Читати книгу - "Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі)"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Щоб сусіді вікна би— (ти)
Коли сам живеш в буди— (нку)
Під покрівлею скляно— (ю)
Як розумний пише тво— (ри),-
Все обдумає, обми— (слит'ь),
Щоб ніде з шляху не схи— (бить);
Хто ж папір даремно тра— (тить)'
На розвагу кухова— (ркам),
Пре у книгу пісне й ки— (сле).
АМАДІС ГАЛЬСЬКИЙ ДОН КІХОТОВІ З ЛАМАНЧІ
СОНЕТ
О ти, чиї пригоди невеселі
Нагадують мою біду немало,
Коли ридав з одчаю я бувало,
Страждаючи один на Бідній Скелі;
Ти, що гасив жагу в гіркім джерелі,
Кого розпука слізьми напувала,
Кого земля з землі ж і годувала,
Не з мідної чи срібної тарелі,-
Будь певен в тому, що на віки вічні,
Допоки в небі у красі величній
Погонить коні Феб золотокудрий,
Твій подвиг буде в людях найславніший,
Твій рідний край між інших найсильніший,
А твій творець — над всіх у світі мудрий! [15]
ДОН БЕЛЬЯНІС ГРЕЦЬКИЙ ДОН КІХОТОВІ З ЛАМАНЧІ
СОНЕТ
Я бив, рубав, крушив, віщав і діяв,
І подвиги звершив я незрівнянні;
Відважний і палкий на полі брані,
Сто кривд я відомстив, сто сот розвіяв.
Зажив я слави, про яку я мріяв,
І віддано служив своїй коханій;
Пігмей мені ввижався в великані,
І завжди честь у битвах я леліяв.
Над долею я знав могутні чари,
Хапав за чуба випадки ледачі,
Тьму перешкод зумів, перебороти.
Та хоч піднеслись високо над хмари
Оті мої прославлені удачі,-
Тобі я заздрю, славний Дон Кіхоте! [16]
СЕНЬЙОРА ОРІАНА ДУЛЬСІНЕЇ ТОБОСЬКІЙ
СОНЕТ
Хотіла б я, прекрасна Дульсінеє,
Щоб висився в Тобосі замок мій;
Змінявши Лондон на приют сільський,
Спочила б я і тілом і душею.
Якби могла я мрією твоєю
Доповнити веселку власних мрій
І глянути, як лицар вірний твій
Летить у бій, подібний до Арея!
Якби я цноту вберегти могла
Від Амадіса, як уберегла
Ти від свого гідальга Дон Кіхота!
Всі заздрили б незаздрісній мені,
А я жила б щасливо день при дні,
Не відаючи, що таке гризота. [17]
ГАНДАЛІН, ДЖУРА АМАДІСА ГАЛЬСЬКОГО, САНЧУ ПАНСІ, ДЖУРІ ДОН КІХОТА
СОНЕТ
Чолом тобі, прославлений герою!
З тобою доля повелась ласкаво:
Ти джурою служив і діяв браво,
Не втративши, проте, свого спокою.
Лишивши серп, носив ти пану зброю
І правду мовив щиро, нелукаво;
Урозумлять ти маєш повне право
Шаленців, що змагаються з судьбою.
Хороший, Санчо, твій осел сумирний;
Сакви твої потрібні при обіді,
Усім являють розум твій статечний.
Хвала ж тобі, о зброєносцю вірний!
Недарма, ні, гишпанський наш
Овідій Підніс тобі цибульки, яко ґречний. [18]
ПЛУТЬКО, ВЕСЕЛИЙ ПОЕТ, САНЧУ ПАНСІ Й РОСИНАНТУ
САНЧУ ПАНСІ
Я — пузатий Санчо Па— (нса),
Зброєносець Дон Кіхо— (та);
Щоб пожить собі в охо— (ту),
Я подався в мандри з па— (ном).
Вмію п'ятами кива— (ти)
Від усякої хале— (пи),
Як мовчазний Вільядьє— (го),
Всім відомий з "Селесті— (ни)";
Пречудова тая кни— (га),
Тільки надто вже відве— (рта).
РОСИНАНТУ
Я, що звуся Росина— (нтом),
Правнук вірного Баб'є— (ки),
А що зроду був худе— (нький),
Дон Кіхотові прида— (вся).
Хоч обидва ми коща— (ві),
Я, як треба, бігать мо— (жу),
За вівсом хоч би й гало— (пом).
Я меткий, мов Ласарі— (льйо),
Що вино в сліпого ви— (крав),
Підманивши на соло— (му). [19]
НЕСАМОВИТИЙ РОЛАНД ДОН КІХОТОВІ З ЛАМАНЧІ
СОНЕТ
Великий ти, хоча й не володар,
Із перів пер, вояк над вояками,
Звитяжець, не звитяжений віками,
— Страшний усім могутній твій удар.
Я знавіснів од Анжеліки чар
І у світи подався із нестями;
Блукаючи за дальніми морями,
Приносив жертви славі на олтар.
Тобі не рівен я, безсмертя лавра
Лиш Дон Кіхоту присудили люди,
Хоч ми обидва в шалі запальні.
Мені ж ти рівен, бо і скіфа, й мавра
Зумів скорить, і ми відомі всюди
Коханням нещасливим нарівні. [20]
РИЦАР ФЕБА ДОН КІХОТОВІ З ЛАМАНЧІ
СОНЕТ
Рівнятися мені із вами годі,
Гишпанський Фебе, пане іменитий,
Хоч був мій меч у світі знаменитий,
Блищав колись на заході й на сході.
Не рад я був найвищій нагороді,
Я знехтував корону й самоцвіти,
Лиш Кларідьяні прагнучи служити,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі)», після закриття браузера.