Читати книгу - "Настя і вовки. Пробуди в мені звіра, Марія Люта"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Глава 10.2
Якщо всю дорогу до слідчого ізолятора, в якому зараз знаходився Максим, Глібу доводилося стримувати себе, щоб не перевищувати швидкість, то зараз, повертаючись до особняка Мстислава, він плівся ледве не шістдесят кілометрів на годину. Чоловік був похмурий і задумливий, постійно прокручував у голові вчорашню розмову з колишнім Насті.
Все минулося зовсім не так, як Гліб розраховував. Почалося все з бійки. Ні, сама бійка була очікувана. Ось тільки Гліб був упевнений, що ініціатором виявиться саме він, адже в нього вже давно руки свербіли розмалювати синім фізіономію цього мерзотника, що наважився труїти свою дружину. Та що там розмалювати! Як подумаєш, що цією дружиною була саме Настя, то й прибити хотілося гада. А його білий вовчара, що з часу знайомства зі Зрячою на балу дуже активізувався, так взагалі раз по раз підкидав особливо кровожерливі картини розправи.
Погіршувала ситуацію ще й загальна нервозність чоловіка. Останнім часом не складалося з тренуваннями, а випускати пару перевертням іноді було просто необхідно. А пари цієї у Гліба накопичилося вже чимало. Останньою краплею стало відчуття, що Настя щось приховує. Це засмучувало. Дуже. Хоча, здавалося б, з чого раптом йому переживати через недовіру дівчини?
Залишалося сподіватися, що її таємниця - справа суто особиста, ніяк не пов'язана з їхнім викрадачем. Звичайно, можна було ще раз зіграти поганого поліцейського, але дуже не хотілося залякувати дівчину знову. Навпаки – її хотілося берегти та захищати. Не як бідну овечку в зграї вовків - Гліб уже встиг переконатися, що Настя тільки здається крихкою і боязкою, а насправді вона ого-го, особливо коли злиться, ну чи голодна, - а як свою... хм, кого ж ?
Молодшу сестричку? Гліб згадав, як безрезультатно намагався не коситися на трохи оголену ногу дівчини, коли та спала, а він працював у її кімнаті - ну точно ні! Ніяких сестринських почуттів!
Але й не коханка. З тими якраз у чоловіка все було дуже просто - як у спорті, скажімо, з партнером з тенісу.
Дівчина? Перевертень задумався. Він справді імпульсивно назвав Настю своєю нареченою, без натяків та задньої думки.
А що, якби вона справді була його дівчиною? Як би це було? Повести її на побачення... Цікаво, чи вона одягла б щось спокусливе для нього? Дозволити гладити себе проти шерсті... Птьху, це вже Білий вклинюється! Розпалити її, подолати її боязкість, змусити стогнати від бажання і нетерпіння, змусити просити ще й почути своє ім'я на піку насолоди... І дивитися при цьому в її смарагдові, очманілі від пристрасті очі, ловити її рвані видихи...
Чоловік стиснув кермо міцніше. Щось його занесло... Яка до дідька дівчина!? Він - вовк-одинак. Досить і Катерини...
Та й Настя чітко дала зрозуміти, що після закінчення всієї історії вона ні його, ні інших перевертнів у своєму житті більше бачити не бажає. І біль її від зради чоловіка все ще величезний, рана така свіжа, адже він бачив сам... А що, якщо він теж зробить їй боляче? Як він може гарантувати їй чисте та безхмарне майбутнє?
Он Максим, мабуть, на весіллі клявся на руках носити і любити до кінця днів. Прокляття, а він же її, як з'ясувалося, все ще кохає! І все одно це не забезпечило їхнього щастя...
Думки перевертня знову повернулися до розмови із колишнім Насті.
Так, почалося все з бійки. Слідчий, з яким домовився Гліб, привів Максима до кімнати допитів і залишив їх на одинці. Коли ж ексчоловік зрозумів, що прийшов не адвокат, одразу поцікавився, хто такий Гліб і ким доводиться Насті.
Гліб відповів: "Вона моя..." і зам'явся буквально на секунду. Ось тут і прилетів би йому хук справа, якби перевертень вчасно не поставив блок. До честі Макса, та й усієї нашої армії, бійцем той виявився справним, тільки втомленим. Все ж таки ізолятор - не курорт. Гліб, звичайно, не викладався на повну, адже слідів на ув'язненому залишати ніяк не можна, але пару випустив, та й Макс на нього тепер з повагою і побоюванням поглядав.
Коли після бійки перевели подих, Гліб нарешті зміг нормально розглянути співрозмовника. Так, від такого типу чоловіків жінки втрачали розум: високий, красивий, сильний. Та ще й військовий. Невже Настя повелася на просто гарну обгортку!?
Далі Гліб ставив стандартні питання: чи підсипав той своїй дружині якусь речовину, яку, коли і навіщо, хто йому підсобляв і т.д. Всі відповіді й так були в особистій справі Максима, тому перевертень був не здивований, що підозрюваний заперечував свою провину.
Вразило Гліба інше: Максим не брехав! Абсолютно точно. Вовче чуття не проведеш.
Максим був невинним.
Так, він дійсно водив Настю до психіатра - свого старого знайомого Георгія - і збирався покласти в психлікарню, але діяв з найкращими намірами, переживаючи про здоров'я дружини. Те, що Настя впала в депресію, Максим помітив відразу, і навіть звинувачував у цьому себе, бо довго не міг знайти нормальну роботу і всі турботи поклав на плечі дівчини. Препарати їй давав, але лише за рецептом лікаря.
Більше того - Максим заявив, що все ще сподівається повернути Настю. На Гліба з кулаками ось із ревнощів накинувся, бо подумав про них не зрозуміти що. Ще він переживав, як там Настя зараз, передавав привіт і обіцяв незабаром зустрітися.
Він навіть не зраджував. Так, іноді дозволяв собі легкий флірт, але зрада - ніколи і ні за що.
Одним словом, Максим був, звичайно, не ідеальним чоловіком, але ж за це у в'язницю не саджають.
Гліб поставив ще деякі запитання, записав відповіді та попрощався. Допомогти Максу не обіцяв, але слідчому все одно передав, що помилився той у особистості головного підозрюваного. Так що незабаром Максим опиниться на волі, весь такий "жертва правосуддя", і все завдяки його, Гліба, старанням. Птьху ти!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Настя і вовки. Пробуди в мені звіра, Марія Люта», після закриття браузера.