Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

На робочому столі були шпалери з перегоновим пінасом.

Інтерфейс налаштовано на дрібні, але розбірливі іконки.

Комунікація, розваги, робота, особисте... «Елегантність». Ось

потрібне слово. Не спартанське житло, а елегантне.

Він швидко прогортав усі її робочі файли, дозволяючи

підсвідомос ті сформувати загальне враження — так само, як про

всю квартиру. Ще буде час на детальний розгляд, але перша

думка часто виявлялася кориснішою за енциклопедичний

розбір. Джулі мала на диску навчальні відео про керування

легкими транспортними апаратами. Політичні матеріали, але

нічого радикального. Скан-копія книги віршів перших

поселенців-поясан.

Він перемкнувся на листи. Усе ретельно організовано за

поясанською звичкою. Вхідні повідомлення розсортовано на

папки: «робота», «особисте», «розсилки», «покупки». Він

відкрив «розсилки». Двісті чи триста політичних трансляцій,

дайджести дискусійних клубів, періодика та оголошення. Якісь

листи відкриті й переглянуті, але без релігійної відданості.

Джулі була жінкою, яка піде на жертви заради спільної справи, але не отримуватиме насолоди, читаючи пропаганду. Міллер

закрив папку.

«Покупки» містили низку простих повідомлень. Чеки, оголошення, запити на товари чи послуги. Погляд упав на лист

про скасування передплати на поясанський сервіс для самотніх.

Міллер пошукав пов’язані листи. Джулі оформила передплату

на службу знайомств «у низькому тяжінні, без жодних

обтяжень» у лютому минулого року — і скасувала в червні, так

і не скориставшись жодного разу.

Папка «особисте» була різноманітнішою. Міллер припускав, що там шістдесят чи сімдесят підпапок, кожна для окремої

людини. Деякі підписані іменами: Саша Ллойд-Наварро, Ірен

Майклз. Деякі — позначками: «спаринг-група», «ОПА»...

«Маніпулятивна сучка».

— Ого, це цікаво! — проголосив Міллер у порожній норі.

П’ятдесят повідомлень розтяглися на п’ять років, усі надійшли

зі станцій «Мао-Квіковскі» в Поясі чи на Місяці. На відміну від

політичних агітматеріалів, усі відкриті та прочитані, крім

одного.

Міллер сьорбнув пива та проглянув заголовки двох останніх

листів. Найновіший, нечитаний — від Дж.-П. Напевно, сам

Джулз-П’єр Мао. На лист, що йшов перед ним, було три

чернетки відповіді, жодна з них не надіслана. Лист від Аріадни.

Від матері.

У детективній роботі завжди наявний елемент вуаєризму.

Міллер не порушував жодного закону, вдершись у помешкання

та риючись в особистому житті жінки, яку ніколи не зустрічав.

У ході свого цілком законного розслідування він дізнався, що

вона самотня, а в її ванній кімнаті стоїть тільки одна зубна

щітка. Що вона горда. Ніхто не став би скаржитися — чи

принаймні скарги не мали б жодних наслідків для нього — якби

він прочитав кожнісінький особистий лист на її диску. Жодного

порушення етики відтоді, як він сюди зайшов — хіба що пиво не

слід було пити.

І все ж він кілька секунд вагався, перш ніж прочитати другого

з кінця листа.

Зображення на екрані виїхало збоку. Ліпший монітор видав би

картинку, яку не відрізниш від чорнильної на папері — але

дешева система в норі Джулі не змогла згладити найтонші лінії, а лівий край був трохи засвічений. Почерк витончений та

чіткий. Або каліграфічна програма була з дорогих та вміла

варіювати форму літери й товщину штриха, або лист і справді

написаний від руки.

Сонечко,

Сподіваюся, твої справи добрі. Мрію, щоб ти з власної волі

мені писала. Часом здається, що почути про справи власної

доньки мені можна лише після того, як я заповню формальний

запит у трьох примірниках. Розумію, що ця твоя пригода

пов’язана з потребою у свободі й самодостатності, але вірю, що ти також умієш бути відповідальною.

Я хотіла з тобою поспілкуватися ще стосовно того, що твій

батько розпочав чергову фазу впорядкування, і ми плануємо

продати «Смугача». Я знаю, що колись він був для тебе

важливим, але, гадаю, нам уже не варто плекати надію про

твоє повернення в гонки. Він