Читати книгу - "Чари країни Оз"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— А за що вони вас витурили? — спитав його юнак.
— Та тепер така мода пішла — Королів витурювати. Я був добрим Королем — для себе, звісно, — але оті жахливі люди з Озу не давали мені спокою. Довелося зректись трону.
— А що це означає?
— Це означає, що тебе витурюють. Але поговорімо про щось приємніше. Хто ти і звідки прибув?
— Мене звуть Кікі Ару. Досі я жив на горі Жвак, у країні Оз, але тепер я мандрівець, як і ви.
Король Номів проникливо подивився на нього.
— Я чув, як та пташка сказала, ніби ти перекинувся сорокою, тоді знову людиною. Це правда?
Кікі завагався, але вирішив, що, заперечувати не варто.
Йому здалося, що сказавши правду, він видасться значнішою персоною.
— Ну… правда, — відповів він.
— То ти Чарівник?
— Ні, я вмію тільки перекидатись, — признався він.
— Ну, це дуже добрі чари, — сказав старий Коструббо. — Я сам колись володів такими ж чарами, але мої вороги відняли їх у мене. І куди ти прямуєш тепер?
— Іду до заїзду — по вечерю й на ночівлю, — відповів Кікі.
— А гроші, щоб заплатити за це, ти маєш? — спитав Коструббо.
— Одне золоте кружальце.
— Украдене, до речі. Дуже добре. І радієш, що ти лихий.
Іще краще. Ти мені подобаєшся, юначе, і я піду з тобою до заїзду, якщо ти пообіцяєш мені за вечерею не їсти яєць.
— Ви не любите яєць? — спитав Кікі.
— Я боюсь їх, бо вони небезпечні! — відказав Коструббо, здригнувшись.
— Гаразд, — погодився Кікі. —Я не замовлятиму яєць.
— Тоді ходімо, — сказав Ном.
Коли вони ввійшли до заїзду, господар насуплено глянув на Кікі й мовив:
— Я ж тобі казав, що без грошей їсти не дам.
Кікі показав йому золотого.
— А ви? — спитав господар, повернувшись до Коструббо. — Маєте гроші?
— Я маю щось краще, — відповів старий Ном і, вийнявши з однієї кишені торбинку, висипав з неї на стіл купку блискучих самоцвітів — діамантів, рубінів і смарагдів.
Господар одразу зробився дуже чемний з цими чужинцями. Подав їм чудовий обід, а поки вони їли, молодий Верхотур спитав свого товариша:
— Де це ви взяли так багато самоцвітів?
— Можу сказати, — відповів Ном. — Коли оті нахаби з Озу відняли в мене королівство — тільки тому, що це було моє королівство і я хотів правити ним, як мені подобається, — то сказали, що я можу взяти стільки самоцвітів, скільки зумію винести. А я мав на своєму вбранні багато кишень, то й понасипав їх повні. Самоцвіти дуже добре мати з собою в мандрах, за них можна купити будь-що.
— Вони кращі за золоті кружальця? — спитав Кікі.
— Найменший із цих самоцвітів вартий сотні золотих монет — таких, як ти вкрав у того старого.
— Не говоріть так голосно, — злякано попросив Кікі. —А то ще хтось почує.
Після вечері вони обидва вийшли прогулятись, і колишній Король Номів сказав:
— А ти знаєш Кудлача, Страхопуда, Залізного Дроворуба, Дороті, Озму і все оте кодло з Озу?
— Не знаю, — відповів юнак. — Я весь час жив на горі Жвак, поки не втік учора через Мертву Пустелю в подобі яструба.
— То ти ніколи не бачив Смарагдового міста в країні Оз?
— Ніколи.
— Ну, а я, — сказав Ном, — знав усіх їх, і можеш здогадатися, що я їх не люблю. І під час своїх мандрів я весь час міркував, як помститися. Тепер, зустрівши тебе, я бачу спосіб, як завоювати країну Оз і самому стати там Королем, а це краще, ніж бути Королем Номів.
— А як же ви це зробите? — здивовано спитав Кікі Ару.
— То вже моя справа. Насамперед я хочу домовитися з тобою. Скажи мені таємницю, як перекидатись у що хочеш, і я дам тобі повну кишеню самоцвітів — найбільших і найкращих з усіх, які маю.
— Ні, — відказав Кікі, бо зрозумів, що ділити свою могутність із кимось небезпечно для нього самого.
— Я дам дві кишені самоцвітів, — пообіцяв Ном.
— Ні, — відказав Кікі.
— Я тобі віддам усі самоцвіти, які маю.
— Ні, ні, ні! — вигукнув Кікі, що вже почав боятися.
— Ну, тоді, — сказав Ном, дивлячись на юнака лихим оком, — я скажу господареві заїзду, що ти вкрав золотого, і він віддасть тебе тюремникам.
Кікі на ту погрозу тільки засміявся.
— Поки він це зробить, я перекинусь левом і роздеру його на шматки, або ведмедем — і з’їм його, або мухою — і залечу кудись так, що він мене не знайде.
— Ти справді можеш творити такі дива? — спитав старий Ном, зацікавлено дивлячись на нього.
— Авжеж, — запевнив Кікі. —Я можу обернути вас у паличку, або в калюжу, або в камінь, і покинути тут, при дорозі.
Лихий Ном трохи здригнувся, почувши це, але йому ще дужче закортіло заволодіти великою таємницею. Трохи згодом він почав знову.
— Я тобі скажу, що я зроблю. Якщо ти, відкривши свою таємницю, допоможеш мені завоювати Оз і обернути моїх тамтешніх ворогів у палички або в каменюки, я згоден поставити тебе правителем Озу, а сам стану твоїм першим міністром і дбатиму, щоб твоїх наказів дотримувалися.
— Допомогти допоможу, — відказав Кікі, — але таємниці не відкрию.
Нома ця відмова так розлютила, що він з люті довго підскакував, задихався й бризкав слиною, поки врешті погамував себе. Та юнак нітрохи не злякався. Він тільки сміявся з лихого старого Нома, а той казився ще дужче.
— Облишмо це, — сказав він, коли Коструббо трохи
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чари країни Оз», після закриття браузера.