read-books.club » Фентезі » Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі 📚 - Українською

Читати книгу - "Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі"

125
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ігри Патріотів" автора Редгрейн Лебовскі. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 3 4 5 ... 57
Перейти на сторінку:
барною стійкою показував всього сьому ранку. Люди почнуть сходитись сюди не раніше аніж через годину, а поки можна насолоджуватися тишею. Кук сидів навпроти, і з похмурим виглядом вже тривалий час крутив у руках ламінований аркуш меню, не роблячи замовлення, що зовсім не подобалося огрядній офіціантці, яка раз за разом пропливала повз їхній столик.

В повітрі витав запах свіжоспеченої здоби. У інший день, це обов’язково б розбурхало апетит юного організму, але не сьогодні. Патрік гидливо зморщив ніс, і знесилено опустив важку голову на прохолодний стіл.

– Заради усього святого, навіщо ти мене притягнув сюди?

– Подумав, ти захочеш підкріпитися перед важким днем. Сьогодні ж важкий день, чи не так? – запитав Кук, жестом підкликавши невдоволену офіціантку, і замовивши по чашці кави з чорничними тістечками.

– У мене кожен день, як фестиваль у Ріо-де-Жанейро. Не тягни кота за хвіст і переходь до суті справи.

Кук з полегшенням зітхнув, відкинувшись на спинку крісла. Що йому завжди подобалося у цьому хлопцеві, то це його вміння дивитися в корінь проблеми.

– Гаразд, – погодився він. – Слухай, я хочу потрапити у вашу команду.

– А я хочу золотий велосипед, фломастери і півкоролівства в придачу, – відповів Патрік, не піднімаючи голови. Він чекав нотацій за те, що потягнув Кука в клуб, за свою легковажну і безвідповідальну поведінку, чи хоча б заслужений запотиличник за Дороті Фінч, але тільки не повернення до цієї теми. – Ти ж знаєш, що я нічим не можу допомогти. Для директорів рейтинг говорить сам за себе. В Беті ти – останній в списку, Іва – друга, а якщо когось із вас і вирішать перевести в Альфу, то Орфея.

– Безглуздя! У вас порожнє місце! В Кодексі сказано, що у складі Альфи вас повинно бути троє… І цим третім повинен стати я! – Кук похапцем замовк, розуміючи, що сказав зайвого.

Запала пауза. Патрік повільно підняв голову і завмер, дивлячись на Кука. На його кам’яному обличчі не здригнувся жоден м’яз, лише карі очі, здавалося, ще більше потемнішали. Відсьорбнувши щойно принесеної кави, він заговорив зловіще спокійно:

– Ще раз назвеш смерть Гаррі «порожнім місцем», і я за себе не відповідаю.

Кук злегка кивнув, винувато потупивши погляд.

На щастя, Патрік був не з тих, хто вмів довго злитися, а особливо з похмілля. Бажаючи якнайшвидше відігратись, він глузливо запитав:

– Як пройшов твій романтичний вечір?

– Та пішов ти! – огризнувся Кук, прийнявшись за тістечка.

Така відповідь цілком задовольнила Патріка.

Про нездорову одержимість Дороті Фінч бідолашним Куком ходили легенди. Все почалося в день, коли йому виповнилося вісім. Саме тоді, в сусідній будинок оселилась сім’я із рудоволосим дівчиськом. І це, на перший погляд миле чудовисько, незабаром перетворило його тихе життя у справжнісіньке страхіття. Задуваючи свічки на святковому торті, Кук загадував, щоб йому подарували цуценя, а замість кумедної тваринки отримав привіт із Пекла і маленького Цербера у подобі Дороті.

З роками її каверзи ставали все грубішими. До переслідування додались знищений будинок на дереві, вибитий молочний зуб, десятки жувальних гумок у волоссі і повний крах усіх шансів на те, що Ліна Еванс, його таємна дитяча любов, дізнається про Кукове існування раніше, аніж побачить його голий зад крізь пропалені штани. Тому Патрік чудово знав: хочеш вколоти – спитай про Дороті.

Брязкіт дзвіночка над вхідними дверима і знайомі голоси повернувши до реальності, відігнавши надокучливі думки. Софі важко опустилась поряд з Патріком на м’яке крісло, безцеремонно вихопивши чашку у нього з рук.

– Господи, з якої канави ти вилізла? – Кук прискіпливо зміряв її поглядом. Удостоївшись у відповідь лише непристойного жесту, він тихо хмикнув, взявшись за наступне тістечко.

– Ми шукали тебе вранці. Куди ти поділась? – Патрік провів долонею по голові подруги, пригладжуючи волосся.

– Нікуди, – пробурмотіла Софі, – просто ви бездарні шукачі.

– Софі, ти наче ніндзя. От ти стоїш тут, а варто мені відвернутися, як ти зникаєш.

– Вона не ніндзя. Щоб сховатися, їй достатньо просто стати в профіль. Погодуй її, і нікуди вона не дінеться, – посміхнувся Кук. – Послухай, Софі, я досі не можу зрозуміти, звідки у тебе стільки сил? На тренуванні в парі з тобою проходить менше хвилини, як я лежу носом до підлоги з заламаними руками! А я вдвічі більший за тебе! – додав він, з легкою досадою в голосі.

Патрік солодко потягнувся.

– Не слухай цього ідіота, він просто заздрить.

– Так, що у нас на порядку денному? – Орфей повернувся з підносом, повним їжі.

Софі поспіхом затулила ніс рукою – різкі запахи все ще викликали у неї приступи нудоти. Орфей ж, без зволікань, взявся наминати все підряд.

Ніхто не поспішав із відповіддю. Софі перевела погляд на велике вікно зліва від неї. Вниз по вулиці можна було розгледіти будівлю тренувального центру. Величезний ідеальний куб височів над тутешніми спорудами, привертаючи увагу своєю незвичайною архітектурою, різко виділяючись на тлі кольорових будиночків у старовинному стилі.

Гладкі стіни з чорного мармуру виблискували під прохолодним ранковим промінням, а над великими вхідними дверима з дзеркального скла сяяв триметровий знак Ліги Мисливців. Мисливців за головами. Переплетення м'яких ліній, що нагадували стилізоване полум'я, немов витікали з поєднаних кіл, схожих на мішень. Таким знаком таврували кожного адепта, позначаючи його приналежність до Ліги на все життя. В народі його називали Чорної Міткою, а їх самих – головорізами. Їх боялися і вважали жорстокими найманцями, готовими виконати найбруднішу роботу за відповідну платню. Впізнаючи мисливців на вулиці, люди намагалися якомога швидше звернути з шляху, не потрапляючи їм на очі.

Софі здригнулася, відчуваючи, як між лопатками почало пекти від самих лише спогадів, і знову спрямувала погляд у вікно. Навпроти якраз зупинилась пара Ловців, гаряче про щось сперечаючись. Специфічна уніформа і військова виправка відразу виділяли їх серед натовпу. Вони були повсюди, патрулюючи місто двадцять чотири години на добу, без вихідних та перерви на обід. "Права рука Порядку в особі самого міністра" – саме так їх величали місцеві газети.

– Ти був сьогодні у Естель? – питання Патріка адресувалось Куку, і вочевидь застало його зненацька. Відсунувши порожні чашки і тарілку, він опустив очі, взявшись розсіяно розглядати свої черевики.

– Звісно, був, – фиркнув Орфей. – Побачивши мигаючий компас, він першим побіг лизати їй зад, щоб отримати завдання. І здається мені, вона знову цього не оцінила. Тож, зрозумівши, що йому нічого не світить,

1 ... 3 4 5 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі"