Читати книгу - "Віра у бога, Vasyl Shyrman"

“А віра є, здійснення очікуваного і впевненість у невидимому. Ці слова апостола Павла слід розуміти в контексті послання до євреїв, де він у 13-му розділі наводить приклади зі Старого Заповіту, що розкривають суть віри. Проте спробуймо розглянути інший аспект віри — знання.

Віра, по суті, є елементом або навіть результатом знання. Коли ми набуваємо пізнання, віра стає природним "бонусом". Як підкреслює апостол Яків, віра без діл мертва, а отже, потребує підтвердження у вигляді конкретних вчинків. Проте варто зауважити, що справа не тільки в тому, у що або в кого ми віримо, а в самій структурі віри як явища.

Згадаймо зустріч Ісуса з апостолами після його воскресіння. Фома, що сумнівався, отримує можливість вкласти пальці в рани Спасителя, щоб пересвідчитись у його істинності. Ісус тоді сказав: "Блаженний той, хто не бачив, але увірував". Це є прикладом віри, яка існує поза видимими доказами, але навіть Фома, як і решта апостолів, уже був свідком численних чудес, які ставали основою для їхньої віри. І їхня віра мала підстави — конкретні “справи”, що їх підтримували.

Таким чином, віра передує знанню і водночас може бути його наслідком. Джерело знань має бути достовірним, щоб породжувати віру як акт довіри. Коли ми накопичуємо інформацію, спираючись на різні джерела, то поступово формуємо внутрішню впевненість, яка перетворює уривчасті знання на глибинне переконання. Ця довіра у свої сили й у здатність до пізнання, врешті, стає основою віри в себе.

Формування знань і віри базується на досвіді, який ми здобуваємо протягом життя, виробляючи переконання, що стають "фортецею" нашої свідомості. Якщо ж віра ґрунтується лише на чужих знаннях, позбавлених особистого досвіду, вона стає хиткою. Рано чи пізно така віра зазнає краху, варто лише похитнутись її основам. Саме наш власний досвід є найбільш надійною опорою для віри.

Зрештою, в що ми віримо, є менш важливим, ніж сила і стійкість нашої особистої віри. Коли віра заснована на досвіді, ми можемо сказати, що перейшли від віри до твердого знання, хоча деякі продовжують називати це вірою…”