Читати книгу - "Попіл і Світло, Кіра Найт"

— Ти в нормі? – стурбовано запитав хлопець. - Ходімо!

Взявши мене за руку, він швидко вивів мене на вулицю. Діставши з припаркованої поруч машини плед, він посадив мене на лавочку.

— Навіщо плед? - здивовано запитала я. - Мені не холодно!

— У тебе шок. – серйозно сказав чоловік. – На тебе напали.

— Неправда! - обурилася я, але плед в мене так і не забрали.
За пару хвилин до мене підійшов Пауло, старший брат Ела.
— Як ти? - одразу звернувся він до мене, кивком відпустивши іншого хлопця.
Схоже він тут головний.. Я задумалась над ситуацією, але Пауло вивів мене з роздумів, присівши поруч і уважно зазирнувши мені в очі. 

— Кіро, ти знаєш хто на тебе напав? 

— Ммм? - я підняла на нього погляд. Гострі, серйозні очі уважно дивились на мене. - Я.. я не знаю.. 

— Ти впевнена? - він примружився, очевидно ні на секунду мені не повіривши. 

— Чого ти до мене причепився?! На мене напали! В мене, взагалі то, шок! Ось, навіть плед є! - я тицьнула пальцем на ковдру на своїх плечах.

Пауло тільки здійняв брови, але тут його покликав Ел.

— Чекай тут, я скоро прийду. - сказав він мені і повернувся в провулок.

Чорт, не так я планувала провести сьогоднішній вечір. Знявши з себе плед, я віддала ментальний наказ найманцям перестати дихати, після чого швидко дійшла до своєї машини і поїхала у бік свого готелю.

Азраель

Дівчинка виглядала абсолютно звичайною, окрім її краси. Але залишалося загадкою, навіщо її шукали бандити. Помітивши її погляд і настрій, що різко перемінився, я зрозумів, що допомога їй не завадить, але такого точно не очікував.

— Що таке? — спитав Пауло.

— Їх ватажок досі при тямі. - відповів я і провів брата до бандита.

Підійшовши, ми побачили, що бандит марно хапає ротом повітря. Метнувшись до нього я перевірив на поранення, але чоловік уже помер.

— Якого біса .. - я відійшов від бандита на пару кроків.

— Таке з усіма! - сказала Марі, підбігши. - Вони просто.. ніби задихнулися.

— Перевірте дротики з транквілізаторами. І викличте прибиральників. - пробурчав Пауло. - Не подобається мені це. - сказав він мені.

— Тепер ти розумієш, чому я повинен був її захистити? - загарчав я на брата.

— Це ще не точно, ти не знаєш. — голосно загарчав на мене Пауло з очима, що загорілись червоним вогнем. - Ходімо, поговоримо з Кірою.

Вийшовши з провулка, я озирнувся на всі боки. На лавці лежав плед, але Кіри ніде не було, як і її машини. Чорт забирай!