Читати книгу - "Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі)"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У глибокім мовчанню слухав я слів мого приятеля, і так вони мені в тямки далися, що я без жодної супереки визнав їх за слушні і саме з них вирішив укласти отсю передмову — тепер ти сам, ласкавий мій читальнику, можеш судити, який він у мене розумний і як мені пощастило в хвилину скрути на доброго дорадця, що завдяки йому ти маєш тепер собі на втіху правдиву й безокрасну повість про славетного Дон Кіхота з Ламанчі, котрий серед усіх мешканців Монтьєльського повіту тішився славою найцнотливішого закоханця і найзавзятішого рицаря, яких уже віддавна не бачено в тих околицях. Даючи тобі спізнати такого шляхетного й гідного рицаря, не хочу я прибільшувати своїх заслуг, сподіваюсь натомість на твою вдячність за те, що познайомлю тебе з його знакоми-тим зброєносцем Санчом Пансою, бо в ньому, здається мені, я згромадив докупи всі чесноти, що оздоблюють джуру, тоді як у тих пустодзвонних рицарських романах вони трапляються лиш поодинці.
По сій же мові будьмо з Божої ласки здорові. Vale*.
* Прощай, будь здоров (латин.).
НА КНИГУ ПРО ДОН КІХОТА З ЛАМАНЧІ
УРГАНДА БАЛАМУТКА
Якщо ти потрапиш, кни— (го),
До розумного у ру— (ки),
Вже тобі не скаже ду— (рень),
Що говориш ти дурни— (ці).
А якщо тебе на ли— (хо)
Візьме який-небудь йо— (лоп),
То почуєш ти від ньо— (го)
Різні несусвітні ре— (чі),
Хоч йому завжди здає— (ться),
Що у нього теж є ро— (зум).
Як показує нам до— (свід),
Хто під добрим древом ста— (не),
Добра тінь того вкрива— (є);
Ми ж у Бехарі знахо— (дим)
Древо царственого ро— (ду);
Принців родить теє дре— (во),
І процвів між ними ге— (рцог),
Новий Олександр Вели— (кий);
Станьмо в тінь його: сміли— (вим)
Доля, певно, усміхне— (ться).
Ти повідаєш приго— (ди)
Дворянина із Лама— (нчі),
Що, романів начита— (вшись),
Загубив свій добрий ро— (зум).
Дами, рицарі, двобо— (ї)
Полонили його се— (рце);
Закохався він шале— (но),
Мов Роланд Несамови— (тий),
І відважно, мужньо би— (вся)
За прекрасну Дульсіне— (ю).
Ієрогліфів примхли— (вих)
Не друкуй занадто гу— (сто):
Хто кохається в фігу— (pax),
Марно тратить той чорни— (ло).
А як просто річ вести— (меш),
Не візьме ніхто на глу— (зи):
"Бач, знайшовсь Альвар де Лу— (на), [13]
Ганнібал лукавомо— (вний)
Чи Франціск, що у поло— (ні)
Нарікає на форту— (ну)!"
А як небо не суди— (ло)
Щоб була ти хитрому— (дра)
Як Латіно, вчений му— (рин)
Не вдавайся до лати— (ни)
Не наводь цитат анти— (чних)
І не дуже філосо— (фствуй),
Бо побачиш — скривить ро— (та)
Той, хто діло розбира— (є)
І тобі на вухо ска— (же)
"Що ти голову моро— (чиш)?"
Не залазь у душу лю— (дям)
І не дмухай їм у ка— (шу),
Не втручайся в чужі спра— (ви)
Бо цього ніхто не лю— (бить)
Як із інших ти кепку— (єш)
То дістанеш сам по ша— (пці)-
Ні, вже краще добру сла— (Ву)
Просто й чесно зароби— (ти)
Хто ж пускає в друк дурни— (ці)
Той довіку подать пла— (тить)!
Треба бути ідіо— (том),
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі)», після закриття браузера.