Читати книгу - "Останній дон"

Це сталося в конторі Мело, пишно оздобленій кімнаті з орієнтальними витребеньками, гаптованими золотом килимами й масивними вигідними меблями, все те осявали ліхтарі та лампи, бо гардини геть затуляли денне світло. Замість ходити на ленч Мело полюбляв пити чай по-англійському у своїй конторі, тож під час розмови брав з тарілочки й закидав у рот невеличкі канапки. З контори на ленч він виходив тільки задля справді знаменитих клієнтів.

— Ти заслужила цей прорив, — переконував Мело Атену. — Ти видатна актриса. Але ти прожила в цьому місті лише декілька років і, попри свій розум, ще не вбилась у пір'я. Тож не гнівайся, коли я розповім тобі, бо тут сталося ось що. — Мело на хвилинку замовк. — Здебільшого цього я ніколи не пояснюю, бо звичайно нема потреби.

— Але ж я така жовторота, — всміхнулась Атена.

— Ні, ти, власне, не жовторота, — заперечив Мело, — але ти така зосереджена на своєму мистецтві, що інколи не усвідомлюєш соціальних ускладнень, пов'язаних з акторським ремеслом.

— Тож розкажи мені, як я дістала роль, — здивувалась Атена.

— Мені зателефонував Столлінгсів агент, — відповів Мело, — сказав, що Столлінґс бачив тебе в Тейперовій п'єсі і приголомшений твоєю грою. Він хоче, щоб ти неодмінно взяла участь у його картині. Потім подзвонив продюсер, ми поговорили і уклали угоду. Фіксована платня, двісті тисяч доларів, ніяких засторог із твого боку, — ти матимеш на них право згодом, — і жодних обмежень на участь в інших картинах. Для тебе це вже неабищо.

— Дякую, — мовила Атена.

— По правді, цього не годилося б казати, — докинув Мело, — але Стівен має звичай нестямно закохуватись у свою зірку-партнерку. І то якнайщиріше, він украй палкий залицяльник.

— Мело, не кажи мені цього, — урвала його Атена.

— Я відчуваю, що мушу, — з ніжністю подивився на неї агент. Попервах він, звичайно такий незворушний, сам був закохався в Атену, та оскільки вона ніколи не бралася спокусити його, збагнув натяк і не виявляв своїх почуттів. Зрештою, для нього вона становила неоціненне майно, що в майбутньому принесе йому мільйони.

— То ти намагаєшся сказати, що я маю вчепитись у його маслаки, тільки-но ми будемо самі? — сухо запитала Атена. — Хіба не досить мого великого таланту?

— Аж ніяк, абсолютно не досить, — відказав Мело. — Велика актриса, хай там що, завжди велика актриса, але чи знаєш ти, як стають у кіно видатною зіркою? Коли-небудь дістається велика роль, і то найслушнішої миті. І ось тепер ця велика роль перед тобою. Її аж ніяк не можна проґавити. Невже тобі справді важко закохатись у Стівена Столлінгса? В нього закохані сто мільйонів жінок в усьому світі, чом і тобі не закохатись? Адже ти зможеш пишатися.

— Я пишаюся, — холодно мовила Атена. — А якщо я ненавиджу його, що тоді?

Мело вкинув до рота ще одного чайного бутербродика.

— Що там ненавидіти? Присягаюсь, він і справді дуже милий чоловік. Ти принаймні побався з ним, поки вони знімуть досить кадрів з тобою і вже не зможуть вирізати тебе з картини.

— А що, коли я гратиму так добре, що вони не схочуть вирізати мене? — запитала Атена.

— Як бути щирим, — зітхнув Мело, — Стівен не чекатиме так довго. Якщо ти через три дні не кохатимеш його, тебе викинуть з картини.

— Це вже сексуальні домагання, — засміялась Атена.

— У кінобізнесі сексуальних домагань не може бути, — заперечив Мело.

— Тільки-но взявшись до нього, ти одразу в тій або тій формі виставляєш свій зад на продаж.

— Я маю на увазі роль, де я повинна в нього закохатись, — пояснила Атена. — А простого злягання Стівенові не досить?

— Він може злягтися з ким завгодно, але закоханий у тебе і прагне кохання у відповідь. Поки знімуть усю картину. А тоді, — зітхнув агент, — кохання скінчиться для вас обох, бо робота не залишить вам дозвілля. — З хвилину Мело мовчав. — Тут немає нічого, що ображало б твою гідність. Така зірка, як Стівен, указує на свій інтерес. Партнер, тобто ти, погоджується або не виявляє цікавості до цієї пропозиції. Першого дня Стівен пришле тобі квіти. Другого дня після проб запросить тебе на обід для вивчення сценарію. Тут на тебе ніхто не тисне. Та, як не підеш, тебе, звичайно, виріжуть з картини. Зі збереженням усієї платні, — цього я для тебе доб'юся.

— Мело, невже ти гадаєш, ніби я не досить добра актриса, щоб мати роль, не продаючи свого тіла? — насмішкувато дорікнула Атена.

— Ні, ти чудова актриса, — відповів Мело. — Ти молода, тобі лише двадцять п'ять. Ти ще можеш чекати два або три роки, навіть чотири чи п'ять. Я абсолютно вірю в твій талант. Але дай йому шанс. Стівена любить кожен.

Усе сталося точнісінько так, як провіщав Мело Стюарт. Першого дня Атені прислано квіти. Другого дня вони всім акторським гуртом вивчали ролі. Майбутній фільм був мелодрамою, де сміх переходив у сльози, такі речі акторові даються найтяжче. Атена чудувалася майстерності Стівена Столлінґса. Він монотонно читав свою роль, не намагаючись справляти якесь враження, проте слова були живі, а змінюючи голос, він неодмінно добирав найправдивіший тон. Якусь одну сцену вони грали десятьма різними способами й припасовувались одне до одного, діяли узгоджено, немов танцюристи. «Гаразд, гаразд», — пробурмотів Стівен наприкінці й шанобливо всміхнувся, суто професійно визнаючи її талант.

Під вечір Стівен, нарешті, вдався до своїх чарів.

— Гадаю, завдяки вам це буде видатна картина, — проказав він. — А що, як зустрітись увечері й насправді відтворити кілька сцен за оцим сценарієм?

— Помовчав, а потім по-хлопчачому мило всміхнувся: — В нас сьогодні вийшла чудова гра.

— Дякую, — мовила Атена. — Коли й де?

На Стівеновім обличчі ту ж мить з'явився чемний, жартівливий острах:

— О ні, — мовив він, — вибираєте ви.

Тієї миті Атена постановила прийняти свою роль і зіграти її як справжня професіоналка. Стівен суперзірка. Вона лише початківець. Але право вибору за ним, тож її обов'язок — вибрати те, чого він хоче. Їй у вухах ще лунали слова Мело; «Ти можеш чекати два-три, а то й чотири або п'ять років». Ні, чекати вона не могла.