Читати книгу - "Друга одіссея"

Крім того, ще зосталося багацько роботи. «Леонов» готувався до тривалої подорожі додому, корабель мав вирушати, щойно відчиниться стартове вікно. Вони не були вельми обмежені в часі; навіть якщо старт запізниться на місяць, це лише подовжить мандрівку. Чандра, Керноу та Флойд нічого не помітять, бо спатимуть усю дорогу назад до сонця, але решта команди похмуро наполягала вирушати, щойно дозволять закони небесної механіки.

Із «Діскавері» досі було чимало проблем. У корабля ледь вистачало ракетного палива, щоб повернутися на Землю, навіть якщо він вирушить значно пізніше за «Леонова» й летітиме по орбіті, що потребує мінімальної витрати енергії, а отже, їхня подорож триватиме майже три роки. Такий варіант стане можливим лише в разі, якщо Еала надійно запрограмувати завершити місію без втручання людей, окрім стеження на великих відстанях. Без такої співпраці «Діскавері» доведеться знову покинути.

Було захопливо, ба й справді зворушливо спостерігати постійний розвиток особистості Еала від дитини з ураженим мозком до розгубленого підлітка й у перспективі до трохи мамулуватого дорослого. Флойд знав, що такі антропоморфні відповідники можуть дезорієнтувати, але не міг їх уникнути.

Інколи йому здавалося, що ця вся ситуація дещо нагадує. Він часто переглядав відеодрами, у яких непутяща молодь ставала на правильний шлях завдяки мудрим нащадкам легендарного Зиґмунда Фройда! По суті така сама ситуація спостерігалася зараз у тіні Юпітера.

Електронний психоаналіз відбувався на швидкості за межами можливості людського сприйняття. Ремонтні й діагностичні програми проходили крізь системи Еала за мільйонні частки секунди, виявляючи можливі збої і виправляючи їх. Хоча більшість із цих програм тестував двійник Еала Сел 9000, неможливість прямого діалогу між двома комп’ютерами становила серйозну перешкоду. Іноді консультації із Землею в критичну мить терапії забирали кілька годин.

Попри самовіддану роботу Чандри, відновлення комп’ютера було ще далеким від завершення. У Еала виявлялися численні ідіосинкразії[19] та нервові тики: наприклад, часом комп’ютер ігнорував команди, висловлені вербально, хоча завжди реагував на команди, введені за допомогою клавіатури. З другого боку, його реакції на команди бували ще більш ексцентричними.

Подекуди він відповідав усно, але не виводив відповідь на екран. Деколи він і відповідав, і демонстрував повідомлення на екрані, але відмовлявся друкувати паперову копію. І все це без вибачень чи пояснень, а часом від нього годі було дочекатися навіть аутично-впертого «Я волів би цього не робити».

Коли Еалу давали конкретні завдання, він поводився не як затятий бунтівник, а радше як байдужий ледащо. Доклавши певних зусиль, комп’ютер можна було змусити до співпраці, як влучно зазначив Керноу, «підмовити дівку».

Тож не дивно, що доктор Чандра був на межі зриву. А одного разу, коли Макс Брайловський без лихої думки згадав стару газетну плітку, Чандрі майже урвався терпець.

— Це правда, докторе Чандро, що ви назвали його Еалом, аби випередити IBM?

— Цілковита маячня! Половина наших спеціалістів з ІВМ, ми роками намагалися викоренити чутки про це безглузде суперництво. Я думав, зараз кожна освічена людина знає, що Еал це скорочення від Евристичний Алгоритмічний.

Відтак Макс присягався, що він невиразно розчув перші літери.

На думку Флойда, шанси на те, що «Діскавері» безпечно повернеться на Землю, дорівнюють один до п’ятдесяти. А потім Чандра прийшов до нього з несподіваною пропозицією.

— Докторе Флойде, можна вас на два слова?

Після тижнів на одному кораблі й усіх пережитих разом пригод, Чандра залишався таким самим офіційним, як завжди, не лише з Флойдом, а й з усіма членами команди. Навіть до корабельної «дитини» Жені він не звертався без шанобливого «мем».

— Звісно, Чандро. Що у вас?

— Я майже завершив програмування шести можливих варіантів гоманівської траєкторії повернення на Землю. П’ять з них успішно пройшли стимулятор.

— Прекрасно. Певний, ніхто на Землі чи в Сонячній системі не зміг би зробити цього краще.

— Дякую. Одначе вам добре відомо, так само, як і мені, що не можна врахувати кожну непередбачувану обставину. Еал може — буде — функціонувати відмінно й упорається з усім у межах своєї компетенції. Але будь-яка звичайна поломка — незначний збій обладнання, що може бути виправлений механічно — перервані дроти, перемикачі, що замкнули, — може залишити його безпорадним і призвести до невдачі всієї місії.

— Ви цілком маєте рацію, мене це теж хвилює. Та що можемо вдіяти?

— Насправді вихід є. Я бажав би залишитися на «Діскавері».

Перше, що спало Флойду на думку, Чандра здурів. Друге, він здурів лише наполовину. Від присутності на борту корабля людини, цього універсального пристрою для усунення несправностей, справді міг залежати успіх чи невдача місії. Проте були й вагомі заперечення.

— Це цікава ідея, — обережно відповів Флойд, — і я, звісно, ціную ваш ентузіазм. Але чи подумали ви про проблеми, які можуть виникнути?

То було дурне запитання. Звісно, Чандра подумав про все.

— Ви будете самі понад три роки! А раптом щось станеться чи вам знадобиться медична допомога.

— Я готовий на цей ризик.

— А як щодо їжі й води? На «Леонові» недостатньо провізії, щоб поділитися з вами.

— Я перевірив систему повторної переробки «Діскавері», її можна знову налаштувати, це буде неважко. Крім того, нам, індійцям, багато не треба.

Для Чандри нехарактерно згадувати свою національність чи робити якісь особисті заяви; їхня колективна сповідь була єдиним винятком, який пам’ятав Флойд. А втім, він не сумнівався в намірах науковця; Керноу колись зазначив, що така психіка, як у доктора Чандри могла бути вироблена лише століттями голодування. Хай це звучало, як один із недобрих дотепів інженера, та його було вимовлено не зловмисно, а навіть зі співчуттям, хоча, звичайно, так, щоб Чандра не почув.

— Ну, у нас є ще кілька тижнів, щоб вирішити остаточно. Я все обміркую й поговорю з Вашинґтоном.

— Дякую. Ви не заперечуватимете, якщо я почну готуватися?

— Зовсім ні, якщо ви не порушуватимете затверджений план. Пам’ятайте, остаточне рішення за Центром керування польотом. І я знаю, що там скажуть. Це божевілля очікувати, що людина сама-самісінька виживе три роки в космосі.

Утім, звісно, Чандра завжди був сам-один.

Розділ 36. Вогонь із глибин

Земля залишилася далеко позаду і приголомшливі дива системи Юпітера відкривалися перед ним, аж тут на нього зійшло одкровення.

Як він міг бути таким сліпим, таким дурним! Він рухався немов сновида, а зараз почав прокидатися.

— Хто ви? — гукнув він. — Чого хочете? Чому ви зробили це зі мною?

Вони не відповідали, хоч він був упевнений, що його почули. Він відчував… присутність — достоту, як людина, чиї очі міцно заплющені, все-таки знає, що вона в закритій кімнаті, а не в