Читати книгу - "Беру свої слова назад"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Йшли роки, часи змінювалися. Виникали нові проблеми, нові вимоги. На кожному історичному етапі ті ж події отримували нову оцінку, нове трактування, нове пояснення. І Марія Георгіївна тут же знаходила вирізаний цензурою шматок або безліч шматків. Їх вписували у книжку, одночасно прудкі співавтори вирізали все те, що моменту більше не відповідало, друкували нове видання, книжка знову ставала співзвучною часу. І знову оголошували на весь світ: ось тепер вже нарешті звучить повна правда!
Виявилося, що Георгій Костянтинович Жуков передбачив усі питання, які будуть задавати нащадки через десятиліття після його смерті, і на всі питання дав відповіді.
Найдивовижніше: він дав різні відповіді. Якщо сьогодні суспільство чекає від Жукова одної певної відповіді, то саме її й отримує. А якщо через деякий час офіційний погляд на те ж питання зміниться, то зміниться і жуковська відповідь.
Як тільки потрібно підтвердити нову точку зору, так тут же Марія Георгіївна знаходить вирізаний цензурою фрагмент. А якщо назавтра накажуть точку зору змінити на протилежну, то фрагмент знову йде в розряд неіснуючих.
– 2 -Після смерті Жукова його мемуари пройшли шлях від однотомника до двотомника, далі розтовстіли до тритомника, але потім знову скоротилися до двотомника. Книжка сама собою зіщулилася, з неї випало все зайве, непотрібне, неактуальне.
У 1990 році вийшло десяте видання. Воно було особливим. Виявилося, що все, про що Жуков писав до цього, - повна нісенітниця. І тільки в десятому виданні, через чверть століття після смерті великого стратега, нарешті перед читачем відкрилася та велика правда про війну, яку маршалу не дозволили сказати за життя.
Перші дев'ять видань «Спогадів та роздумів» - це велика правда. Але згадувати цю велику правду більше не рекомендують. Поради виходять від досить авторитетних осіб. Наприклад, від колишнього міністра оборони СРСР, останнього Маршала Радянського Союзу Д.Т. Язова. Дмитро Тимофійович вписав своє ім'я в історію тим, що, уподібнившись Гітлеру, через 50 років після нього кинув танкові армади на захоплення Москви. На цьому, як і Гітлер, Маршал Радянського Союзу Язов зламав шию. Але на відміну від Гітлера цей стратег не застрелився. Хоча й варто було б. Тепер полководець Язов радить молодим бездомним офіцерам заводити домашні бібліотеки і наповнювати їх творами Жукова. Але не всякими. «Я порадив би їм насамперед обзавестися мемуарами цього великого полководця. Причому купувати треба не будь-які видання, що попалися під руку в книжкових магазинах, а саме останні видання "Спогадів та роздумів", починаючи з десятого» («Красная звезда», 2 грудня 2003 р.).
Мільйони книжок перших дев'яти видань «Спогадів та роздумів» - це відходи історичного розвитку. Місце їм - на звалищі історії. Вони гарні були для свого часу. Зараз немає чого їх тримати в домашніх бібліотеках бездомних офіцерів. Зараз інші потреби, зараз потрібна інша велика правда про війну.
Маршал Язов не самотній. Ту ж пісню співає маршал бронетанкових військ О. Лосик. Його похвали починаються з ритуальних запевнень у чесності Жукова. Але ці наполегливі повторення породжують сумніви й підозри. Якщо хтось б'є себе в груди, невпинно заявляючи про кришталеву правдивість, то виникає психологічна реакція протилежного характеру. Подивіться на дрібних шулерів в підворіттях, це їх стиль - на чесність напирати. Та й про яку чесність Жукова може йти мова, якщо він описав безліч операцій і ні разу не згадав про втрати? Автори жуковських мемуарів схожі на організаторів реставрації Кремля і Білого дому. Ремонт завершений. Тільки кошторис нікому показувати не хочеться. Навіщо, мовляв, комусь знати деталі, навіщо турбуватися, навіщо пам'ятати, у що все це обійшлося і куди зайве поділося?
Оголосивши книжку Жукова чесною, маршал бронетанкових військ Лосик тут же уточнює, що жуковська чесність не проста, а з застереженнями. «Це чесна книжка. Правда, в дев'яти виданнях з кон'юнктурних міркувань у книжку не увійшли факти... Готуючи десяте видання, доповнене знайденим до того часу першим рукописом автора, видавництво врахувало... Мемуари потягнули на три томи» («Красная звезда», 2 грудня 2000 р.).
Розповідаючи про кон'юнктурні міркування, було б непогано назвати головного кон'юнктурника. А розповідаючи про те, що мемуари колись тягнули на три томи, варто було б пояснити нетямущим, чому в даний момент вони більше ніяк на три томи не тягнуть.
І ще: а де гарантія того, що кон'юнктурні міркування більше не беруться до уваги? Два десятки років у дев'яти перших правдиво-кон'юнктурних виданнях чітко проглядалося прагнення численних авторів і співавторів «найправдивішої книжки про війну» догодити владі, вловити її бажання і завзято їх задовольнити. А хіба в останніх виданнях це прагнення не проглядається? А хіба сьогодні книжка хоч у чомусь не відповідає офіційним ідеологічним настановам?
– 3 -Сам Георгій Костянтинович добре розумів, що велика, але вчорашня правда нікому не потрібна. Жуков знав, що історію будуть постійно переписувати. Вважав, що так і треба. Сам він був затятим сталінцем. Поки Сталін був здоровий.
В офіційному документі називав себе «слугою великого Сталіна». При Хрущові в моді було бути антисталінцем. Таким Жуков і став. Без нього ніякого XX з'їзду партії та публічних викриттів Сталіна бути просто не могло. При Брежнєві культ Сталіна відродили, наскільки це було можливо. І знову Жуков став вірним сталінцем. Читайте «Спогади та роздуми», видані за Брежнєва. А за часів «перебудови» було наказано Сталіна знову копати ногами. І ставлення (вже мертвого) Жукова до Сталіна в черговий раз змінилося на протилежне. Читайте «Спогади та роздуми», випущені за часів Горбачова.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беру свої слова назад», після закриття браузера.
