Читати книгу - "Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен"

— Що ти собі дозволяєш, Чернове? — перекрикуючи гучну музику, я спробувала достукатися до його совісті. Так і знала, що мій ганебний виступ він використає на свою користь. Але щоб ось прям таке? Щоб так безпардонно перед усіма домагатися мене? Це вже очевидний перебір.

— Я нікому нічого не скажу… — гаряче дихання студента бридко обпалило мені вухо, — взамін на пристрасну ніч.

Руслан

Який чорт потягнув мене до того клубу, я досі не знаю. Набридло сидіти в порожній квартирі і слухати похропування Дейзі. Вихідний, а я страждав фігнею вдома. Різко захотілося пропустити кілька келихів міцного алкоголю і відключити голову від нагальних проблем. А їх у мене мільйон і ще із запасом. Потрібно підшукати житло, з'їздити до батька...

Блін, батько. Як би я не хотів, але більше не можна відтягувати нашу зустріч. Можливо, вона стане останньою.

— Не нудьгуй, дівчинко, — потріпав сонну Дейзі за вушком і погладив її по гладкій шерсті. Собака задоволено загарчала, — я скоро повернусь.

Накинувши на плечі джинсівку, я зачинив за собою двері і попрямував до одного більш-менш пристойного нічного клубу. Він знаходився за кілька кварталів від будинку і славився крутим баром.

Те, що треба, щоб швидше скоротати нудний вечір.

Таня вкотре «затримувалася» на роботі. Все ніяк не могла пробачити мені той момент, коли її знудило на сцені. Схоже, віскі перед виступом реально було зайвим. Дівчинка занадто перенервувала і не стримала внутрішнього пориву очистити шлунок.

Усі мої спроби поговорити з нею закінчувалися тотальним ігнором та виходом з дому.

Ну баба з воза. Не хоче нормально спілкуватися — я наполягати не буду. Мені це лише на руку. На одну проблему менше. І без того їх вистачає.

Вивіска із гнучкого синього неону сповістила, що я вже на місці. Фейсер недбало оглянув мене і кивком дозволив увійти. Усередині був справжній вулик веселої і не дуже тверезої молоді, і дістатися барної стійки було тим ще випробуванням.

— Що ви будете? — вигукнув бармен, привертаючи мою увагу. — У нас сьогодні акція на авторські шоти. П'ять за ціною трьох. Не бажаєте?

Він ще щось говорив та говорив, але я його вже не слухав. Завмер від шоку і не міг повірити своїм очам.

Таня?

Так, точно вона.

М-да... Виявляється, Танюша ще та відірва. А сама таку скромницю з себе весь час корчила, швидко червоніючи за будь-якої нагоди. І тато у неї суворий, і чоловік-зрадник, а сама що виробряє...

За кілька метрів від мене її не дуже скромно затискав якийсь худий шмаркач. Вони були наче з різних планет. Таня у строгому діловому костюмі, з зачіскою, яка одразу видавала, що вона нечасто ходить до подібних закладів. Шмаркач же, навпаки, був одягнений у прості джинси та вільну футболку. Розслаблений, веселий, його долоні безпардонно ковзали по худенькому животику сусідки. Її обличчя я не бачив, але впевнений, що вона дуже посміхалася на такі пестощі.

Ех, Таня-Таня…

Не думав, що в неї такий зіпсований смак на чоловіків.

Адже він зовсім дитина. Шмаркачеві хоч вісімнадцять є?

Але ж це не моя справа? Таня мені ніхто. Проблемна сусідка і не більше. Подобаються їй малюки — нехай і няньчиться з ними сама.

І чого я так завівся?

Гидливо відвернувся від воркуючої парочки і, нахилившись до стійки, голосно промовив замовлення:

— Пляшку віскі, велику колу і… — я хитро посміхнувся до своїх думок. Мені прийшла безумовно офігенна ідея, — … і пляшку ооон того шампанського, — пальцем показав потрібний напій, — будь ласка.

Я простягнув телефон, щоб розплатитися за покупки. Потім знайшов поглядом сусідку, яка так і стояла в похабних обіймах цього малолітнього упиря. Схоже, вони забули, що на танцполі не одні, а довкола ще є люди.

Ну що ж.

Зараз я збентежу цю скромницю. Не дозволю втягувати себе в її дебільні ігри із навчанням сексу. Не знаю, навіщо Таня все це вигадала. Але нехай знає, що вона не найрозумніша і не найхитріша.

Але чим ближче я підходив до сусідки, тим більше розумів, наскільки я помилявся. Ідіот. Ні хріна їй неприємно!

Сусідка всіма силами намагалася позбутися лап шмаркача, але той ніяк не хотів відпускати її.

Та йоб твою за ногу. Пляшки з дорогим алкоголем зі дзвоном упали на підлогу і розбилися на кілька дрібних шматочків.

Сам не розуміючи своєї злості, я в одну мить опинився поряд з ними і з усієї сили зарядив малолітньому нахабі по пиці. І ще. Ще. І ще. Поки музика не вщухла, і мене під зляканий вереск Тані та деяких дівчат не потягли на вулицю два величезні вибивала.

— Пустіть його, пустіть, пустіть! — сусідка голосно белькотіла позаду, і вибивали її послухалися. Сильним поштовхом викинули мене біля сміттєвих баків.

— Руслане, господи, ти як? — Таня нахилилася до мене і з особливою прискіпливістю оглядала обличчя. Немов досвідчений хірург тонкими пальчиками водила по вилицях, маківці. — Щось болить?

— Запитай краще свого шмаркача, — буркнув, зовсім не контролюючи своїх емоцій. Інстинктивно прибрав її руки, хоча мені була страшенно приємною її турбота, — це я побив його, а не навпаки.