Читати книгу - "Гірка правда"

чисельно збільшує запас своїх біо-фізичних сил на поширеній рівночасно територіальній базі.[72] Інакше говорячи - український "лебенсраум". Коштом сусідів. Реалізуючи політику експансії ("Націоналізм" Дм. Донцова, стор. 283) шляхом "безоглядності" (безпощадності - В.П.) супроти інших (там же, стор. 232).

У пункті 16 "Постанов" говориться без ніякого камуфляжу, що Організація Українських Націоналістів побудована на засадах: всеукраїнства, надпартійності і монократизмуї.[73] В цьому контексті треба наголосити, що ОУН не була політичною партією, тому вона могла казати про "надпартійність ОУН". То чим же була ОУН, якщо не партією? Щоб дати відповідь на це запитання, мусимо вдатися до аналогій, до порівняння ОУН з іншими тоталітарними організаціями, зокрема з НСДАП (Націонал-Соціалістична Робітнича Партія Німеччини) і КПРС. Обі названі тут організації, хоч і називали себе партіями, в дійсності ними не були. НСДАП злилася з державним апаратом Німеччини, те саме було й з КПРС. "Партія" за етимологією цього слова, означає "частину", тим часом як НСДАП, так і КПРС своєю діяльністю охоплювали "цілість" (тотально) життя країн, в яких панували. Вони мали вирішальний вплив не тільки на політику - зовнішню і внутрішню - країн, але й на науку, культуру, мистецтво, навіть на спорт. Отже - ні НСДАП, ні КПРС - не були політичними партіями. Це були організації змички з державними структурами, над якими й панували. Цікавим у цій справі є міркування російських юристів, які виступали в Конституційному Суді Російської Федерації у справі позову про визнання КПРС конституційною організацією. На одному з засідань, у дні 8 липня 1992 p., представник Президента Росії, М. Шахрай, сказав: Намагання неупереджено поглянути на КПРС, зокрема у світлі доказів, котрими розпоряджаємо, теж у світлі розсекречених архівних матеріалів, не залишає сумніву те, що організація, яка називає себе КПРС, є різновидом державного механізму, державної структури, що необмежено здійснюють владні функції... [74]

Чому я тут про це говорю? Говорю тому, щоб доказати схожість ОУН з НСДАП і КПРС в сенсі їх непартійності. Різниця між ОУН і тими двома названими тут у тому, що ОУН в дійсності не створила держави, не запанувала в ній, хоч, унаслідку Акту ЗО червня 1941 p., бандерівська фракція ОУН узурпувала собі право виконувати від імені неіснуючої держави владні функції - реквізиції продовольства, одягу й інших запасів, мобілізацію населення в ряди УПА, суди над "зрадниками", усування поляків з українських земель.

Далі там же: В часі визвольної боротьби лише національна диктатура, витворена в ході національної революції, зможе забезпечити внутрішню силу української нації...[75] Пізнали цю "національну" диктатуру, крім поляків, також українці, зокрема на Волині. Польські автори пишуть багато про масову участь українців у злочинних діях УПА. Це правда, що з УПА співдіяли широкі маси українського населення. Але досі мало хто вказував на те - чому ті маси виступали на боці ОУН-УПА? Як, яким чином ОУН втягнула спокійну Волинь до свого злочинного промислу? Скільки в цій причині було терору, застрашення, скільки обману-отуманення? Відповіді на ці запитання чекають на опрацювання. Взятися за це повинні українські вчені -історики, психологи. Тут можу лише сказати на підставі розповідей очевидців - поляків, українців, чехів, що "національна диктатура" УПА була страшна. Так і сказав Степан Бандера: Наша влада буде страшна! Страшна, як виявилося, не тільки для поляків, але й для багатьох українців.

Далі з "Постанов" Першого Конгресу: ... українська зовнішня політика здійснюватиме свої завдання шляхом союзних зв'язань із тими народами, що вороже відносяться до займанців України. [76] Цим союзником ОУН мала стати Німеччина. Біда лиш у тому, (що гітлерівська Німеччина не бачила потреби в союзі з ОУН. Вона лише використовувала ОУН для своїх потреб. До будь-якого союзу ОУН, хоч би й з НСДАП, ніколи не дійшло. Контакти з ОУН вдержувала лише німецька армія, точніше армійська служба розвідки -Абвер і Гестапо. Про це - далі.

У своїй зовнішньо-політичній чинності Українська Держава стремітиме до досягнення найбільш відборних меж, що охоплюватимуть усі українські етнографічні терени...[77] Це і є офіційна політика ОУН, від якої вона ніколи не відмовилася. Що це означає для справи миру в Європі -можна собі уявити. Але ж, як знаємо з "науки" Дм. Донцова, ОУН не має на меті вдержання миру між народами, навпаки - метою українського націоналізму є безупинна боротьба, тобто безупинні війни за поширення кордонів держави. Хай би це взяли до уваги польські політичні чинники, котрі на сьогоднішній день увійшли в приятельські відносини з ОУН, зокрема з ОУН-б.

В обставинах ворожих займанщин підготовку українських народних мас до збройної боротьби, а зокрема підготовку організаторів і вишколених провідників, перебере окремий військовий осередок.[78] У зв'язку зі сказаним мені хотілося б звернутись: Народе моєї спокійної до війни Волині! Ті, котрим понад шістдесять років! Пригадайте собі тих емісарів, котрі сотнями йшли з Галичини 1942 року. Пригадайте - як вони і кого спершу завербували до злочинної діяльності. Як вони організували Самооборонні Кущові Відділи (СКВ), як муштрували чоловіків і хлопців, в тому й підлітків. Як втягували силоміць до своєї діяльності дівчат. Пригадайте - що робили з тими, хто з ними не погоджувався? Скільки вже тоді, заки почали мордувати поляків, загинуло українців з рук СБ.?

Приходить час, що архіви відкриються, ще живуть свідки тих подій - українці. Треба поспішати, треба, поки є час, розпитати свідків тих страшних днів і ночей. Але тепер ситуація цьому не сприяє. Люди мовчать. Чи вони ще бояться українських націоналістів, а чи вже знову бояться їх? Бож організуються різні заходи для відзначення "героїзму" ОУН-УПА. Де