Читати книгу - "Скорочено Я (Романтика)"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Як зрізаний колос, похилилась вона на мене.
Я положив її на землю й дико озирнувся. Навкруги було порожньо. Тільки збоку темніли теплі трупи черниць".
Я поспішив до свого батальйону. Але раптом зупинився, повернувся й підбіг до трупа матері. Впав на коліна й припав устами до лоба. По щоці, пам'ятаю, текла темним струменем кров.
Та раптом — дегенерат: "Ну, комунаре, підводься! Порадо батальйону!"
В степу, як дальні богатирі, стояли кінні інсургенти. Я кинувся туди, здавивши голову.
...Ішла гроза. Тихо вмирав місяць у пронизаному зеніті. Йшла чітка, рясна перестрілка.
...Я зупинився серед мертвого степу:
— там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни".
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скорочено Я (Романтика)», після закриття браузера.
