Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

майданах? 17 Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою. 18 Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности. 19 Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся! 20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись? 21 Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні. 22 Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє. 23 Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.

6. Обережність при запоруках 1-5; ледачий та мурашка 6-11: лукавий 12-15: що Богові осоружне 16-19; чужоложство 20-35

1 Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого, 2 коли зв'язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних, 3 вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | - іди, смирися, наполягай на твого ближнього; 4 не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам. 5 Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця. 6 Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним. 7 Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, - 8 і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій. 9 Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого? 10 Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки, 11 і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний. 12 Людина розбещена, чоловік безбожний | - ходить з неправдивими устами, 13 мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями. 14 З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат. 15 Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку. 16 Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні: 17 горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають, 18 серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко, 19 фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари. 20 Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї. 21 Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию. 22 Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло; | повчальні докори - дорога життя. 23 Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти, 24 щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої. 25 Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням, 26 бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює. 27 Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла? 28 Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги? 29. Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним. 30 До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний. 31 Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати. 32 Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить. 33 Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи. 34 Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти. 35 Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.

7. Батьківське навчання 1-5; недосвідчений юнак 6-27

1 Мій сину! Зберігай мої слова, | заповіді мої сховай у себе. 2 Додержуй мої заповіді, - і будеш жити, | - і мою науку, як твоїх очей зіницю. 3 Собі до пальців їх прив'яжи | та напиши їх на таблиці серця свого. 4 Скажи до мудрости: “Ти сестра моя”, | а розум назви другом, 5 щоб він зберіг тебе від чужої жінки, | від незнайомої з звабливими словами. 6 Раз якось, коли через вікно мого дому, | крізь ґрати я дивився, 7 побачив я посеред простодушних, | помітив я між хлопцями юнака безумного. 8 Він проходив вулицею коло її закутка, | і простував дорогою до її дому, 9 присмерком, вечірньою порою, | у глупу ніч та в темряві, - 10 аж ось назустріч йому жінка, | одягнена, немов повія, хитра серцем. 11 Вона - пристрасна й нахабна, | ноги її не посидять у хаті. 12 То на вулиці, то на майданах, | на всіх розпуттях у засідку сідає. 13 Вона хапає його та цілує, | і безлично до нього каже: 14 “Мала принести мирні жертви, | сьогодні я мої обітниці сповнила. 15 Тому й вийшла я тобі назустріч, | тебе шукати - та знайшла тебе я. 16 Постелю мою я прибрала килимами, | тонку єгипетську тканину розстелила. 17 Поприскала я ліжко моє | міррою, алое, цинамоном. 18 Ходи лишень, упийся до ранку пестощами, | та насолодимось любов'ю, 19 бо мужа нема дома, | вибравсь у далекую дорогу. 20 Сакву грошей забрав з собою; | як місяць буде у повні, повернеться він додому.” 21 Зводить вона його своїм щедрим щебетанням, | зводить його солодкими словами. 22 І він умить за нею тягне, | немов віл, що йде під обух, | немов олень, що в сильце вскочив, 23 покіль стріла його печінки не прошиє, | немов та пташка, що сама летить у сітку, | не знаючи, що йдеться про її погибель. 24 Слухай тепер мене, мій сину,