили; о дванадцятій годині ночі Макгоні спішно подзвонив Піму, вибачився за пізній дзвінок: «Я хотів би побачити вас негайно»; зустрілися вночі; «ситуація ускладнилась, Пім; з Москви надійшло повідомлення суперагента, який має доступ до найсекретнішої інформації; удару по нервах американців, запланованого нами, не вийде; росіяни, справді, не мають такої переваги, яка дала б нам змогу розпочати бум у пресі, озброїти сенсаційними фактами делегацію в Женеві, зупинити переговори і, таким чином, одержати в конгресі асигнування на наш проект».

Пім потер долонею обличчя, здвигнув плечима й закурив:

— Жаль… Зрештою, йдеться про долю всієї нашої справи… Треба йти ва-банк… Від кого надійшла інформація?

Макгоні неквапливо відповів:

— Ви ж догадуєтесь… Від ЗДРО… Безпосередній бос мого брата Чарльза, якого ми змогли послати в Женеву… Ви знайомі, чи не так?

Пім, наче й не почув запитання, відрубав:

— Нехай цей самий ЗДРО щось придумає, нехай, нарешті, пустить у хід дані своєї агентури не тільки про те, що в росіян є зараз, а й про те, що вони мають намір зробити… Що їм під силу… Ми не можемо відступати… Ми мусимо злякати світ, від цього залежить майбутнє… Наше з вами майбутнє.

— Але ж ЗДРО не може підтасовувати факти, Сем.

— Я не знаю, що він може, а чого не може, не я хазяїн його підприємства, але я переконаний, що безвихідних ситуацій нема…

— Спонукаєте наших друзів на службовий злочин?

Пім раптом розгнівався, не приховуючи роздратування, запитав:

— Отже, ви впевнені, що росіяни тільки й думають, як дати мир своїм чадам і спустити благовоління на землю?

— Ні, я так не думаю. Але життя привчило мене діяти в рамках правди.

— Послухайте, мій друже… Карл Маркс абсолютно правильно говорив: «Є маленька брехня, є велика брехня, а вже потім іде статистика». Нехай ЗДРО запитує свою людину не так про наявну кількість ракет, як про те, чого можна чекати від Рад. Росіяни, зрештою, знають про наш проект! І не сидять, склавши руки! Мабуть, вони прикидають щось на випадок, коли в Женеві не вдасться домовитись… А далі питання словесної техніки: кількість побудованих ракет, запланованих до будівництва, міркування про те, скільки треба побудувати, якщо… Невже не зрозуміло? Це ж рамки правди! Сміливої правди, я сказав би… Мене влаштують неперевірені дані, Макгоні. І вашого брата в Женеві це мусить задовольнити. Так, саме так, мусить. Мене задовольнить будь-яка інформація, що надійде з того боку, організована в такий спосіб, аби переміг я, а не їхня авіація. — Пім усміхнувся. — На жаль, на пост ЗДРО жоден з членів нашої ради директорів не хоче йти, — оклад у сім разів менший, ніж у нас, по-людськи можна зрозуміти… Я не знаю, як ви, ваш брат, ЗДРО зробите саме те, що треба зробити, а не

1 ... 40 41 42 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Міжконтинентальний вузол», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Міжконтинентальний вузол"