Читати книгу - "Чужий"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Гадаю, що зараз дуже важливо розшифрувати структуру кислоти. Вважаю, ти згоден. Давай поговоримо пізніше. Зараз я досить зайнятий.
Даллас зробив паузу перед тим, як відповісти, а потім сказав м’яко, але непохитно:
— Байдуже. Мені потрібно поговорити зараз.
Еш клацнув декількома перемикачами, переконався, що давачі вимкнулися і поглянув знизу вгору на капітана.
— Між іншим, я намагаюся врятувати і твою шкіру теж. Але якщо це важливо, я слухаю.
— Чому ти дозволив прибульцеві розвиватися всередині Кейна?
Еш насупився.
— Гадаю, ти не зрозумів мене. Ніхто нікому не «дозволяв» розвиватися всередині у когось. Так вийшло.
— Маячня.
Еш сухо відповів без жодних емоцій:
— Це навряд чи можна назвати розумною оцінкою подій.
— Ти знаєш, про що я. «Матір» моніторила його тіло, а ти моніторив «Матір». Це було правильно, оскільки ти маєш найкращу кваліфікацію для цього. Ти повинен був розуміти, що відбувається.
— Ти ж теж бачив чорну пляму на екрані, як і я.
— Ти гадаєш, я повірю в те, що автолікар недостатньо потужний, аби впоратися із цим?
— Справа не в потужності, а в довжині хвилі. Прибулець створював фон для хвиль, які використовують сканери автолікаря. Ми вже обговорили, що могло статися і чому.
— Припустімо, я повірив, що прибулець зміг створити захисне поле, яке завадило роботі сканерів… Хоча це не так… «Матір» повинна була знайти інші ознаки того, що відбувається. Кейн перед смертю скаржився на сильний голод. У кают-компанії всі це чудово бачили. Хіба причина його чудового апетиту не є очевидною?
— Невже?
— Новий прибулець усередині Кейна поглинав запаси білків, жирів та інших поживних речовин у його тілі. Він же не виріс, лише перетравлюючи повітря.
— Згоден. Це й так очевидно.
— Такий обмін речовин повинен був викликати появу відповідних показників на здавачах автолікаря, починаючи від банальної втрати ваги і закінчуючи іншими показниками.
— Щодо можливої втрати ваги: ці показники не могли з’явитися, — спокійно відповів Еш. — Вагу Кейна було компенсовано вагою прибульця. Сканер автолікаря міг зафіксувати її як вагу Кейна. Які це «інші показники» ти маєш на увазі?
Даллас намагався приховати хвилювання, але марно.
— Не знаю. Нічого певного сказати не можу. Я простий пілот. Медичний аналіз — це не моя парафія.
— Зате моя, — багатозначно сказав Еш.
— Але я не повний ідіот, — відрізав Даллас. — Можливо, я не знаю, що це означає, але я не сліпий. Я бачу, що відбувається.
Еш склав руки, рвучко піднявся від панелі управління і витріщився на капітана.
— Що саме ти маєш на увазі?
Даллас подався уперед.
— Ти хотів, щоб прибулець залишився живий. Цього було цілком достатньо, щоб убити Кейна. Гадаю, в тебе на це були причини. Я мало тебе знаю, Еше, але поки що ти нічого не робив безпричинно. Думаю, що й зараз є якась.
— Ти звинувачуєш мене в тому, що я маю причину втілити якусь імовірно божевільну ідею. Назви хоч одну.
— Ми обоє працюємо на Компанію.
Даллас вирішив змінити тактику. Оскільки звинувачення не спрацювало, він вирішив зіграти на чуйності Еша. Даллас усвідомив, що повівся як параноїк і намагався спихнути проблему на того, хто зможе її вирішити. Наприклад, на Еша, а не на її винуватця прибульця.
Еш був дивним, але все ж не схожим на вбивцю.
— Я просто хочу знати правду, — благально промовив Даллас.
Еш випростав руки і на мить поглянув на панель управління перед тим, як відповісти.
— Не знаю, про що ти в біса говориш. І мені байдуже на будь-які брудні натяки. Прибулець — це небезпечна форма життя. Звісно, вона мене багато в чому захопила як дослідника, я це не заперечую. З наукової точки зору вона зачаровує. Але після усього, що вона накоїла, я хочу, щоб вона померла, і не менше за тебе.
— Ти впевнений?
— Так, — у його голосі звучала огида. — Якби на тебе стільки усього не навалилося, ти б теж був упевнений і не висував би таких звинувачень. Забудьмо цей інцидент. Принаймні я вже забув.
— Добре, — Даллас різко розвернувся, вийшов крізь відчинені двері й пішов коридором до капітанського відділення. Еш довго проводжав його поглядом, думаючи про своє, а потім повернувся до приладів. Вони були більш терплячими, і їх було простіше зрозуміти.
«Дуже важка робота, — подумав Даллас. — Напевно, Еш був правий, коли сказав, що на капітана забагато чого навалилося. Він дійсно переживав за інших, окрім того, вирішував проблему із прибульцем. Як довго я буду нести цей моральний тягар? Як довго? Я ж просто пілот. А Кейн був би кращим капітаном; він набагато легше справлявся з такими проблемами, особливо не переймаючись ними. Але зараз він не може допомогти нам».
Даллас натиснув на кнопку коридорного телефона внутрішнього зв’язку. Паркер одразу відповів:
— Інженерний відсік.
— Це Даллас. Як у вас справи?
Паркер уникливо відповів:
— Скоро все буде.
— Чорт забирай, не придурюйся! Конкретніше!
— Заспокойся, Далласе. Сер, ми працюємо рекордними темпами. Лише Бретт міг так швидко виготовити сітки. Зараз ми майструємо електрошокери з довгими руків’ями. Ви хочете загнати ту тварюку в кут і атакувати простою металевою трубою? Чи куди краще вдарити її струмом у декілька сотень вольт?
— Вибачте, — щиро перепросив Даллас. — Старайтеся.
— Ми стараємося для нас усіх. Кінець зв’язку, — Паркер вимкнув телефон.
«Цей виклик був зовсім необов’язковим. Тепер незручно перед ними», — сердито подумав він. Якщо він сам не може тримати себе в руках, то як можна цього вимагати від інших?
Даллас уже не хотів із кимось бачитись після такої неприємної й безрезультатної суперечки з Ешем. Йому слід було вирішити, чи він не помилявся щодо наукового співробітника, а якщо помилявся, то це означає, що він заплішений дурень. Він без причини підозрював Еша під впливом емоцій. Якщо ж той бреше, то робить це бездоганно. Даллас ще не зустрічав людини, яка так контролює свої емоції.
На «Ностромо» було одне місце, де Даллас міг недовго побути один і в безпеці, практично як у лоні сурогатної матері. Він пішов до коридору поверху «B», вже дещо звільнившись від важких думок. Натомість він вдивлявся в темні кути, щоб вчасно помітити найменший підступний рух. Але нічого не було.
Нарешті Даллас дійшов до місця, де корпус злегка виступав. Там був невеличкий люк. Капітан натиснув на кнопку поряд і дочекався, доки відкриється внутрішній шлюз
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужий», після закриття браузера.