Читати книгу - "Фундація та Імперія"

Якщо вже на те пішло, мій балакучий та простацький патріоте, втілення примітивних чеснот, які ваші власні зв’язки з демократами?

Еблінг Міс знизав плечима.

– Ви казна-що говорите, отямтеся! А як бути з відступом та втратою половини Сивенни? Це теж демократи?

– Ні, не демократи, – загонисто посміхнувся коротун. – Ми відступаємо, як Фундація відступала завжди, чекаючи, доки перебіг історії сприятиме нам. І я вже зараз бачу результат. Це так зване демократичне підпілля вже видало маніфести, обіцяючи уряду вірність та підтримку. Це може бути маневр, прикриття для більшої зради, але я добре цим скористався з пропагандистською метою. Це матиме хороший ефект, хоч хай там як намагатимуться викрутитися ці зрадники. І це навіть краще за…

– Краще за що, Індбуре?

– Поміркуйте самі. Два дні тому так звана Асоціація незалежних торгівців оголосила війну Мулові, і флот Фундації в одну мить збільшився на тисячу кораблів. Розумієте, цей Мул перейшов межу. Він виявив, що ми розділені та сваримося між собою, і під тиском його наступу ми об’єдналися і зміцніли. Він мусить програти. Це неминуче – як завжди.

Міс все ще випромінював скепсис.

– Тоді скажіть мені, що Селдон передбачив навіть випадкове виникнення мутанта.

– Мутанта! Ні ви, ні я не можемо сказати, чи є він людиною, бо все, що ми маємо – це марення бунтівника-капітана, якихось молодих чужоземців та божевільного фокусника й блазня. Ви забуваєте про найбільш переконливий доказ – ваш власний.

– Мій? – Міс на якусь мить оторопів.

– Ваш власний, – глузував над ним мер. – За дев’ять тижнів відкривається Часове Сховище. Що це значить? Воно відкривається через кризу. Якщо цей наступ Мула – не криза, тоді на якій підставі відкривається Сховище? Скажіть мені, жирне чудовисько.

Психолог знизав плечима:

– Ваша правда, якщо це зробить вас щасливим. Зробіть мені послугу. Про всяк випадок… Лише про всяк випадок, якщо старий Селдон буде виголошувати свою промову і вона буде абсолютно неприйнятною, дозвольте мені бути присутнім на Великому Відкритті.

– Добре. А тепер забирайтеся звідси, і щоб я вас ці дев’ять тижнів не бачив.

– Залюбки, висохле ти страховисько, – пробурмотів Міс, виходячи з кімнати.

18. Загибель Фундації

Враження від Часового Сховища неможливо було визначити з першого погляду. Його не можна було назвати занедбаним, бо сховище було добре освітлене і кондиційоване, з кольоровими схемами на стінах і рядами зручних нерухомих крісел, очевидно, призначених для вічного використання. Воно не виглядало стародавнім, оскільки три століття, що минули, не залишили жодного помітного сліду. Тут явно ніхто не намагався створити атмосферу побожної поваги, бо саме приміщення виглядало простим, невибагливим і, по суті, навіть вбогим.

Та якщо не зважати на всі негативні моменти, дещо все ж таки привертало увагу – і це дещо було порожньою скляною кабіною, що займала половину кімнати. Чотири рази за ці три століття тут з’являлося живе зображення самого Селдона, який сидів і говорив. Двічі він виступав перед порожньою залою. Минуло три століття і дев’ять поколінь, відколи почало з’являтися зображення старого, який бачив останні дні всесвітньої імперії – і він все одно краще розумів Галактику, в якій жили його правнуки, ніж вони самі.

Скляна кабіна шанобливо чекала.

Першим завітав мер Індбур ІІІ, який приїхав на своєму церемоніальному автомобілі стривоженими та зачаєними вулицями. Разом із ним привезли його крісло, що було вищим та ширшим за решту. Його поставили попереду, і Індбур вивищувався над усіма, крім скляної кабіни.

Поважний урядовець, що стояв зліва від нього, поштиво схилив голову.

– Ваша величносте, всі заходи вже завершили для того, щоб якомога швидше поширити в субефірі ваше офіційне оголошення сьогодні ввечері.

– Добре. Що стосується спеціальних міжпланетних передач про Часове Сховище, то вони нехай тривають. Звичайно, жодних прогнозів або припущень у них не виголошуватимуть. Суспільні настрої досі задовільні?

– Напрочуд задовільні, ваша величносте. Підступні чутки, що останнім часом переважали, поширюються дедалі менше. Довіра до вас значно зростає.

– Добре! – Він жестом наказав підлеглому йти і поправив свою витончено зроблену горжетку.

Була вже за двадцять хвилин дванадцята!

Обрана група поважних достойників мерії – лідерів великих торгових організацій – почали з’являтися по одному або по двоє, з пишнотою, що відповідала їхньому фінансовому статусу та прихильності мера до них. Кожен представився мерові, вислухав кілька ласкавих слів і зайняв відведене місце.

І тут зовсім недоречно посеред усієї цієї пихатої церемонії з’явився Ранду з Притулку і без церемоній проштовхався до крісла мера.

– Ваша величносте! – пробурмотів він і вклонився.

Індбур насупився.

– Вам не давали дозволу на аудієнцію.

– Ваша величносте, я прошу дозволу вже тиждень.

– Мені шкода, але державні справи, до яких належить також поява Селдона…

– Мені теж дуже шкода, ваша величносте, але я змушений просити вас скасувати ваш наказ про розподіл кораблів незалежних торгівців між флотами Фундації.

Індбур почервонів від того, що його урвали на півслові.

– Зараз не час для дискусій.

– Ваша величносте, іншого часу не буде, – швидко прошепотів Ранду. – Як представник незалежних торгових світів я запевняю вас, що такий наказ не виконуватиметься. Його потрібно скасувати ще до того, як Селдон вирішить нашу проблему. Щойно критичне становище мине, миритися буде занадто пізно і наш альянс почне танути.

Індбур втупився у Ранду холодним поглядом.

– Ви розумієте, що я головнокомандувач збройних сил Фундації? Маю я право визначати військову політику чи ні?

– Маєте, ваша величносте, але деякі кроки є недоцільними.

– Не бачу жодної недоцільності. У цій критичній ситуації діяти окремими флотами небезпечно. Роз’єднані дії грають на руку ворогові. Пане посол, ми маємо об’єднатися у військовому і політичному відношенні.

Ранду відчув, як у нього стиснулося горло. Він облишив люб’язності і титули мера:

– Ви зараз почуваєтеся в безпеці, бо зараз заговорить Селдон, от і дієте проти нас. А місяць тому ви були м’яким і поступливим, коли наші кораблі розгромили Мула на Терелі. Я міг би нагадати вам, сер, що це флот Фундації п’ять разів зазнав поразки у відкритому бою, а кораблі незалежних торгових світів здобували для вас перемогу.

Індбур загрозливо насупився.

– Ваша присутність на Термінусі, пане посол, більше не бажана. Цього вечора вам буде запропоновано повернутися назад. Крім того, ваші зв’язки зі згубними демократичними силами будуть вивчатися – вже вивчаються.

Ранду відповів:

– Коли я полечу, мої кораблі полетять зі мною. Я нічого не знаю про жодних демократів. Я знаю тільки, що кораблі Фундації здалися Мулу через зраду ваших вищих офіцерів – байдуже, демократи вони чи ні. Я скажу вам, що двадцять кораблів на