Читати книгу - "Поеми - т. 5, Франко І. Я."

Волі зверхників-богів».

І до Намтара сказала:

«Намтаре, слуго мій вірний,

Ну ж, іди зруйнуй палату

Правосуддя!

Розвали стовпи бронзові,

Де написані закони

Віковічні!

Опрокинь престол судейський,

Бо зступила з нього Правда

У безодню.

А тоді з країни пітьми

Виведи ту тінь марную,

Того генія земного,

Еабані!

Проведи його за брами,

Проведи його за воду,

Посади там на престолі

Золотому.

А тоді зійди ти ще раз

У безодню найтемнішу,

У країну мук жорстоких,

І зцілющою водою

Покропи богиню Істар

І віддай їй давній вигляд,

Виведи її відсіля

Геть на світ!»

Все, що мовила богиня,

Все зробив послушний Намтар.

Зруйнував палату суду,

Розвалив стовпи законів,

Опрокинув Правди трон.

І з країни пітьми вивів

Того генія земного,

І провів його за брами,

І провів його за воду,

Посадив там на престолі,

Де сидів він за життя.

Потім Істар у стражданнях

Він цілющою водою

Покропив, і знов вернула

Давня їй краса й подоба.

Відчинив їй першу браму

І віддав їй ту ослону,

Що її вкривала тіло.

Відчинив їй другу браму

І віддав їй ті перстені,

Що вкрашали руки й ноги.

Відчинив їй третю браму

І віддав коштовний пояс,

Що обхоплював їй стан.

Відчинив четверту браму

І віддав їй плащ барвистий,

Що вкривав її усю.

Відчинив їй п’яту браму

І віддав цінне намисто,

Що їй висіло на шиї.

Відчинив їй шосту браму

І віддав ковтки блискучі,

Що в ухах її ясніли,

Відчинив їй сьому браму

І віддав ясну корону,

Що чоло її вкрашала.

Оповідання про Сатні-Хамоїса, котрого частину подаю отсе в віршованім перекладі, дійшло до нас у однім неповнім рукописі, зладженім за часів Птолемея Філадельфа (284-246 перед Христом). Чи було воно тоді ж і скомпоноване, чи, може, належить до давнішого часу, годі знати. В усякім разі автор кладе подію, описану в повісті, в дуже давні часи, коли ще єгипетські царі жили в Мемфісі. Для свого перекладу я користувався перекладом проф. Масперо (Р. Мaspero, Les contes populaires de l’Egypte ancienne, traduits et commentés, Paris, 1889). Епізод про Табубу був зрештою кілька разів друкований окремо по-французьки в перекладі Росні (Les textes originaux, ст. 223-224), котрим потроху користувався й я.

Одного дня царевич Сатні,

Проходячи по площі Пта,

Побачив молоду дівчину

Такої неописаної вроди,

Що не було ніде їй пари.

Блискуче, дороге каміння

Вкривало скрізь її;

За нею йшли дівчата і раби

Числом аж п’ятдесят і двоє.

Зачудувався, задививсь царевич,

Забув весь світ, на неї дивлячись,

Вкінці слугу покликав молодого,

Що йшов за ним, і так сказав йому:

«Іди за сею панною як стій

Аж до її домівки:

Розвідай, як вона зоветься!»

Сквапливо молодий слуга

Побіг сповнить його приказ.

Він зупинив одну слугу панянки

І запитав її ось так:

«Хто є ся пані?»

А слуга сказала:

«Се Табубу, дочка пророка з Бастіт,

Володарка палати в Онктуї. 3

Вона спішить у храм

Молиться богові святому Пта».

З тим парубок вернув до Сатні

І передав йому невольниці слова.

І мовив Сатні:

«Вертай, перекажи тій панні ось що:

Мене послав тут Сатні-Хамоїс,

Син самодержця Усірмарі,

І сі слова велів подать тобі:

«Я дам тобі три фунти злота,

Щоб провести з тобою

Одну годину.

Коли ж противна будеш,

Я силою доб’юся свого.

Велю спровадити тебе

В таке таємне місце,

Де не знайде тебе ніхто довіку».

Вернув слуга до панни Табубу

І знов заговорив до молодої

Невольниці і все їй передав.

Аж скрикнула вона від тих речей,

Немов від лютої зневаги.

Та Табубу сама до молодого

Післанця мовила ось так:

«Покинь із сею дурою балакать!

Зближись до мене і кажи, що знаєш».

Зблизився молодий післанець

До місця, де стояла Табубу,

І мовив так:

«Я дам тобі три фунти злота,

Щоб Сатні-Хамоїс,

Син самодержця Усірмарі,

Одну годину міг пробуть з тобою.

Коли ж противна будеш,

Він силою доб’ється свого.

Велить спровадити тебе

В таке таємне місце,

Де не знайде тебе ніхто довіку».

І відповіла Табубу:

«Іди скажи царевичеві Сатні:

Я є свята, а не продажна жінка.

Коли бажаєш розкоші зо мною,

Приходь в Бубасті до мойого дому.

Там буде все готово,

Там розкоші зазнаєш ти зо мною,

І не підгляне нас ніхто.

А тут на шляху я не зупинюся,

Як продажні дівки на роздорожжі».

Коли слуга вернув назад до Сатні,

Переказав йому докладно всі слова,

Які вона сказала, ще й додав,

Немов віщуючи лиху годину:

«Нещасний, хто там буде з паном Сатні».

Велів собі приставить човен Сатні,

І сів на нього, й живо через Ніл

Він переплив щасливо до Бубасту.

Поперек міста йшов він все на захід,

Аж поки дім один побачив

Високий, мурами обведений довкола.

Від півночі розкинувсь гарний сад,

А перед брамою було підсіння.

Побачив кілька слуг поблизько Сатні

І запитав у них: «А чий се дім?»

Йому сказали: «Дім сей Табубу».

Пройшовши через браму в мурі, Сатні

Спинився у саду напроти дому.

Гнеть сповістили Табубу, що