Читати книгу - "Рукопис Оману: Меч Всесвіту , LikoDan "

Після того, як Лін Сяо пожертвувала собою заради спасіння світу, Юй повернулася до світу богів зі спустошеним серцем. Темрява, яка колись огортала її душу, зникла, але залишила по собі глибокий слід болю і провини. Вона знала, що завдячує своїм порятунком Лін Сяо, і цей борг, який неможливо було повернути, залишився з нею назавжди.

Юй вирішила залишити службу в охороні небесного палацу і вирушила у віддалені гори, де, як вона знала, жили старі відлюдники, боги, які зберігали мудрість і силу. Вона жадала очистити свою душу від тягаря і здобути справжній спокій, а не лише тишу, яку принесла їй жертва Лін Сяо.

Довгий час вона медитувала, тренувалася і відточувала свій розум, намагаючись знайти відповіді на питання, які мучили її. Та навіть у глибині гір вона не могла забути того, що сталося.

Одного вечора, коли сонце ховалося за вершинами гір, Юй сиділа біля священного джерела і дивилася на своє відображення. Вода була спокійною, як дзеркало, і Юй бачила в ньому своє обличчя — тихе, зосереджене, але очі залишалися сумними.

Її роздуми перервав шурхіт кроків. Вона не озиралася, але знала, хто стоїть позаду неї. Це був один із мудреців, відлюдник Лін Шу, який жив у горах і часто давав поради тим, хто шукав просвітлення.

— "Ти знову тут, Юй," — промовив він спокійним, але проникливим голосом. — "Ти шукаєш спокою в глибині цього джерела, але чи знайдеш його?"

Юй не відводила погляду від води.

— "Вода чиста," — сказала вона тихо. — "Але вона не змиває те, що залишилося в моєму серці."

— "І що ж це?" — запитав Лін Шу, підходячи ближче і сідаючи поруч із нею. — "Чи це спогади, чи, можливо, страх?"

Юй зітхнула, не відриваючи погляду від свого відображення.

— "Це провина," — нарешті зізналася вона. — "Я не змогла врятувати Лін Сяо. Вона пожертвувала собою, щоб урятувати мене і весь світ. Я повинна була зупинити демоничну силу всередині себе, але не змогла. І тепер, кожного разу, коли я згадую її, я бачу її обличчя перед своєю смертю. Я відчуваю, що її дух чекає на щось від мене."

Лін Шу кивнув, слухаючи її слова.

— "Ти думаєш, що Лін Сяо чекає від тебе відплати чи відновлення рівноваги? Юй, твоя провина живе тільки в тобі, а не в її пам’яті. Лін Сяо пожертвувала собою не для того, щоб ти жила в провині, а для того, щоб ти змогла йти далі."

Юй задумалася над словами старого мудреця. Вона знала, що він правий, але її душа не могла знайти спокою.

— "Але як я можу йти далі?" — запитала вона, її голос тремтів. — "Я більше не знаю, хто я. Я загубила свою віру у власну силу."

Лін Шу поклав руку їй на плече, його очі світилися теплом і мудрістю.

— "Сила не завжди в тому, щоб перемагати ворогів, Юй. Іноді вона в тому, щоб перемагати себе. Ти була наділена великою силою, і тепер ця сила чекає, щоб ти скерувала її до світла, а не до темряви. Лін Сяо віддала життя, щоб повернути тебе. І ти можеш вшанувати її, змінивши свій шлях."

Юй тихо сиділа, вдивляючись у воду, де її обличчя відображалося поруч із обличчям Лін Шу. Вона зрозуміла, що навіть якщо минуле не змінити, її шлях може стати іншим. У її серці прокидалася нова рішучість, яка досі була прихована під шарами болю і провини.

— "Що я повинна зробити?" — запитала вона, відчуваючи, що знайшла силу вимовити це питання.

— "Ти повинна стати захисником рівноваги," — відповів Лін Шу, його погляд був м’яким і глибоким. — "Ти можеш зробити цей світ таким, яким би його хотіла бачити Лін Сяо. Якщо темрява прийде знову, ти станеш її щитом. Це буде твоя шана і її пам’яті, і твій новий шлях."

Юй підвелася, її серце билося сильніше. Вона відчула, як глибокий спокій огортає її. Це був не той спокій, що стирав біль, а спокій, який надавав їй сили жити далі. Вона зрозуміла, що її завдання тепер — не воювати, а охороняти. Бути не інструментом помсти, а захисником рівноваги, якого потребував цей світ.

— "Дякую, Лін Шу," — сказала вона з вдячністю, і її голос був спокійним, як вода в джерелі. — "Я приймаю цей шлях."

Старий мудрець кивнув, а його обличчя розтягнулася в теплої усмішці.

— "Це вибір, який ти повинна була зробити. І пам'ятай, ти ніколи не будеш одна."

Після цього рішення Юй повернулася в світ богів, де почала новий шлях — шлях захисника рівноваги. Вона навчала молодих богів, ділилася своєю мудрістю і спокоєм, але головне — слідкувала за тим, щоб темрява не проривалася в світ смертних. Її завданням стало оберігати те, за що Лін Сяо віддала своє життя.