Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

Я просто не хочу ще раз спілкуватися з Гарнотом. Тільки й того. Ніяких інших причин. 

– А якщо ви, то він мене не оглядатиме? – уточнюю з підозрою.

− Буде, − глузливо хмикає Рок. І стільки розуміння в його очах, що я мимоволі червонію. – У моїй присутності, якщо забажаєш. Перевірить стан. Твій та дитини. Без тактильного контакту. Так що? Вибрала?

Зітхнувши відпускаю спідницю. Потім буду із собою чесною. Коли він припинить мене читати.

− Ви розповісте, хто влаштував пастку і хто мене шукає? − змінюю я тему.

– Розповім. Ляж на бік, − командує тиран, який дістався мені в рятівники.

Зітхнувши, виконую його розпорядження, намагаючись не морщитись від болю. Пишна спідниця відразу злітає вгору, оголюючи мої ноги в білих панчохах.

− Бідолашна, − м'яко вимовляє Рок, накриваючи долонею забите місце, що так і пульсує пекучим болем.

− Що ви робите? Лікуєте? – цікавлюся, подолавши бажання сховати палаюче обличчя в подушці. Прислухаючись до своїх відчуттів. Там, де він торкається, шкіра буквально горить, і колюче тепло розтікається по всьому тілу.

− Можна і так сказати. Я локально впливаю на природні процеси регенерації твого організму, прискорюючи їх, − пояснює куард, погладжуючи великим пальцем мою сідницю біля крайки шовкових трусиків.

– А чому я відчуваю вашу енергію… не локально?

– Тому, що ти – це ти, Мія. Моя дуже особлива дівчинка.